• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДОЇННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

8.1. ЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ ТА ЗООТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

Машинне доїння істотно полегшує і підвищує продуктивність праці тваринників, створює передумови для одержання високосортного молока, особливо при доїнні в молокопровід. Залежно від системи утримання тварин і технології їх доїння у 4—5 разів (доїння у стійлах) та навіть у 10—20 і більше (доїння на автоматизованих конвеєрних установках) можна знизити затрати праці порівняно з ручним варіантом.

Одержане молоко менше контактує з навколишнім середовищем, послідовно проходить первинну обробку (очищення, охолодження), завдяки чому менше забруднюється (бактеріологічно та механічними домішками), довше зберігає свою

якість.

Ефективне і без шкідливих наслідків доїння можливе тільки при дотриманні технології, що виходить із фізіологічних особливостей молоковіддачі тварин. Ця технологія може включати ручні, машинно-ручні і машинні операції, співвідношення яких залежить від вибору технічного обладнання та організації процесу доїння.

Відповідно до зоотехнічних вимог технологічного процесу необхідно:

доїння провадити в одні й ті ж години, дотримуючись встановленої черговості обслуговування окремих груп тварин та режимів роботи доїльної апаратури (рівень вакууму, частота пульсацій, тип доїльного апарата). Такий підхід виробляє умовний рефлекс і сприяє молоковіддачі;

при доїнні у стійлах корів слід підняти за годину до цього, прибрати гній, замінити підстилку і провітрити приміщення, тобто створити передумови одержання високоякісного молока без стороннього запаху;

у разі доїння із спеціальних залах тварин направити на переддоїльні майданчики із таким розрахунком, щоб час перебування на них не перевищував 20 хв;

перед доїнням перевірити справність доїльних апаратів, рівень вакууму, частоту пульсацій, підігріти доїльні стакани у воді при температурі 48 °С;

щоб викликати повноцінний рефлекс молоковіддачі, слід підготувати вим'я протягом 40—60 с, тобто обмити його теплою (40—48 °С водою, зняти вологу чистим, рушником чи салфеткою, зробити попередній масаж, здоїти в спеціальну кружку по 2—3 цівки молока з кожної дійки для зменшення його бактеріологічного забруднення та контролю стану вим'я; доїльні стакани встановлювати на дійки лише після припускання молока, ]не допускаючи прій цьому підсмоктування повітря у піддійкові камери (шляхом перегинання молочних трубок до одягання стаканів на дійки);

здійснювати контроль за процесами машинного доїння та молоковіддачі, своєчасно визначати закінчення останньої (момент, з якого потік молока становитиме менше 200—225 г/хв) і не допускати холостої роботи доїльного апарата, коли молоко з дійок не надходить у стакани ((явище "сухого" доїння), що є основною причиною захворювання тварин на мастит; тривалість машшнного додоювання (з моменту, коли інтенсивність молоковіддачі знижується до 400 г/хв) не повинна перевищуватги 30 с і виконується одночасно із заключним масажем вим'я;

закінчувати доїншя після повної молоковіддачі, знімаючи доїльні стакани приї виділенні молока з дійок дрібними краплями, після цього відкрити на кілька секунд клапан колектора, щоб забезпечити відсмоктуваншя залишків молока з доїльного апарата.

Порушення наведених правил супроводжується недобором молока, захворювашням корів на мастит. За технологією машинного доїння всі операції потрібно виконувати і виконувати якісно, оскільки будь-які порушення спричиняють технологічні збитки.

Крім забезпечення зоотехнічних вимог щодо процесу доїння, установки повинні:

сприяти стимуляції молоковіддачі і повному видаленню молока з вимені без ручного додоювання;

мати засоби автоматичного дотримання заданого рівнй вакуумметричного тиску в робочій системі, а також можливість регулювання частоти пульсацій доїльних апаратів;

не спричиняти шід час доїння небезпечних дій стосовно тварин і обслуговуючого персоналу;

не створювати під час роботи надмірного шуму;

відзначатися простотою в обслуговуванні, високою експлуатаційною надійністю та довговічністю.

8.2. ВИБІР ВАРІАНТІВ ТЕХНОЛОГИ ТА ЗАСОБІВ МАШИННОГО ДОЇННЯ

Залежно від способу утримання корів, їх продуктивності, замірів ферми та екологічних особливостей господарства ця кожної ферми вибирають відповідно технологію та організаційну схему машинного доїння, а на їх основі — доїльне обладнання певного типу.

