МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Одномірні та багатомірні стилі керівництва. Адаптивне керівництво.В залежності від того, скільки ознак покладено в основу характеристики стилю керівництва, вони поділяються на одномірні та багатомірні або ситуаційні. Найбільш поширені та відомі серед одномірних стилів керівництва є авторитарний, демократичний, ліберальний. Подальший розвиток одномірних стилів керівництва привів науковців до розробки системи керівництва через структуру та увагу до підлеглих. Авторитарний керівник не може бути демократом, але він в певній мірі повинен також якусь увагу приділяти стосункам в колективі. Американські вчені ……….. та Моутон побудували “управлінську гратку”, де виділили п’ять стилів керівництва, які враховують інтереси людей (вертикальна вісь) та інтереси виробництва. Гратка представляє собою таблицю з дев’яти стрічок і стовпців, кожен може відповідати відповідному стилю керівництва. 1.1 – характеризується мінімальними зусиллями для досягнення необхідних виробничих результатів та збереження членства в організації; 9.1 – максимальна турбота про підприємство поєднується з мінімальною турботою про підлеглих. Керівник надає перевагу поліпшенню техніко-економічних показників шляхом посилення форм контролю та покарань; 1.9 – основна увага приділяється збереженню товариських стосунків в колективі, навіть за рахунок погіршення економічних показників організації; 5.5 це золота середина, керівник балансує виробничі результати та задовільний рівень морального клімату. Керівник критично сприймає погляди підлеглих, контролює тільки у випадках розбіжностей у конфліктних ситуаціях, приймає сторону більшості. 9.9 – виробничі успіхи зумовлені відданими своїй справі людьми, взаємозалежність цілей організації та виконавців веде до довіри та поваги. Практична цінність “управлінської гратки” заключається в тому, що за її допомогою можна наперед можна визначити вимоги до тої чи іншої посади згідно штатного розпису, а також оцінити якості претендентів на дані посади. Для визначення залежності між стилем керівництва та продуктивністю праці американські теоретики почали вивчати не тільки взаємини керівників і підлеглих, а й ситуацію в цілому. Тобто особливості самої організації, системи її цінностей, досвід керівника, характер завдань, що вирішуються. Так вникли багатомірні або ситуаційні моделі стилів керівництва. Ситуаційна модель керівництва Фідлера. Згідно з цією моделлю поведінка керівника повинна враховувати наступні фактори: 1. Відносини між людьми (лояльність підлеглих, довіра їх до керівника); 2. структура задачі (чіткість формулювання завдань, їх структуризація); 3. концентрація влади (обсяг законної влади, посадові повноваження. Вони встановили, що в тих випадках, коли вирішуються структуризовані завдання, більш ефективним є керівник, орієнтований на задачу, навіть, якщо в нього низький рейтинг. Навпаки, у випадках вирішення складних неструктуризованих завдань, більш ефективними є керівники, орієнтовані на людські стосунки та з високою довірою підлеглих. Дещо схожими є ситуаційна модель „шлях-ціль Мітчела та Хауса і теорія життєвого циклу Хорсі та Бланшара. Професор Хаус виділяє чотири стилі керівництва: 1. стиль підтримки (орієнтований на людину); 2. інструментальний стиль (орієнтований на завдання); 3. стиль на засадах участі ; 4. стиль, орієнтований на групові досягнення. Згідно з названими моделями, вибір стилю керівництва залежить від здатності виконавців відповідати за свою поведінку (так званої зрілості, а також від її обізнаності в розв’язанні конкретних завдань). На думку Хорсі та Бланшара, зрілість є динамічною характеристикою, тобто характеристикою конкретної ситуації. Залежно від завдання конкретні особи та групи працівників проявляють різний ступінь зрілості, а керівник повинен міняти свою поведінку відповідно до конкретної ситуації. Ситуаційні моделі підкреслюють необхідність гнучкого керівництва, яке в сучасному менеджменті отримало назву адаптивне керівництво. В кожній ситуації керівник повинен чітко уявляти свої власні можливості, здібності підлеглих, приоду завдань, потреби і повноваження підлеглих, застосовувані стилі керівництва повинні враховувати національні особливості різних країн. За висловом Ріса Андисиліса, найкращий стиль керівництва – що орієнтується на реальність. Читайте також:
|
||||||||
|