Проголошення незалежності Лівії.

Проголошення незалежності Марокко.

Проголошення незалежності Тунісу.

Національно-визвольна війна в Алжирі.

Проголошення незалежності Лівії.

ТЕМА: Деколонізація Північної Африки

ЛЕКЦІЯ № 20.

У ході повоєнних мирних переговорів було вирішено, що доля італійських колоніальних володінь в Африці буде розв'язана не пізніше, як упродовж року після введення в дію мирного договору країн-переможниць з Італією. Після того як 15 вересня 1947 р. мирна угода з Італією набрала чинності, створено спеціальну комісію в складі заступників міністрів закордонних справ США, Англії, Франції та СРСР, що мала вивчити питання подальшого устрою італійських колоній. Після тривалих суперечок навесні 1949 р. досягнуто угоди про тимчасове збереження італійської присутності в Триполітанії, де ще залишалося 43000 італійських колоністів, і передачу Кіренаїки та Феццану, з яких італійці майже поголовно виїхали, під управління відповідно Англії та Франції. Однак через супротив СРСР та арабських країн, у яких активно діяли лівійські еміграційні патріотичні організації, цей план не затвердила Генеральна Асамблея ООН.

Тим часом, зважаючи на розгортання незалежницького руху в Кіренаїці, у червні 1949 р. англійці змушені були погодитися на формування там власного уряду для вирішення внутрішніх справ. Очоливши уряд Кіренаїки, Саїд Ідріссі одразу ж виступив з вимогою об'єднання Кіренаїки з Триполітанією та Феццаном і повної незалежності для всієї Лівії. Його підтримав Єгипет, який заявив, що визнає лише об'єднану Лівію. У серпні 1949 р. на користь об'єднання висловився Національний конгрес Триполітанії.

Генеральна Асамблея ООН 21 листопада 1949 р. ухвалила рішення про надання Лівії незалежності після прийняття національної конституції Національними зборами, в яких мали бути представлені Кіренаїка, Триполітанія та Феццан. Підготовка до проголошення незалежності мала відбуватися під наглядом верховного комісара ООН та спеціальної міжнародної ради. Для розробки проекту конституції створено спеціальний комітет, до якого ввійшли по 7 представників від усіх трьох провінцій.

Згідно з рішенням ООН, 25 листопада 1950 р. з представників усіх трьох частин колишньої колонії було скликано Установчі збори. Збори вирішили проголосити об'єднану країну монархією з федеративним устроєм. Королем Лівії став емір Сенусі. Тимчасовий уряд на чолі з Мохаммед-беєм Мунтассером сформовано 1 квітня 1951р. Ще через півроку Національне зібрання затвердило конституцію. 24 грудня 1951 р. Сенусі проголосив створення нової унітарної держави — Об'єднаного королівства Лівії.

Бідна природними ресурсами Лівія, подібно до Йорданії, змушена була зберігати тісний союз з Англією та дозволити розміщення на своїй території її військових баз. Узамін англійський уряд погодився фінансово субсидувати новостворену країну. Згодом угоду про будівництво військових баз уклали з Лівією і США. Потісненій своїми союзниками Франції в серпні 1955 р. довелося вивести свої війська з Феццану.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Країни Північної Африки під час Другої світової війни.	\|	Національно-визвольна війна в Алжирі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.