Якщо спосіб утримання прив'язний, стійлово-пасовищний або стійлово-табірний, віддають перевагу доїнню корів у пилах, при якому молоко збирається у переносні відра або молокопровід й за допомогою останнього транспортується на первинну обробку і тимчасове зберігання. При цьому способі доїння відсутні операції по переміщенню корів до місць доїння, більше уваги можна приділити індивідуальному догляду за тваринами.

При доїнні молока в переносні відра потрібно мати найпростіший набір технічних засобів, але у цього варіанта набільші затрати праці через ручні операції при переміщенню доїльних апаратів уздовж фронту доїння і транспортуванні молока до молочної. Технологія доїння у відра може бути рекомендована для нетипових приміщень, невеликих ферм низьким рівнем механізації, а також у випадку надлишку судових ресурсів.

Доїння в стійлах у молокопровід забезпечує поліпшення якості молока і підвищення продуктивності праці за рахунок відсутності ручних операцій при транспортуванні молока. Проте значна довжина молокопроводів потребує додаткових матеріальних витрат і ускладнення технічного обслуговування. Такий варіант застосовують на механізованих фермах, абудованих типовими приміщеннями з молочними відділеними й обладнаних опаленням, вентиляцією та каналізацією. Доїння на доїльних майданчиках і в залах найчастіше застосовують при безприа'язному способі утримання. Ця технологія придатна також у разі використання автоматичних прив'язей-відв'язей. Особливістю даної технології доїння є омежене переміщення оператора машинного доїння і рух тварин на доїння безперервним потоком або групами у рухомі чи стаціонарні групові або індивідуальні доїльні станки. Доїння на доїльних майданчиках і в залах можна рекомендувати для великих молочнотоварних комплексів із потоковою технологією виробництва молока. За такої технології відсутні операції по перенесенню доїльних апаратів і транспортуванню молока. Раціональна організація праці і вузька спеціалізація, а при застосуванні маніпуляторів доїння — автоматизація процесу дозволяють досягти найвищої продуктивності праці оператора. У свою чергу, зростають витрати на формування однорідних технологічних груп корів і ускладнюється інщивідуальний конітроль за тваринами.

Використання доїльних установок із стаціонарними індивідуальними, послідовно розміщеними станками типу "Тандем" з боковим входом забезпечує організацію індивідуального доїння, що знижує вимоги до формування однорідних груп тварин.

Доїльні установки із станками типу "Ялинка" відрізняються від попередніх тим, що мають групові станки, розміщені по обидва боки траншеї. Станки обладнані вхідними і вихідними дверями, через які впускають і випускають тварин групами по 8 корів. Ця особливість висуває додаткові вимоги щодо формування однотипних груп тварин, але сприяє підвищенню продуктивніості праці операторів доїння.

Доїльні установися конвеєрного типу мають рухому платформу, на якій розміщені доїльні станки. На вході до конвеєра є обладнання для санітарної обробки вим'я.

При стійлово-пасовищному способі утримання корів у більшості випадків недоцільно переганяти тварин на доїння у стаціонарні доїльні зали чи приміщення, оскільки це значно впливає на продуктивність. У таких випадках тварин доять безпосередньо на пасовищах.

Крім того, режим випасання на багаторічних культурних пасовищах передбавдає зміну місцезнаходження літнього табору, який у більшості випадків важко електрифікувати від електромережі. Ці особливості вимагають застосування для доїння корів пересувних установок з автономним енергозабезпеченням.

Під час доїння исорів у доїльних залах і на майданчиках тварини знаходяться в доїльних станках (стаціонарних чи пересувних). Станюи обладнані доїльдаими апаратами та іншими засобами длмі контролю і керування процесом доїння та обслуговування тварин. Така технологія забезпечує скорочення тривалості технологічних операцій завдяки їх механізації та автоматизації і підвищіення якості виконання при подальшій спеціалізації праці операторів.

