Поняття про метод контурних струмів та метод вузлових потенціалів
Метод контурних струмівбазується на фіктивному (але математично коректному) уявленні , що в кожному з контурів розраховуваного кола циркулює свій так званий контурний струм. Такий підхід призводить до необхідності розв’язання лише стількох рівнянь, скільки в колі незалежних контурів (а за наявності NT ідеальних джерел струму – ще на NT рівнянь менше), порівняно з NВ рівнянь у методі рівнянь Кірхгофа. Після цього реальні струми у вітках розраховують як алгебраїчні суми контурних струмів, що випливає з принципу накладання.
Для детального ознайомлення з цим методом рекомендуємо насамперед підручник [3]; більш стисле (але все ж досить точне) викладення методу наведено в [2].
Метод вузлових потенціалів(вузлових напруг) доцільно використовувати тоді, коли джерелами є виключно джерела струму, та в тих випадках, коли кількість вузлів NУ хоча б на два менше кількості незалежних контурів. Кількість рівнянь, складених за цим методом, на одне менше від кількості вузлів кола. Потенціал одного з вузлів вважають нульовим, а для всіх інших вузлів записують рівняння за першим законом Кірхгофа, виражаючи струми через різницю потенціалів на кінцях віток, через ЕРС віток та через провідності цих віток.
Для детального ознайомлення з методом вузлових потенціалів рекомендуємо підручник [3]; стислий (але дуже наочний) опис цього методу наведений у [2].
Методи контурних струмів і вузлових потенціалів є універсальними та економними (з точки зору кількості обчислень) засобами розрахунку лінійних електричних кіл та їх аналітичного дослідження. Але в практичних методиках розрахунку пристроїв та засобів автоматики та зв’язку їх використовують дуже рідко.