Еволюція інтелектуальної власності.

- історія розвитку патентного права

В історії патентного права виокремлюють три важливі періоди:

· період привілеїв (15-18 ст.): суверен надав монополію на власний розсуд; важливу роль відігравала концепцію корисності, іноді фаворитизму.

· період національних патентів (1790-1883 роки): будь-який винахідник мав право подати заявку на патент, видача якого залежала виключно від об’єктивних умов, охорону місцевих винаходів за рубежем не практикували.

· період інтернаціоналізації (від 1883 року дотепер): охорона винаходів за межами країни походження розвивається разом із міжнародною торгівлею.

В Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою надавалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного положення.

Такі права закріплювалися документом, що називався патентною грамотою, що означало «відкритий лист», оскільки він мав печатку в кінці, а не на згорнутому листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю.

Для того щоб покінчити із зловживанням даруванням особливих прав, у 1682 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали сили всі монополі дарування і пільги, за винятком «будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнює 14 рокам чи менше, що повинні від цього часу видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користатися».

Зрозуміло, згодом система патентного права була багато в чому удосконалена. Але, як ми бачимо, уже на початку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності використовуються дотепер як інструмент, що регулює створення і передачу нових технологій.

Національні патенти:

США (1790) і Франція (1791) майже одночасно прийняла закони про видачу патентів усім винахідникам, за дотримання певних об’єктивних умов.

Законодавець опікувався і національними інтересами. Так, прийнята в 1793 р. поправка до закону США дозволяла надавати патенти лише громадянам цієї країни, а у Франції особу, яка впроваджувала зарубіжну техніку, прирівнювали до справжнього винахідника. Винахідник, який одержував патент за рубежем, одержавши його до того у Франції, втрачав право користуватися останнім.

Нова патентна система.Нова патентна система набула поширення на початку XIX ст. в результаті застосування французького права у країнах, завойованих Наполеоном. Проте в монархічних державах, які збереглися або були відновлені після 1815 р., принцип привілеїв зберігся, хоча на практиці право на патент визнавали скрізь.

Відбулися і якісні вдосконалення. Тих, хто просто ввозив техніку, перестали розглядати як винахідників, було розроблено концепцію новизни, переглянуто і в ряді випадків спрощено формальні вимоги. Майже скрізь, за винятком США, де експертизу ввели в 1836 р., переважала реєстраційна система.

Початок інтернаціоналізації промислової власності.З підписанням Паризької конвенції розпочався період інтернаціоналізації промислової власності, зокрема патентної системи. Паризький союз заклав підґрунтя, яке уможливило прогрес шляхом періодичних переглядів Конвенції, що сприяло одержанню та підвищенню ефективності охорони винаходів, створюваних в одній із країн-членів, в інших країнах-членах.

- Історія авторських і суміжних прав.

- Англо-саксонське авторське право

У XV столітті виготовлено перший друкувальний станок німецьким винахідником Іоганном Гуттенбергом, що дало розмножування літературних творів за допомогою механічних процесів замість переписування її від руки. 1709 році парламентом Англії було прийнято Статут королеви Анни (Акт про заохочення просвітництва), визнаного в історії першим законом про авторське право. За автором закріплювалося виключне право дозволяти друкування його творів, яке діяло протягом 14 років від дати першої публікації та могло бути поновлено автором, якщо він був ще живий. Ще на 14 років. Стосовно книг уже надрукованих на момент прийняття закону, передбачався єдиний строк охорони протягом 21 року. Після закінчення вказаного терміну твори ставали надбанням суспільства.

Закон встановлював, що авторське право виникає лише за умови реєстрації і депонування опублікованої книги в Центрі книговидань.

Базові принципи:

§ визнавалися майнові права автора, які діяли протягом певного періоду часу, після чого ставали суспільним надбанням;

§ права могли бути обмежені протягом дії авторського права;

§ особисті немайнові права не визнавалися;

§ авторське право виникало лише після виконання певних формальностей ( реєстрація та депонування).

- Романське авторське право

Формування романської системи авторського права пов’язане з Францією. У цій країні еволюція від системи привілеїв до системи авторського права була частиною загальних змін, викликаних французькою буржуазною революцією, яка відмінила привілеї всіх видів, включаючи привілеї видавців. У 1791 і 1793 роках Конституційна асамблея прийняла два декрети, які започаткували французьку систему авторського права:

- Декрет про право на постановку і виконання драматичних і музичних творів 1791 р. забезпечувалося право автора на публічне виконання протягом усього його життя, а також протягом 5 років після його смерті, на користь його спадкоємців та осіб, яким уступалося це право.;

- Декрет про право власності авторів на літературні твори, композиторів, живописців та рисувальників 1793 р. авторові надавалося виключне право відтворення його творів протягом його життя, а також 10 років після його смерті на користь його спадкоємців і правонаступників.

Базові принципи:

§ визнавалися майнові права автора, які діяли протягом життя автора та певного періоду часу після його смерті, потім твори ставали суспільним надбанням;

§ визнавалися особисті-немайнові права автора;

§ авторське право виникало з моменту створення твору без вимоги виконання будь-яких формальностей;

§ автором твору могла бути лише фізична особа.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особисті немайнові права Майнові права	\|	НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.