• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні правила управління ризиком та особливості їх застосування в практичній діяльності підприємства

Практика управління ризиками розробилаосновні правила управління ризиками:

1. Відповідальність вищого керівництва організації

Загальноорганізаційна політика управління ризиками, повинна розроблятися вищим керівництвом організації. Це дозволить впевнитися в тому, що ризик відповідає загальноорганізаційній стратегії і вимогам законодавства, а також в тому, що культура ризик-менеджменту розділяється всіма членами організації.

1. Наявність загальної політичної лінії і інфраструктури ризик-менеджменту

Організація повинна виробити ефективну і реалістичну політику в галузі управління ризиками і забезпечити її виконання, виділивши достатні для цього ресурси, в тому числі людські і створивши систему ризик-менеджменту. Створення інфраструктури ризик-менеджменту спрямовано як на своєчасну ідентифікацію ризиків і управління ними відповідно до волі вищого керівництва, так і на забезпечення комунікації, координації і коригування дій спеціалістів різних рівнів.

1. Інтеграція ризик-менеджменту

Для усвідомлення і управління ризиками в їх взаємосв,язку ідентифікація і оцінка різних ризиків повинна проводитися комплексно. Аналіз ризиків здійснюється на достатньо високому рівні, щоб оцінити ризики організації в цілому. Це дає впевненість в тому, що ризик-менеджмент охоплює організацію цілком, а взаємозв,язок між різними видами ризиків і їх спільний вплив на компанію усвідомлюється і враховується при прийнятті всих стратегічних та тактичних рішень.

1. Відповідальність бізнес-підрозділів

Бізнес-підрозділи повинні відповідати за управління ризиками, які пов,язані з їх безпосередньою діяльністью, в межах, визначених відповідно до загальноорганізаційної політики ризик-менеджменту. Вони також несуть відповідальність за будь-які результати прийняття тих або інших рішень, розробляючи відповідні інструменти управління ризиками. Такий підхід примушує осіб, які приймають рішення, повністю усвідомлювати пов’язані з цими рішеннями ризики і коригувати розрахунок очікуваних прибутків з урахуванням ризиків.

1. Оцінка/ранжування ризику

Повинна проводитися періодична оцінка ризиків якісними, а де це можливо, і кількісними методами. Використовуючи просту мову, вона дає керівництву уявлення про кількість і природу ризиків, що виникають і дозволяє приймати рішення і розподіляти ресурси на основі найбільш повної і всебічної інформації. Управління ризиками таким чином стає кваліфікованим і ефективним.

1. Незалежна експертиза

Методи і результати оцінки ризиків повинні бути перевірені за допомогою незалежних експертів, які володіють достатніми ресурсами, кваліфікацією і досвідом, щоб визначити ефективність механізмів оцінки і управління ризиками і дати необхідні рекомендації. Це забезпечує об,єктивний підхід до оцінки і моніторингу ризиків.

1. Планування для непередбачених ситуацій

Повинні бути розроблені адекватні інструменти і політика управління ризиками в нестандартних і кризових ситуаціях. Це дозволяє компанії ефективно і своєчасно реагувати на непередбачений вплив негативних факторів.

Вище розглянуті правила управління ризиками покладені в основу створення відповідної системи управління ризиками на підприємстві – ризик-менеджменту.

Читайте також:

1. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
2. ERP і управління можливостями бізнесу
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. I. Застосування похідної та інтеграла до роз’язування задач елементарної математики.
5. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
6. II. Мотивація навчальної діяльності
7. II. Мотивація навчальної діяльності
8. II. Мотивація навчальної діяльності
9. II. Мотивація навчальної діяльності
10. II. Мотивація навчальної діяльності
11. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
12. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу

Переглядів: 362