Для лінійних електричних кіл (див. п.1.1.5) завжди справедливий принцип накладання: струм у будь-якій вітці кола, створюваний кількома джерелами, які діють у даному колі, дорівнює алгебраїчній сумі струмів, створюваних кожним з цих джерел окремо.
Цей принцип безпосередньо використовують при розрахунку кола методом накладання,який полягає у наступному. Нехай є коло з кількома джерелами енергії. На першому кроці розрахунку залишимо в колі будь-яке одне з цих джерел, а інші джерела видалимо таким чином: ідеальні джерела напруги замінимо на перемички з нульовим опором, а ідеальні джерела струму замінимо розривами кола. Після таких замін обчислимо так звані часткові струми у вітках, створені залишеним джерелом. На другому кроці розрахунку залишимо в колі друге джерело, а перше та всі інші джерела видалимо вищевказаним способом. Обчислимо другий набір часткових струмів, створених другим із залишених джерел. Такі кроки робимо по черзі для всіх джерел. Наприкінці знаходимо повний струм у вітці, яка нас цікавить, як алгебраїчну суму обчислених часткових струмів. Частковий струм входить до цієї суми із знаком “плюс”, якщо він збігається за напрямком з повним струмом, а із знаком “мінус” – у протилежному випадку.
Практичне використання методу накладання має сенс у тому випадку, коли при видаленні всіх джерел, крім одного, коло із складного перетворюється на просте. Теоретична основа принципу накладання добре розглянута в [2].
Приклад. Нехай для кола, схема якого зображена на рис. 1.24, відомі J=3A; E=12B; R1=2 Ом; R2=4 Ом . Необхідно знайти сили струмів I1 та I2.
Рис. 1.24
1. Видаляємо ідеальне джерело струму (рис. 1.25).
Рис. 1.25
В одержаному колі маємо частковий струм , а також частковий струм
2. Видаляємо ідеальне джерело напруги (рис. 1.26).
Рис. 1.26
В одержаному колі маємо часткові струми , та . При цьому , а струми та знаходимо за правилом розкиду та за першим законом Кірхгофа:
3. Знаходимо повні струми I1 та I2для вихідного кола (рис. 1.24):