Тема: Поняття права інтелектуальної власності.

1. Виникнення, становлення і розвиток поняття інтелектуальної власності.

2. Поняття права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.

3. Зміст права інтелектуальної власності. Обмеження права інтелектуальної власності.

4. Еволюція інтелектуальної власності.

Людський геній є джерелом всіх творів і

винаходів. Ці твори є гарантією життя,

гідного людини. Обов’язок держави – за-

убезпечити надійну охорону видів мис-

тецтва і винаходів.

А.Богш

(напис на куполі будинку штаб-квартири

ВОІВ у Женеві).

Україна вступила на шлях розвитку ринкової економіки, яка передбачає достатньо високий рівень розвитку освіти, науки і культури – розвитку мистецтва і виробництва, виробничої інфраструктури і матеріально-технічного забезпечення побуту. Саме ці фактори зумовлюють і визначають рівень цивілізації того чи іншого суспільства. Вони ж у свою чергу є результатами творчої діяльності людини.

ТВОРЧІСТЬ – це цілеспрямована інтелектуальної діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю

ТВОРЧІСТЬ ВЛАСТИВА БУДЬ-ЯКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

технічній художній літературній науковій виробничій

Інтелектуальна власність – це результат досягнень людини у галузі духовної та науково-технічної творчості.

Національне право виділяє два види творчості
духовна творчість – творчість гуманітарного характеру спрямована на збагачення внутрішнього світу людини:	науково-технічна творчість – творчість виробничого харак- теру, яка виникає в результаті господарської діяльності людини:
література, наука, мистецтво, виконавська майстерність артистів, звукозапис, радіо, телебачення тощо	корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, інформаційна продукція, селекційні досягнення

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям інтелектуальної власності. З цього загального поняття інтелектуально власності міжнародно-правові документи окремо виділяють промислову власність, до якої відносяться винаходи, корисні моделі тощо. Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися поза межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом.

Авторське право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури, мистецтва (інститут цивільного права, який регулює відносини у зв'язку із створенням, використанням, правовою охороною творів, що є результатом духовної творчості людини).

Патентне право (право промислової власності) – це сукупність правових норм, що виникають у зв'язку зі створенням та використанням об'єктів наукової-технічної творчості – раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, корисних моделей тощо.

Промислова власність – збиральний термін, характерний для законодавства ряду країн і міжнародних угод. Включає права на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції тощо. Міжнародно-правова охорона промислової власності здійснюється шляхом зарубіжного патентування за встановленими нормами, основні із яких закріплені в Паризькій конвенції по охороні промислової власності 1883 р. (з поправками 1900, 1911, 1925, 1934, 1958, 1967 рр.). Паризькою конвенцією встановлено правило про т. з. конвенційний пріоритет, згідно до якого заявка, подана в одній країні-учасниці, наділена у всіх інших країнах (у випадку подачі окремої заявки) пріоритетом протягом 12 місяців (для винаходів) або 6 місяців (для товарного знаку), які обраховуються з моменту подачі заявки в першій країні.

Спільні та відмінні риси авторського і патентного права
Спільні риси	Відмінні риси
1. Об’єктами авторських і патентних прав є саме результати творчої діяльності людини. 2. Вони мають завершитися певним результатом, втіленим у певну матеріальну форму або зафіксова- ним у певному матеріальному носії. 3. Простір дії авторського і патентних прав – це територія України. 4. Однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу. Тобто творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні. 5. Право авторства і право на ім’я. Кожен творець будь-якого ре- зультату творчої діяльності має право вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати цього від інших. 6. Всі автори результату творчої діяльності є право на винагороду і підстави її виплати. Такою підставою відповідно до чинного законодавства є лише факт використання цього результату. 7. Суб’єктом авторського і патентних прав може стати у випадках, визначених законодавством, держава. Так, за спливом строку дії авторського права твір стає надбанням суспільства. Винахідник може передати виключне право на використання винаходу державі.	1. Об’єкти відносин. Об’єктом авторських відносин є продукти творчої діяльності гуманітарної сфери або духовної діяльності. Друга група – об’єкти промислової власності. Ці відносини регулюються патентним законодавством і стосуються сфери науково-технічної творчості. 2. Особливість правової охорони цих об’єктів. Для надання правової охорони об’єктам промислової власності їх попередню кваліфікацію як таких і наступну їх державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявникам видаються правоохоронні документи у формі патентів або свідоцтв. На результати творчої духовної діяльності правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони цих об’єктів досить надання їм об’єктивної матеріальної форми. 3. Різні строки дії авторського і патентного права.

Виникнення терміна «інтелектуальна власність» приходиться на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французькому законодавстві на ґрунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату (чи то літературного твору, чи винаходу) є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та «існує незалежно від визнання цього права державною владою».

14 липня 1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Але фактичне започаткування цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20 березня 1883 р. було укладено Паризьку конвенцію про охорону промислової власності. Пізніше, а саме в 1886 р., було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Обидві конвенції передбачали створення секретаріату, який називався «Міжнародне бюро». У 1893 р. ці секретаріати були об'єднані в один, який діяв під різними назвами.

Всесвітня організація інтелектуальної власності у поняття інтелектуальної власності включає:

1) промислову власність, що головним чином охоплює винаходи, товарні знаки і промислові зразки;

2) авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творі.

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

Ст. 418 Цивільного кодексу України визначено: право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншими актами законодавства.

Право інтелектуальної власності становлять

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Особисті немайнові права Майнові права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.263 сек.