Політичні репресії та державне будівництво в Китаї першої половини 50-х років.

Після завоювання влади китайські комуністи розпочали прискорене будівництво соціалістичного державного та політичного ладу. Проведений за рахунок зібраних надзвичайним тиском на село і приватний сектор коштів перший трирічний план господарського розвитку (1950-1953) призвів до появи важкої індустрії, проте кардинально не змінив ситуації в аграрній, усе ще відсталій країні. У 1952 р. частка промисловості становила лише 27% у загальній структурі народного господарства.

Політичне будівництво перших років комуністичного правління позначилося захопленням воєнно-адміністративними заходами. Під приводом боротьби з бандитизмом та залишками гоміньданівських військ у 1950-1951 роках влада вдалася до репресій проти незадоволених режимом. Лише за офіційною статистикою, до 1951 р. було знищено близько 2 млн. бандитів. У травні 1951 р. репресії отримали ідеологічне підґрунтя. Політбюро ЦК КПК прийняло "Положення про покарання за контрреволюційну діяльність", відповідно до якого критика комуністичного режиму каралася смертною карою. У країні розпочалися кампанії проти "п'яти зловживань промисловців" (хабарництва, ухиляння від сплати податків, крадіжок соціалістичної власності, недоброякісної роботи, викрадення економічної інформації) та "трьох зловживань чиновників" (корупції, марнотратства, бюрократизму). Відбувалися показові суди та публічні страти на площах міст, унаслідок яких зазнали репресій 75% приватних промисловців і 4,5% чиновників. У ході репресивної кампанії уряд націоналізував майже всі приватні підприємства, що одразу ж відбилося на рівні промислового виробітку країни, який суттєво зменшився.

Оголосивши про намір передати селянам землю, китайські комуністи не відмовилися від намірів створити систему жорстко контрольованого державою колективного господарства. Оголошений 30 червня 1950 р. аграрний закон передавав землю селянам і скасовував арендну плату, проте водночас влада розпочала створення аналогу радянських колгоспів — "груп трудової взаємодопомоги". Через небажання значної частини населення вступати до колективних господарств, комуністи оголосили про створення "тимчасових груп трудової взаємодопоги". До початку 1953 р. колективізовано 40% всіх сільськогосподарських господарств. Остаточно колективізація завершилася в кінці 1956 р. Через відсутність техніки та відповідних кадрів у більшості випадків колективні господарства працювали гірше, ніж окремі одноосібні. Уведення державної монополії на закупки зерна, олійних культур, бавовни та інших продуктів спричинило скорочення посівних площ і безлад у сільському господарстві. Уже в 1953-1954 роках у країні довелося запровадити карткову систему розподілу продуктів.

У суспільному побуті відбулася реформа освіти, закон про шлюб уперше в історії Китаю законодавчо запровадив рівноправність жінок і чоловіків. Комуністи здійснили адміністративну реформу, виділивши п'ять автономних округів, населених національними меншинами: Внутрішня Монголія, Синцзян-Уйгурський АО, Гуансі-Чжуанський АО, Нінся-Хуейський АО та Тибетський. Обрані в ході багатоступінчатих виборів збори народних представників Китаю затвердили 1954 р. конституцію.

Ще у грудні 1949 р. Мао Цзедун відвідав Москву під час святкувань 70-річного ювілею Й. Сталіна. Згодом до СРСР прибула офіційна китайська делегація, яка підписала 14 лютого 1950 р. угоду про дружбу та взаємодопомогу між КНР і СРСР терміном на 30 років. Радянський Союз надав Китаєві позику розміром 300 млн. доларів, а також передав права на низку об'єктів на території КНР, що вважалися власністю СРСР. У 50-х роках у КНР популярним було гасло "Вчитися в СРСР". У 1952 р. КПК затвердила програму переходу до розвинутого соціалістичного суспільства, розраховану на три п'ятирічки (1953-1967). Перша п'ятирічка (1953-1957) була орієнтована на розбудову важкої промисловості. Велику допомогу КНР надав Радянський Союз. Загалом упродовж 1950-1960 років СРСР збудував на території Китаю 250 промислових об'єктів, надав кредити на суму 1,8 млрд. карбованців, безкоштовно передав значну кількість технічної та патентної інформації. Позичені КНР під 1-2% річних кошти згодом були оплачені поставками китайських товарів. У СРСР навчалося понад 20000 громадян КНР.

Зважаючи на труднощі, що супроводжували форсоване будівництво соціалізму, а також "відлигу" в СРСР, у травні 1956 р. КПК вдалася до деякої лібералізації режиму. Після років цькування та переслідувань інтелігенції Мао Цзедун проголосив курс на розвиток вільного обміну думками та критики недоліків державного управління країною. Кампанія розпочалася під гаслом "Нехай заквітне сто квітів, нехай сперечається сто шкіл". Ця кампанія в поєднанні з традиційною для Європи фрагментарністю уявлень про східний світ, спричинила різкий підйом авторитету Китаю в світі, особливо в середовищі лівоорієнтованих західних інтелектуалів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Громадянська війна в Китаї.	\|	Соціально-політичні експерименти 1958-1962 років.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.