Сутність і етапи процесу контролювання.

1. Місце контролювання в системі управління

В процесі господарської діяльності організації виникає потреба в оцінюванні результатів її діяльності. В розрізі управлінського процесу така робота проводиться в рамках окремої функції менеджменту – функції контролювання.

Процес контролювання у менеджменті використовується для спостереження за рухом організації до наміченої мети і включає в себе співставлення поточних та кінцевих результатів із запланованими, а також розробку системи коригуючих дій у випадку відхилення від запланованих показників.

Контролювання – вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінювання та аналізу результатів її діяльності і внесення необхідних коректив у разі відхилення фактичних результатів від запланованих.

Завдання контролювання як функції менеджменту полягає в тому, щоб виявити фактичний стан справ, порівняти його із плановим, виробити необхідні коригуючі заходи. При цьому необхідно здійснювати певний облік, аналіз, перевірки, ревізії. Отримані внаслідок контролю матеріали використовують для координації та регулювання роботи структурних підрозділів, менеджерів та окремих виконавців.

Контролювання як завершальна стадія процесу управління безпосередньо впливає на ефективність здійснення інших управлінських функцій – планування, організування, мотивування. Так, навіть найкращі плани не будуть здійснені, якщо не забезпечити контроль за їх реалізацією. Ефективне функціонування організаційної структури можливе лише за умови належного контролю за роботою її підрозділів менеджерами вищої ланки. Нарешті, функція мотивації буде виконуватися лише за умови відповідності розміру винагороди досягнутим результатам, для чого необхідно їх оцінити.

Функція контролювання належить до тих обов’язків керівника, які не підлягають делегуванню. На практиці здійснюється контроль і третіми особами, тобто управлінцями, що спеціалізуються винятково на контролі. Вони вирішують, які види контролю необхідні фірмі, розробляють та впроваджують системи контролю і вживають заходів, що ґрунтуються на отриманій інформації.

2. Види управлінського контролю

Для забезпечення ефективного функціонування організації контроль мусить охоплювати всю її діяльність. Переважно сфери контролю визначають за основними видами ресурсів, які використовує фірма, – матеріальними, людськими, фінансовими, інформаційними.

Залежно від ознак, взятих за основу класифікації, розрізняють декілька видів контролю:

1. За важливістю для організації:

· стратегічний – спрямований на розв’язання важливих завдань, які стосуються всієї організації, і тісно пов’язаний із стратегічним плануванням і управлінням;

· тактичний – забезпечує систематичне спостереження за виконанням поточних завдань, програм, планів.

2. За етапами проведення:

· попередній контроль – реалізується ще до фактичного початку роботи і дає змогу оцінити якість ресурсів, які використовуватиме організація. Попередній контроль в свою чергу поділяється на:

- діагностичний – визначає ступінь відповідності характеристик ресурсів висуненим вимогам;

- терапевтичний – не лише виявляє відхилення від нормативів, але й займається пошуком способів зменшення негативних наслідків цього відхилення.

· поточний контроль – здійснюється в процесі роботи на певних її етапах. Поточний контроль дає змогу швидко визначити причини виникнення проблем. Поточний контроль поділяється на:

- спрямовуючий – включає систематичне вимірювання, зіставлення та оцінювання стану і поведінки контрольованого об’єкту, а також можливе розроблення і застосування коригуючих дій;

- фільтруючий контроль – має на меті виявлення бракованої продукції і її відокремлення від якісної, він має періодичний або вибірковий характер.

· підсумковий (завершальний) контроль – здійснюється після завершення трудової операції. Спрямований на оцінювання якості роботи, кінцевої продукції чи послуг. Дає змогу керівництву визначити, наскільки реальними є складені плани; сприяє формуванню дієвого мотиваційного середовища в організації, якщо її керівництво пов’язує винагороди з отриманням певного результату.

3. За змістом:

· фінансовий;

· виробничий;

· контроль за якістю;

· маркетинговий.

4. За сутністю завдання:

· лінійний – контролюється об’єкт загалом (наприклад, контроль з боку власника фірми);

· функціональний – контролюється лише його частина (контроль з боку фінансового менеджера, комерційного директора, начальника виробництва тощо);

· операційний – контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об’єкта (наприклад, контроль розмірів матеріальних витрат чи фонду оплати праці).

5. За якісними характеристиками:

· одиничний – контроль одного параметра;

· множинний – контроль багатьох параметрів;

· багатофункціональний – контроль даних, які використовують для оцінювання різних управлінських функцій.

Отже, контролювання сприяє гнучкості організації, своєчасному виявленню змін у середовищі її функціонування і коригуванню відповідним чином її планів чи завдань, тим самим запобігаючи кризовим ситуаціям.

3. Сутність і етапи процесу контролювання

Сутність процесу контролювання визначається його змістом і технологією виконання. Зміст вказує на те, що саме підлягає контролюванню, на які параметри об’єкта контролю слід звертати увагу; технологія – описує, як саме його здійснювати, хто контролює, у якій послідовності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 11. ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ В ЕКОНОМІЧНОМУ МЕХАНІЗМІ МЕНЕДЖМЕНТУ	\|	Процес контролювання здійснюється в кілька етапів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.