• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система показників здоров’я населення, методи їх розрахунку

У міжнародній статистиці заведено використовувати комплексний підхід до визначення поняття «здоров’я» населення. Популяційне здоров’я — умовне статистичне поняття, яке характеризується системою показників:

· демографічних (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя);

· фізичного розвитку (морфофункціонального та біологічного розвитку, гармонійності);

· захворюваності (загальної, інфекційної, госпітальної та ін.);

· інвалідності (первинної та загальної);

· частоти донозологічних станів (імунітет, опірність систем, активність ферментів й ін.).

Комплексним показником оцінки стану здоров’я може бути середня очікувана тривалість майбутнього життя — величина, що акумулює повікові показники смертності і є надійнішим показником суспільного здоров’я порівняно з показником загальної смертності. Середня тривалість майбутнього життя — це число років, яке в середньому має прожити дане покоління народжених або певне число однолітків за умови, що протягом цього майбутнього життя при переході з однієї вікової групи в наступну коефіцієнти смертності будуть такими ж, як і на момент складання таблиць смертності.

Джерелами інформації про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток населення переважно є такі:

¨ офіційні звіти медичних закладів і органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів;

¨ спеціально організований облік випадків захворювань і смер­тей у лікувально-профілактичних закладах виділених зон спостереження — так звані проспективні дослідження;

¨ ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних закладів за минулі періоди часу;

¨ дані лікарських оглядів населення;

¨ дані клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень;

¨ результати медико-соціологічних досліджень (опитування, анкетування) населення.

Розглянемо детальніше основні групи наведеної вище систе­ми показників. З поняттям «захворюваність» пов’язують три показники: суто захворюваність, хворобливість і патологічна ураженість.

Первинна захворюваність (суто захворюваність) — це сукупність раніше не зареєстрованих, а вперше в поточному році виявлених серед населення захворювань.

Загальна захворюваність (хворобливість) — це сукупність усіх хвороб серед населення, що вперше виявлені в поточному році, а також виявлених у попередні роки, але з приводу яких хворі звернулися по медичну допомогу в поточному році.

Суттєва різниця між цими показниками полягає в наступному. Показник первинної захворюваності більш чутливий до впливу змін у середовищі, що оточує населення. Аналізуючи його за ряд років, можна одержати правильне уявлення про виникнення та динаміку захворюваності й ефективність відповідних соціально-гігієнічних і лікувальних заходів.

Показник загальної захворюваності (контингенти хворих)
є більш стійким до факторів навколишнього середовища. Підвищення його рівня ще не свідчить про наростання негативних змін у стані здоров’я населення, адже це могло відбутися за рахунок лікувальних заходів, що продовжили життя хворих і, як наслідок, збільшили їх чисельність. Крім того, покращання роботи з виявлення контингентів хворих з хронічним перебігом захворюваності також призводить до зростання показників захворюваності.

Патологічна ураженість — це факти патологічного стану населення, виявлені під час медичних оглядів.

Однією з основних методологічних умов вивчення захворюваності населення є обов’язкове використання статистичної класифікації і номенклатури хвороб, травм та причин смерті. Міжнародна статистична класифікація хвороб десятого перегляду (МКХ-10), видана ВООЗ у 1994 р., введена в дію в Україні з 01.01.1999 р. Вона є обов’язковою для використання при проведенні статистичних розробок і формуванні державної та галузевої звітності у сфері охорони здоров’я.

Статистика захворюваності включає кілька розділів або напрямків вивчення захворюваності, що характеризуються особливостями методів збору, опрацювання й аналізу даних, а саме:

¨ за даними звернень населення про медичну допомогу;

¨ за даними медичних оглядів;

¨ за даними про причини смерті.

Значно доповнити наведені вище дані про захворюваність можна завдяки спеціальним періодичним обстеженням. Вони провадяться, як правило, вибірково за спеціальними програмами. За ними вивчається захворюваність окремих контингентів або по окремих територіях, нозологічних формах та ін.

