• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Макроекономічне рівняння товарів і послуг за методом товарних потоків для визначення рівноваги на ринку

За методологією системи національних рахунків ООН від 1993 року Державний комітет статистики України розраховує за даними статистичних звітів інституційних одиниць та експертних оцінок такі показники макроекономічного реалізованого попиту (за рік і квартал):

· продаж товарів і послуг домогосподарствам, некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства, державі — кінцеве споживання товарів і послуг (С);

· продаж товарів і послуг підприємствам для виробничих потреб — проміжне споживання (ПС) або проміжні товари і послуги;

· продаж товарів і послуг іншому світу — експорт (Е);

· продаж капітальних або інвестиційних (І) товарів — валове нагромадження основного капіталу.

Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрат державних закладів для задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Проміжне споживання становлять витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, використані інституційними одиницями для виробничих потреб (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту, кредитно-фінансових установ тощо). До складу проміжного споживання входять, зокрема, витрати із забезпечення належних умов праці та професійної підготовки працівників, що фінансуються зі спеціальних фондів підприємств, купівлі продуктів харчування та медикаментів медичними установами, витрати військових формувань на озброєння, харчування і обмундирування, квартирні та транспортні витрати осіб, які перебували у відрядженні, за винятком добових.

Проміжне споживання — це товари і послуги з коротким терміном використання в процесі виробництва. Більша частина цих продуктів споживається зразу ж і перетворюється у виробничому процесі в інші продукти (наприклад, перетворення сталі в частини до автомобіля).

Експорт — це товари і послуги, які продані іншому світу.

Валове нагромадження основного капіталу — це товари і послуги, які мають тривалий термін використання (понад рік) і задіяні у процесі виробництва. До валового нагромадження належать:

· житло та інші будівлі й споруди;

· машини та устаткування;

· багаторічні насадження та худоба;

· витрати на розвідку корисних копалин;

· програмне забезпечення ПК, куплене чи вироблене для власного використання;

· оригінали витворів мистецтва, літератури та ін.;

· витрати на поліпшення землі та інших матеріальних невироблених активів (вода, повітря, ліс та ін.);

· витрати з передання власності на всі види товарів капітального характеру, зокрема торговельні націнки, податки та витрати на оплату юридичних послуг;

· чисте придбання цінностей для збереження багатства, які не використовуються у виробництві (придбання дорогоцінних металів, каменів, прикрас і т. ін.).

Валове нагромадження основного капіталу означає, що цей товарний потік розраховується раніше, ніж обчислюється споживання основного капіталу. Чисте нагромадження основного капіталу дорівнює валовому нагромадженню капіталу за відкиданням споживання основного капіталу (зносу). Взагалі слово “капітал” походить від лат.“caput” — голова. Очевидно, це пов’язано з тим, що коли мова заходить про капітал, то до його створення завжди якоюсь мірою причетні людський розум та духовний творчий потенціал. Капітал за видовою структурою може бути речовий або монетарний, а за напрямами використання — торговий, позичковий, власний та ін.

Макроекономічну реалізовану пропозицію характеризують такі статистичні показники:

· валова додана вартість (ВДВ), Σ ВДВ + Σ чисті податки = ВВП;

· імпорт (М).

Валова додана вартість кожної галузі визначається як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням і відображається в основних цінах, тобто з урахуванням субсидій, але за відкиданням податків.

Сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті податки дорівнює валовому внутрішньому продукту (ВВП), тобто ринковій вартості всіх кінцевих товарів і послуг.

Валова додана вартість регіону складається із суми валової доданої вартості всіх галузей економіки, включаючи галузі, які виробляють товари, та галузі, які виробляють послуги.

Розрахунок показників валової доданої вартості за регіонами ґрунтується на наявній інформаційній базі, коли застосовуються дані статистичної та бухгалтерської звітності, а іноді –– й експертні оцінки. Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.

