• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу.

1. Характеристика форм фінансової звітності та основні вимоги до неї.

2. Баланс як основне джерело аналізу фінансового стану.

3. Еволюця підходів до аналізу фінансових звітів.

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV визначає загальні вимоги до фінансової звітності.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Фінансову звітність підписують керівник і бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їхнього заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за узгодженням із Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності банків і порядок їхнього заповнення встановлюються Національним банком України за узгодженням із Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат, порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України.

Звітним періодом для упорядкування фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу наростаючим результатом із початку звітного року в складі балансу і звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Перший звітний період знов створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не більше 15 місяців.

Звітним періодом ліквідованого підприємства є період із початку звітного року до дати ухвалення рішення про його ліквідацію.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну і річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам за їхньою вимогою, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено дійсним Законом. Органам виконавчої влади й іншим користувачам фінансова звітність рекомендується відповідно до законодавства. Термін надання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність підприємств не складає комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банку, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії й інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним роком оприлюднити річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або поширення її у вигляді окремих друкарських видань.

При ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і, у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Ціллю ведення бухгалтерського обліку й упорядкування фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

- обачливість - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні попереджати заниження оцінки зобов'язань і витрат і завищення оцінки активів і прибутків підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарських операцій і подій, здатних уплинути на рішення, прийняті на її основі;

- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлена від його власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися в фінансовій звітності підприємства;

- послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраного облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована і розкрита в фінансовій звітності;

- безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі;

- нарахування і відповідність прибутків і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти прибутки звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих прибутків. При цьому прибутки і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;

- превалювання сутності над формою - операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;

- єдиний грошовий вимірювач - вимір і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою упорядкування фінансової звітності.

Стандарт бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджений Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87 визначає, що фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу і володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть потребувати звітів, складених з обліком їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними стандартами.

Стаття приводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

Інформація, що подається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірної. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок, які спроможні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різноманітні періоди; фінансові звіти різноманітних підприємств.

Передумовою зіставлення є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

- підприємство;

- дату звітності і звітний період;

- валюту звітності й одиницю її виміру;

- відповідну інформації щодо звітного і попереднього періоду;

- облікову політику підприємства і її зміни;

- консолідацію фінансових звітів;

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь в спільних підприємствах;

- виявлення помилок минулого року і пов’язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформації, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адреса його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назва органа управління, у веденні якого знаходиться підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

У примітках до фінансових звітів варто розкривати:

- облікову політику підприємства.

- інформацію, що не приведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язкової по відповідних стандартах.

- інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості.

Звіт про фінансові результати містить інформацію про доходи, витрати і прибутки (збитки) підприємства, які є результатом діяльності на певну дату. Головною особливістю даного звіту є те, що в ньому фінансові результати формуються по видах діяльності – операційній (основній) і звичайній. Основна діяльність відображає операції, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг. Звичайна діяльність об'єднує операційну і доходи від участі в капіталі, дивіденди, відсотки і інші надходження від фінансових інвестицій і їх реалізації, доходи від продажу необоротних активів і майнових комплексів, а також інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства. Звіт про фінансові результати включає також надзвичайні витрати і доходи, в яких відповідно показуються збитки від надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо), включаючи витрати на їх попередження і доходи від інших операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій.

Звіт про рух грошових коштів відображає надходження і витрату грошових ресурсів підприємства в звітному і попередньому періодах в результаті операційної, фінансової і інвестиційної діяльності. При цьому під фінансовою розуміється діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу. Інвестиційною, визнається діяльність, пов'язана з придбанням або реалізацією тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є частиною еквівалентів грошових коштів, тобто високоліквідних і вільно конвертованих фінансових вкладень.

Звіт про власний капітал розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу підприємства в звітному періоді під впливом різних чинників. Динаміка відображається по всіх статтях власного капіталу, які приведені в першому розділі пасиву балансу.

Примітки до фінансової звітності відображають деталізовану інформацію з інших форм відносно окремих статей активів (нематеріальні активи, основні засоби, матеріальні запаси, тощо); доходів та витрат.

Вимоги до форми й зміст балансу містить стандарт бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Тепер баланс має 4 розділи активів і 5 розділів пасивів.

Актив: 1. Необоротні активи, 2. Оборотні активи, 3. Витрати майбутніх періодів, 4. Необоротні активи та групи вибуття.

Пасив: 1. Власний капітал, 2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів, 3. Довгострокові зобовязання, 5. Поточні зобовязання, 5. Доходи майбутніх періодів.

Структура сучасного балансу приведена в повну відповідність із його рівнянням, що використовується в міжнародній практиці.

Основний принцип побудови балансу - це поділ його статей на необоротні й оборотні (довгострокові і поточні). Дотримання цієї вимоги значно полегшує аналіз балансу: зіставляючи оборотні активи і поточні зобов'язання, відразу можна зробити висновок про покриття останніх. Критеріями виділення поточних і непоточних активів і зобов'язань є календарний рік або операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців.

Баланс є звітом про фінансовий стан підприємства, який фіксує на певну дату величину його активів, зобов'язань і власного капіталу. Норми П(С)БО 2 «Баланс» відносяться до балансів підприємств всіх форм власності, окрім банків і бюджетних установ. Баланс складається виключно на основі вивірених оборотів і залишків на кінець періоду по всіх синтетичних рахунках. При цьому повинні бути приведені бухгалтерські записи по доконаних операціях, закриті всі операційні рахунки, виявлені фінансові результати і оформлені проводки по податках.

Основою інформаційного забезпечення при аналізі фнансового стану підприємства є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану фірми на певну дату. Загальна вартість майна підприємства дорівнює валюті балансу (ф. № 1, р. 280 або 640).