При вивченні захворюваності населення виділяють такі її види:

· загальна захворюваність;

· гостра інфекційна (епідемічна) захворюваність;

· захворюваність на найважливіші неепідемічні хвороби;

· захворюваність з тимчасовою та стійкою втратою працездатності;

· госпіталізована захворюваність;

· захворюваність за даними активного спостереження (мед-оглядів);

· захворюваність за даними реєстрації причин смерті.

Розглянемо детальніше загальну захворюваність. Вона фіксується в процесі поточної реєстрації факту звернення пацієнта до амбулаторно-поліклінічного закладу. При цьому провадиться суцільний облік по всіх нозологічних формах.

За одиницю спостереження приймається перше звернення з приводу конкретної хвороби в поточному календарному році до лікаря в амбулаторно-поліклінічному закладі або виклику лікаря із згаданої причини додому.

Основні показники загальної захворюваності наведені в табл. 2.3.

Слід мати на увазі, що відсутність умов для зручного та своєчасного звернення населення по медичну допомогу, низький рівень санітарної культури населення, недбале ставлення до власного здоров’я призводять до того, що число зареєстрованих захво­рювань менше фактичного.

Таблиця 2.3

Основні показники загальної захворюваності населення

№ п/п	Показник	Змістовна характеристика	Спосіб обчислення
	Первинна захворюваність	Частота захворювань, виявлених уперше
	Загальна захворюваність (поширеність, хворобливість)	Частота хвороб серед населення
	Показники 1, 2 в розрізі форм хвороб, статі, віку, територій	Поширеність окремих хвороб у окремих груп населення	Спосіб 1, 2 стосовно відповідної групи населення
	Частка окремих форм хвороб (груп) у складі всіх захворювань	Структура захворюваності
	Показники 4 в розрізі статі, віку, територій	Структура захворюваності окремих груп населення	Аналогічно способу 4
	Середньоденний рівень захворюваності в окремі місяці певними хворобами	Сезонність захворюваності
	Контингент осіб, що звернулися по меддопомогу	Частка населення, що звернулася по меддопомогу
	Розподіл осіб, що звернулися, за кратністю звернень	Характеристика контингентів, що звертаються по меддопомогу

Інвалідність як статистичне поняття — це сукупність показників, які характеризують частоту стійкої втрати працездатності населення й склад інвалідів на даній території за віком, групами, причинами тощо. Її прийнято також називати захворюваністю зі стійкою втратою працездатності та вивчати самостійно. Інвалідність є одним з найважливіших показників здоров’я населення,що має не тільки медичне, але й соціально-економічне значення. Вона надто тісно пов’язана із захворюваністю населення і по суті завжди є її результатом. Це ж стосується й інвалідності дітей унаслідок анатомічних дефектів та вроджених вад.

Показники фізичного розвитку є однією з найоб’єктивніших характеристик стану здоров’я населення, яка відображає його позитивний аспект, особливо в дитячому віці. Фізичний розвиток визначається рівнями сукупності морфологічних і функціональних ознак, що характеризують розвиток та формування організму. Він є результатом взаємодії внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних) факторів. До першої групи відносять спадковість і особливості внутрішньоутробного розвитку. Друга група являє собою навколишнє середовище — природно-кліматичні й соціально-економічні умови. Виділяють два аспекти вивчення фізичного розвитку: розвиток індивіда та фізичний розвиток колективу. Якщо йдеться про фізичний розвиток не окремої особи, а населення в цілому, то вважається, що визначальний вплив мають саме соціально-економічні фактори [17, 18, 47].

Результати аналізу даних про фізичний розвиток здебільшого використовуються в практичній діяльності спеціалістів з організації охорони здоров’я, лікарів різного фаху, передусім педіатрів, спеціалістів у галузі гігієни дітей та підлітків, спеціалістів по роботі зі спортсменами, призовниками і т. п. Отже, поняття «фізичний розвиток» і «здоров’я» тісно пов’язані між собою, але суттєво різні.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
11. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
12. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.

Переглядів: 4834