Якщо виробники вироблять більше продукції, ніж змогли продати, то нереалізовані запаси будуть зареєстровані як “приріст запасів” зі знаком “плюс”. І, навпаки, якщо товаровиробники недооцінили споживчі потреби, то зміна в запасах буде зі знаком “мінус”. Зміна запасів (±D) — це вироблені та імпортовані товари і послуги, які не використовуються у поточному періоді, але зберігаються, щоб бути використаними в інший період. До цієї категорії також належить незавершене виробництво. Врахування показника “зміна запасів” дає змогу записати модель товарного ринку як тотожність макроекономічної реалізованої пропозиції і макроекономічного реалізованого попиту:

(1)

де ВВП + М є макроекономічна реалізована пропозиція.

Таблиця 2.1

Розподіл валового випуску за галузями, що виробляють товари, і за галузями, що виробляють послуги в Україні в 1999 р.

Якщо імпорт М перенести у праву частину рівняння (1), то можна обчислити ВВП підсумовуванням кінцевих витрат:

(2)

Розглянемо взаємозв’язки показників правої частини рівняння (2). Експорт мінус імпорт (Е — М) у рівнянні (2) — це сальдо чистого експорту або витрати іноземців. Додатне позитивне сальдо відбиває приплив валової доданої вартості, від’ємне — відплив валової доданої вартості, та, відповідно, і грошей із країни. Від’ємне пасивне сальдо чистого експорту у відсотках до ВВП означає, що відповідна частка створеного за цей період у державі ВВП після переходу у грошову форму опинилась за межами країни і ці гроші втрачено для власної економіки, а через це скорочується номінальна пропозиція грошей. Відплив грошей за кордон є потужним фактором демонетизації економіки, тобто зменшення забезпеченості національного ринку грошима.

Важливим у рівнянні (2) є також співвідношення динаміки витрат на споживання домогосподарствами та державного, або непродуктивного, споживання, яке визначає тенденцію централізації, якщо коефіцієнт більше одиниці, чи децентралізації економіки, якщо коефіцієнт менше одиниці [8]:

Державне (непродуктивне) та, зокрема, надлишкове споживання призводить до подальшої монополізації (централізації) державного кредитування та грошового обігу, що призводить до кредитної інфляції [3], уповільнює подолання занепаду економіки.

Враховуючи те, що валовий випуск галузей, які виробляють товари, і галузей, що виробляють послуги (ВВ), являє собою суму валової доданої вартості та проміжного споживання (ПС), додамо до правої і лівої частин рівняння (1) проміжне споживання (ПС):

(3)

Тоді рівняння (3) можна подати в такому вигляді:

(4)

Рівняння (4), що характеризує умову рівноваги на ринку, є важливим інструментом для балансування національних рахунків. У статистичній практиці воно відоме як метод товарних потоків. Рівняння (4) читається так: “Валовий випуск товарів і послуг плюс імпорт має дорівнювати сумі поставок (продажу), включаючи зміну запасів”.

Якщо ліва частина рівняння (4), тобто виробництво ресурсів, перевищує праву, тобто їх використання, то умова рівноваги порушується (внаслідок, наприклад, недообліку обсягів продажу товарів і послуг). Якщо права частина рівняння (4), тобто використання ресурсів, перевищує ліву, тобто виробництво ресурсів, то умова рівноваги порушується внаслідок, наприклад, недообліку обсягів виробництва, неформальної діяльності і т. ін.

Метод товарних потоків передбачає врахування повного руху товарів і виробництва послуг, включаючи й проміжне споживання. Такий підхід застосовується під час розробки зведеного національного рахунку товарів і послуг, щорічних таблиць “витрати — випуск”. Таблиці формують концептуальні підходи до балансування результатів розрахунків ВВП, здобутих трьома методами: виробничим, розподільним і кінцевого використання.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
6. Ocнoвнi визначення здоров'я
7. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
8. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
9. VII. За видами товарів і послуг
10. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
11. Автомати для продажу штучних товарів
12. Автоматизація туристичних послуг

Переглядів: 644