ВИБІР ТЕХНОЛОГІЇ ВИДАЛЕННЯ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ГНОЮ

Технологія видалення та утилізації гною зумовлюється насамперед його вологістю, яка залежить від способу утримання тварин у приміщеннях, а також кількості та варіанту використання підстилки.

На фермах великої рогатої худоби (при утриманні тварин на прив'язі) стійла прибирають 2—5 разів на добу. Гній видаляють за межі приміщення і транспортують у гноєсховище або на місце приготування компосту. При безприв'язному

Рис 6.1. Технологічна схема прибирання та утгилізації підстилкового гною

1 — склад підстилки; 2 — навантажувач; 3 — розкидач підстилки; 4 — тваринницьке приміщення; 5 — транспортер для видалення гною; 6 — транспортер-навантажувач; 7 — транспортний засіб; 8 — карантинно-компостннй майданчик 9 — гноєсховище; 10 — розкидач гною

утриманні тварин при глибокому шари підстилки гній видаляють двічі-тричі на рік, а з вигульних майданчиків — щоденно або раз у два-три дні, залежно від пори року. З приміщень, обладнаних боксами, гній прибирають також через два-три дні.

Якщо тваринницькі приміщення мають щілинну підлогу, гній нагромаджується в каналах або сховищах під такою підлогою, звідки його видаляють періодично (з каналів у міру їх заповнення, зі сховищ — у міжсезоння).

Структура технологічного процесу прибирання тваринницьких приміщень та використання гною включає комплекс операцій: доставка і розподіл підстилки в місцях утримання

Рис 6.2. Технологічна тема прибирання та утилізації напіврідкого гною:

1 — тваринницьке приміщення; 2 — транспортер для видалення гною; 3 — насосна установка; 4 — приямок; 5 — гноєпровід; 6 — гноєзбірник; 7 — кран; 8 — склад для зберігання торфу; 9 — карантинна секція гноєсховищ; 10 — секція приготування суміші; 11 — майданчик компостування; 12 — транспоргший засіб; 13 — навантажувач; 14 — сховище для компосту; 15 — розкидач органічних дорбрив

Рис. 6.3. Структурна схема переробки і використання рідкого гною:

1 — тваринницьке підприємство; 2 — станція перекачування гною; 3 — метантенк; 4 — цех компостування; 5 — майданчик для складування твердої фракції; 6 — цех розділення гною на фракції; 7 — секційні сховища; 8 — станція перекачування рідкої фракції на зрошування; У — станція перекачування освітленої фракції; 10 — біоставок; 11 — аеротенк; 12 — знезараження гною у випадках епізоотії

тварин; прибирання й видалення гною з приміщень; транспортування його в гноєсховища або до місця приготування компосту; знешкодження і переробка гною або приготування компосту; доставка органічних добрив на поле та внесення

Рис. 6.4. Технологічна схема метанового зброджування гною:

1 — трубопровід подавання гною з ферми; 2 — приймальний резервуар; 3 — метантенк; 4 — котел-теплообмінник; 5 — газгольдер; 6 — котельня; 7 — дугове сито; 8 — прес; 9 —склад твердої фракції; 10 — ставок-накопичувач рідкої фракції; 11 — освітлювач

їх в грунт. Ефективнішими є технології, що забезпечують мінімальну вологу і максимальну збереженість цінних для добрива речовин.

Залежно від конкретних умов утримання тварин та консистенції гною набули поширення різні технологічні схеми його видалення і використання.

При прив'язному утриманні підстилковий гній (рис. 6.1) із стійл прибирають вручну й завантажують на скребкові або скреперні установки. Останні віидаляють гній за межі приміщення і завантажують у мобільні транспортні засоби. Складують гній у траншеї чи буріти. Після зберігання та самознезараження його використовуютгь як органічне добриво. Напіврідкий гній (рис. 6.12)транспортером завантажується в приймальник насоса, який трубопроводом подає його в гноєзбірник. Після карантинної витримки гній використовують для приготуівання компосту жк органічного добрива. Рідкий гній (рмс. 6.3) крізь щілинну підлогу потрапляє в канали гідравлічмої системи і наїдходить у гноєзбірник. Далі проходить переробку за однією із схем, яка полягає у відокремленні грубодисперсних включень, розділенні на тверду та рідку фраікції, гомогенізації, знезараженні, роздільному використанні фракцій як добрита чи для приготування компосту.

На фермах великої рогатої худоби гній можна переробляти на біогаз (рис. 6.4), при цьюму одержують також надійно знезаражене органічне добриво, яке зразу можна вносити на поле. Застосування транспортерних установок для видалення гною полегшує ручму працю робітників ферми, але не усуває її, оскільки робітникам вручну доводиться очищати стійла від гною і скидати його у гнойовий канал (завантажувати на транспортер). З метою подальшого зниження затрат ручної праці застосовують варіанти утримання тварин на щілинній підлозі, яка в поєднанні з механічними засобами, гідравлічними або гідропневматичними системами дає змогу повністю механізувати роботи, пов'язані з очищенням приміщень від гною, видаленням йіого й транспортушанням у гноєсховища. Надійне функціонування щілинної підлоги можливе при виключенні або обмеженні використання дрібної підстилки (не більше 0,5—1 кг на одну голову великої рогатої худоби), що погіршує умови утримання тварин щодо сухості і теплоти підлоги. Для послаблення цього недоліку в корівниках з прив'язним утриманням щілинну підлогу влаштовують тільки у кінці стійл, тобто там, де нагромаджується найбільше калу й сечі тварин. У свинарниках щілинну підлогу обладнують теж тільки на певній площі! підлоги свинарника (в зоні годівля—напування), де найбільше нагромадження гною. Зони відпочинку тварин (лігва) мають суцільну підлогу. Крім того, недоліком гідравлічних систем видалення і транспортування гною є значні витрати води, випаровування якої збільшує вологість повітря у тваринницькому приміщенні, що, в свою чергу, вимагає застосування інтенсивнішої вентиляції. Розрідження гною водою збільшує вихід його маси, утруднює зберігання, транспортування і подальше використання, особливо в зимовий період.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИХІД ГНОВО І ВИТРАТИ ПІДСТИЛКИ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.