• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Правила цитування та посилання на використані джерела

Використання в роботі основних цитат, цифрових даних, схем, формул тощо, запозичених з літературних та інших джерел, а також запозичення думок, нисновків інших авторів, обов'язково повинне супроводжуватися посиланням мп назву джерела.

Бібліографічні зведення про посилання на літературні праці приводять Відповідно до основних правил бібліографічного опису джерел. Посилання роблять по тексту. У внутритекстовому посиланні на джерела, включені у бібліографію, після згадування про них у квадратних дужках вказують номер, під яким вони значаться в переліку, і сторінки, наприклад,[13, с.39]. Якщо ж посилання приводяться на кілька джерел, між ними ставиться крапка з комою, мшіриклад,[6, с.77; 12, с.50].

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, гнблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

Припосиланні слід писати: «... у розділі 4 ...», «... див. 2.1...», ... їй 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4 ...», «... на рис. 13. ...», ... уим.О.. 3.2 ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівнянні (1.12) ...», ... у додатку Б...».

За згодою керівника дипломного проекту слухач має право вносити корективи в загальну структуру роботи.

Завдання на дипломну роботу (Додаток 2), титульний лист (Додаток 1) підлягають зшиванню разом з основною частиною роботи.

Інші документи (довідка про успішність, анотація, рецензія) вкладаються до дипломної роботи без підшивання.

Бланки заповнюються дипломником, перевіряються керівником дипломної роботи і подаються на підписи особам, які в них вказані. Дані про успішність видаються викладачем-методистом

Демонстрування основних положень та графічної частини при захисті може бути на плакатах, у файлових папках для членів комісії, а також із застосуванням мультимедійного проектора.

СТРУКТУРА РОБОТИ. Дипломна робота складається з таких основних частин:

Вступ.

Теоретична частина.

1.1. Аналіз основних напрямків дослідження поставленої проблеми.

1.2. Вихідні методологічні положення та методи дослідження.

Практична частина.

2.1.Характеристика критеріїв, на основі яких виділяють групи обстежуваних.

2.2. Комплексне дослідження поставленої проблеми (на основі методів математичної статистики)

Корекційна частина

3.1 Психокорекційна програма

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

ВСТУП повинен містити, перш за все, обґрунтування актуальності вибраної теми дипломної роботи та ступінь досліджуваності даної теми у науковій літературі, де описується напрямки, які добре розроблені та проблеми, які вирішені недостатньо.

Окремо визначається об’єкт та предмет дослідження, характеризується експериментальна вибірка (описується кількість, вік, стать, місце праці досліджуваних у процентному співвідношенні).

На основі теоретичного аналізу висувається гіпотеза, яка потребує доведення або спростування. Детально висвітлюється мета даної роботи, ставляться завдання, перераховуються використані у дослідженні методи.

У останній частині вступу описуються методологічні основи та методи дослідження, які використовуються у даній роботі.

Під час роботи над дипломним проектом слід використовувати методичні вказівки, що розроблені кафедрою.

Кожний розділ закінчується висновками і вкінці формують загальні висновки по роботі.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. У першому розділі дається лужбиєнт теоретичний аналіз постановки проблеми, пояснюється сутність вивчаючого феномену, розглядаються різноманітні наукові теорії як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Окрім того, виділяються вихідні методологічні положення, на основі яких здійснюється дослідження.

У цьому розділі детально описуються методи дослідження: назва методики і автор, показники, які вивчається за допомогою цієї методики, тощо. Якщо курсантом (слухачем) використовувались власноручно розроблені методи (наприклад, анкета, психологічні вправи та ігри, тощо), то вони обов’язково мають бути представлені у додатках. Загальновідомі методики у додатках не відображаються, лише у тексті дається посилання на літературу. Також вказуються методи математичної статистики, які задіяні у даному дослідженні.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Другий розділ дипломної роботи повинен містити описову частину експериментального дослідження, яка проводиться на основі математичних методів обробки матеріалів психологічних досліджень: порівняльного, кореляційного, факторного та регресивного аналізів. Вибір статистичних методів обробки залежить від поставлених завдань. Загалом, доцільно використовувати комп’ютерний варіант статистичних програм («Stadia», «SPSS»), який дозволяє полегшити математичну обробку емпіричного матеріалу.