Підсумок І розділу активу несе інформацію про сукупну вартість необоротних активів у складі: нематеріальних активів (р. 010), незавершеного будівництва (р. 020), основних засобів (р. 030), довгострокових фінансових інвестицій (р. 040) та ін.

Інформацію про вартість оборотних активів наведено у розділі ІІ активу балансу: сукупна вартість (р. 260), виробничі запаси (р. 100), незавершене виробництво (р. 120), готова продукція (р. 130), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (р. 160) та за розрахунками (р. р. 170 – 190, 210), поточні фінансові інвестиції (р. 220), грошові кошти та їх еквіваленти (р. 230, 240).

Інформація про витрати майбутніх періодів підприємства наведена у розділі ІІІ активу балансу, а про необоротні активи та групи вибуття у розділі ІV.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати зі звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Групування статей балансу може відрізнятись залежно від цілей аналізу.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумку балансу.

Перший підхід пов'язано із діяльністю так називаної «школи емпіричних прагматиків» (Empirical Pragmatists School). Її представники - фахові аналітики, що, працюючи в області аналізу кредитоспроможності компаній, намагалися обґрунтувати набір відносних показників, придатних для такого аналізу.

Таким чином, їхня ціль полягала в доборі таких індикаторів, що могли б допомогти аналітику відповісти на запитання: чи зможе компанія розплатитися по своїх короткострокових зобов'язаннях? Цей аспект аналізу діяльності компанії розглядався ними як найбільш важливий, саме тому всі аналітичні розрахунки будувалися на використанні показників, що характеризують оборотні кошти, власний оборотний капітал, короткострокову кредиторську заборгованість. Найбільш вдалі представники цієї школи зуміли переконати компанії, що спеціалізуються на оцінці, аналізі і управлінні фінансовими ресурсами і кредитною політикою, в доцільності такого підходу.

Основним внеском представників цієї школи в розробку теорії САФЗ є те, що вони вперше спробували показати різноманіття аналітичних коефіцієнтів, що можуть бути розраховані за даними бухгалтерської звітності і є корисними для прийняття управлінських рішень фінансового характеру.

Другий підхід обумовлений діяльністю школи «статистичного фінансового аналізу» (Ratio Statisticians School). Основна ідея представників цієї школи полягала в тому, що аналітичні коефіцієнти, розраховані за даними бухгалтерської звітності, корисні лише в тому випадку, якщо існують критерії, із граничними значеннями яких ці коефіцієнти можна порівнювати.

Розробку подібних нормативів для коефіцієнтів передбачалося робити в розрізі галузей, підгалузей і груп однотипних компаній шляхом опрацювання поділу цих коефіцієнтів за допомогою статистичних методів. Обґрунтоване відокремлення однотипних компаній у групи, для кожної з яких могли б бути розроблені індивідуальні аналітичні нормативи, було однієї з основних задач, обговорюваних представниками школи. Починаючи з 60-х років, у рамках цього напрямку проводяться дослідження, присвячені колінеарності й усталеності коефіцієнтів. Зокрема, дослідження показали, що коефіцієнтам характерна тимчасова і просторова мультиколінеарність, що обумовило появу нової актуальної задачі - класифікації всієї сукупності коефіцієнтів на групи: показники однієї і тієї ж групи корелюють між собою, але показники різних груп - незалежні.

Третій підхід асоціюється з діяльністю школи «мультиваріантних аналітиків» (Multivariate Modellers School). Представники цієї школи виходять з ідеї побудови концептуальних основСАФЗ,що базуються на існуванні безсумнівного зв'язку часткових коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан і ефективність поточної діяльності компанії (наприклад, валовий прибуток, оборотність коштів в активах, запасах, розрахунках і ін.), і показників фінансово-господарської діяльності, що узагальнюють, (наприклад, рентабельність авансованого капіталу). Основну задачу представники цієї школи бачили в побудові піраміди (системи) показників.

Значний розвиток цей напрямок одержав у 70-і роки в рамках побудови комп'ютерних імітаційних моделей взаємозв'язку аналітичних коефіцієнтів і ринкової ціни акцій.

Четвертий підхід пов'язаний із появою «школи аналітиків, зайнятих прогнозуванням можливого банкрутства компаній» (Distress Predictors School). На відміну від першого підходу, представники цієї школи роблять в аналізі наголос на фінансову стійкість компанії (стратегічний аспект), віддаючи перевагу перспективному аналізу щодо ретроспективного. На їхню думку, цінність бухгалтерської звітності визначається винятково її спроможністю забезпечити передбачуваність можливого банкрутства. В найбільш закінченому виді методика і техніка прогнозування банкрутства міститься в роботах Едварда Альтмана (Edward Altaian).

Нарешті, п'ятий підхідрозвивається з 60-х років представниками школи «учасників фондового ринку» (Capital Marketers School). На їхню думку, цінність звітності полягає в можливості її використання для прогнозування рівня ефективності інвестування в ті або інші цінні папери і пов'язаного з ним ступеня ризику. Ключова відмінність цього напрямку від вищеописаних складається в його зайвій теоретизованості; не випадково він розвивається головним чином вченими і поки ще не одержав визнання практиків.

Що стосується подальших перспектив розвитку САФЗ, то його пов'язують, насамперед, із розробкою нових аналітичних коефіцієнтів, а також із розширенням інформаційної бази аналізу. Очевидно, що аналітичні розрахунки, особливо перспективного характеру, не можуть бути виконані за даними тільки бухгалтерській звітності, аналітичні можливості якої, безумовно, обмежені.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II.1 Програмне забезпечення
3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
5. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
6. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
7. Аналіз програмного забезпечення з управління проектами.
8. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
9. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
10. Аналіз фінансового стану
11. Аналіз фінансового стану торгових підприємств
12. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Переглядів: 986