Дані, які були отримані в процесі психологічного дослідження, можуть бути систематизовані за допомогою простого або перехресного групування, яке дозволяє виділити декілька груп досліджуваних за однією або декількома ознаками. Просте угрупування полягає в упорядкуванні або класифікації за однією ознакою: наприклад, усіх випробуваних можна згрупувати за статтю, віком, темпераментом, рівнем тривожності, тощо.

Там, де потрібно зв’язування фактів за декількома ознаками, застосовують перехресне групування. Воно дозволяє визначити тісноту зв’язків, а в деяких випадках напрям взаємодії. Для цього використовується інтегральний критерій, який розраховувався на основі середньоарифметичних величин вибраних емпіричних показників (ряду ознак), отриманих за допомогою методик. На основі розрахованого інтегрального показника виділяються декілька груп (наприклад, низького та високого рівнів здоров’я, низької та високої психологічної готовності до діяльності, тощо).

Після статистичного групування проводиться порівняльний аналіз отриманих даних у різних групах. Підраховується відсоток по кожному показнику у різних групах та інтерпретуються результати. Отримані дані представляються у вигляді таблиці.

Наприклад,

Статистичний аналіз. Наступний крок опрацювання полягає у описі узагальнюючих характеристик, які дозволяють глибше зрозуміти особливості одиниці спостереження.

Відправним пунктом аналізу виступають лужбиєнтій ни величини показників, які отримані методом профілів. Відповідні середні, їх стандартні помилки, середньоквадратичні відхилення, значення критерію t і оцінка рівня значимості наводяться у таблицях. Наприклад,

Статистичні параметри показників для груп 1 та 2.

У іншій таблиці подається значення t критерію. Наприклад,

Значення величини t-критерію Стьюдента при порівнянні показників груп 1 та 2.

Аналізується отримані дані і характеризуються найбільш істотні відмінності, які отримані на рівнях значимості р - £ 0,05 або р - £ 0,01.

Кореляційний аналіз присвячений для оцінювання форми, знаку й тісноти зв’язку між кількома ознаками або факторами, що досліджуються. При визначенні форми зв’язку розглядається її лінійність або не лінійність (тобто як в середньому змінюється у в залежності від х, а х – від у).

Серед різновидів кореляційного аналізу в психології широко використовуються наступні: розрахунок коефіцієнту кореляції ® та коефіцієнтів кореляції Спірмена (rs) та Кендалла (τ).

Коефіцієнт кореляції обраховують за допомогою математичних методів (комп’ютерна програма («Stadia», «SPSS»), і на основі цього складають матриці інтеркореляцій. Потрібно враховувати, що коефіцієнти кореляцій можуть мати значення від 0 до ± 1. Якщо коефіцієнт дорівнює нулю або має від’ємний знак, це означає, що зв’язок між двома ознаками відсутній. Найбільш тісний взаємозв’язок має місце у випадках, коли величина коефіцієнту наближається до +1. У психологічних дослідженнях прийнято вважати, що при значенні коефіцієнту кореляції 0,3-0,5 зв’язок є помірним, 0,5-0,7 – значущим, 0,7-0,9 – сильним.

Для аналізу інтеркореляційних матриць використовується графічний засіб – метод кореляційних плеяд. Інтеркореляційні плеяди, складені на основі цих кореляційних матриць, схематично зображаються на рисунках. При аналізі враховуються зв’язки на 5%-му,1%-му та 0,1%-му рівнях значимості. При текстовому описі аналізується, який показник знаходиться у центрі, і з якими показниками він має прямі та непрямі зв’язки. Виділені вузли зв’язків показують наявність основних структурних елементів у досліджуваному феномені та їх зв’язок поміж собою.

Наприклад, «Аналіз кореляційної структури на 0,1%-му рівні значимості показав, що ведуче місце у першій плеяді, як і на 1%-му рівні значимості, відводиться експресивності (32), яка має прямі зв’язки з рівнем домагань (16) та самооцінкою (15,44) і зворотні – з задоволеністю учбовою діяльністю (105). Другий вузол зв’язків, у кількості 3-ох, утворює почуття провини (61). Ця змінна тісно пов’язана з безглуздістю існування (46), несміливістю (33) і підозріливістю (36), (рис.).

Факторний аналіз проводиться наступним чином: спочатку на основі емпіричних даних обраховується кореляційна матриця (матриця попарних інтеркореляцій), потім виділяються первісні ортогональні фактори. На сьогоднішній день це повністю комп’ютеризована програма, яка є у всі статистичних програмах («Stadia», «SPSS»). Отримані дані представляються у дипломній роботі у вигляді таблиць.

Наприклад,

Результати факторного аналізу групи 1.

Потім проводиться змістовна психологічна інтерпретація результатів факторного аналізу, яка здійснюється по значимості факторних навантажень. Визначають змінну, яка має найбільшу питому вагу, і показники, які підтверджують дану властивість. Розглядають і інші змінні, які беруть участь у організації фактору. На основі описаних змінних визначають провідну «ідею» фактору та дають йому назву. Наприклад,

«У факторі значимими є 11 показників. Найбільшу питому вагу має комунікабельність (28). Більшість компонентів характеризує емоційну сферу особистості, що негативно впливає на управління актуальними психічними станами. До них належать: емоційна нестійкість (30), підвладність почуттям (33), низький рівень самоконтролю (42), тривожність (39). Ввійшли також змінні, які визначають відношення респондентів до навколишньої дійсності, такі як: почуття провини (61), безглуздість існування (46), консерватизм (40), неадекватність самооцінки (44), що негативно впливає на задоволеність соціальним статусом. Спільність цих елементів дозволяє назвати даний фактор “низькою здатністю до саморегуляції”.

Регресійний аналіз дозволяє вивчити залежності однієї або кількох середніх величин від інших. Регресійний аналіз застосовується переважно в емпіричних психологічних дослідженнях, при розв’язанні завдань, пов’язаних з оцінюванням будь якого впливу (наприклад як змінилися показники агресивності після проведення лужбиєнтій них вправ). При цьому використовують рівняння регресії, яке відображає вигляд тенденції збільшення або зменшення однієї змінної при збільшенні або зменшенні іншої. Рівняння множинної регресії має наступний вигляд:

y = а0 + b1x1 + …..+ bnxn

де у – інтегральний показник, b1, bn – лужбиєнт регресії, x1, xn - модальні параметри, а0 – вільний член рівняння.

КОРЕКЦІЙНА ЧАСТИНА

Третій розділ дипломної роботи повинен містити описову характеристику психокорекційної програми.

У ВИСНОВКАХ подаються основні висновки та пропозиції, у яких повинно бути чітко зазначено, що нового виявлено у дипломній роботі , наведені у стислому вигляді основні результати дослідження.

Наприкінці роботи повинен бути наведений список використаної літератури, складений відповідно до вимог бібліографії (додаток 6).

У ДОДАТКАХ подаються основні результати статистичного аналізу (матриці інтеркореляцій, таблиці факторних навантажень, тощо). Якщо у дипломній роботі є розроблені власноручно методи (наприклад, анкета, психологічні вправи та ігри, тощо), то вони обов’язково мають бути представлені у додатках.

Читайте також:

1. II. Правила щодо аргументів.
2. V. Етичні правила психологічних досліджень
3. VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці.
4. А ви слідуєте цім правилам, коли виступаєте публічно?
5. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
6. Абсолютні й відносні посилання у формулах
7. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
8. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
9. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
10. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
11. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
12. Антропологічні джерела

Переглядів: 617