Сучасне доїльне обладнання складається з уніфікованих базових агрегатів (вакуумна установіка, доїльна апаратура, очисники та охолодники молока, пристрій для циркуляційного промивання тощо). Рівень уніфікації установок для доїння корів у стійлах у загальний молокопровід з установками доїльних залів досяігає 70—80 %. Відрізняються вони переважно за кількісним складом базових (елементів, організацією процесу доїння, а, отже, й техніко-економічними показниками (дод. 27).

Уніфікація конструкторських рішень доїльного обладнання значно полегшує вирішення питань механізації технологічного процесу і підготовки персоналу, спрощує експлуатацію доїльного обладнання.

Ефективність використання доїльних установок значною мірою зумовлюється кратністю доїння корів та організацією праці доярок. Залежно від технології утримання корів доять двічі або тричі на добу. Досвід свідчить, що при дворазовому доїнні створюються кращі умови організації праці операторів. При цьому затрати праці на цей процес скорочуються майже на 30 % порівняно із триразовим доїнням.

На раціональний вибір варіанта доїння значний вплив має продуктивність корів та їх концентрація на фермі. Затрати (матеріальні, трудові, економічні), пов'язані з процесом доїння, формуються з двох складових. У першу чергу, це витрати на саме доїння корів і, крім того, на технічне обслуговування доїльної апаратури та молочного обладнання. Друга частина витрат суттєво зростає в міру технічного ускладнення доїльної установки. Тому технічно складне доїльне обладнання доцільно застосовувати в умовах високопродуктивного стада корів і при достатній їх кількості на кожну доїльну установку. На малопродуктивних фермах слід віддавати перевагу доїнню корів у стійлах у переносні відра. Для ефективного застосування доїльних установок з молокопроводом річна продуктивність корів повинна бути не менше 2800—3000 кг на одну голову, а для варіантів з автоматизованими конвеєрними доїльними лініями — 5000—6000 кг.

8.3. РОЗРАХУНОК ПАРАМЕТРІВ ПРОЦЕСУ ДОЇННЯ ТА КІЛЬКОСТІ ДОЇЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ

Загальну кількість доїльних установок п_у для ферми визначають залежно від кількості корів т на цій фермі та пропускної здатності W_у, голів/год, вибраної установки за формулою:

п_у= (8.2)

де T — тривалість одного циклу доїння всіх корів, год.

Відповідно до зоотехнічних вимог час Т не повинен перевищувати 1,5—2,25 год при доїнні корів у стійлах. При потоково-змінній системі утримання корів та доїнні їх у спеціалізованих залах коефіцієнт використання доїльних установок можна збільшувати вдвічі-втричі і більше. При цьому тривалість одного циклу доїння може досягати 4—6 год, а у випадку дворазового доїння — 8—10 год.

Кількість лінійних доїльних установок, які використовуються стаціонарно в однотипних корівниках, розраховують за формулою:

п_у= (8.3)

де m_п— місткість кийового корівника, голів; n_п— кількість однотипних приміщень на фермі; m₁— кількість корів, що обслуговується однією доїльною установкою.

Фактична пропускна здатність W_ф лінійної доїльної установки становить:

W_ф=

де n'_да — кількість доїльних апаратів (індивідуальних станків), які обслуговує один оператор; N_оп— кількість операторів, що обслуговують доїльну установку, чоловік; t — тривалість циклу доїння одніє корови, хв, яку розраховують за формулою:

t=t_м+t_р+t_п (8.4)

де t_м— машинний час доїння однієї корови, хв; t_р— час ручних та машинно-ручних операцій, пов'язаних із доїнням однієї корови, хв; t_п — час, що витрачається на переміщення доїльного апарата з одного робочою місця на інше, віднесений до однієї корови, хв.

Складові затрат робочого часу при доїнні наведено в табл. 8.1. Тривалість машинного доїняя залежить від вибору типу доїльного апарата та молочної продуктивності корови і в середньому станювить 4—6 хв.

У варіантах автоматизованих довільних установок тривалість операцій машинного додоювашня і знімання доїльних стаканів із дійок нее враховується.

У разі нетиповоіго приміщення, в якому утримується m_пкорів, мінімально необхідну кількість доїльних апаратів можна визначити так:

n= (8.5)

а кількість операторів N_оп для обслуговування цих доїльних апаратів

N_оп= (8.6)

При цьому кожншй оператор може ообслуговувати не більше n'_да доїльних апаратів:

n'_да ≤ (8.7)

Для чіткої організації доїння, особливо на конвеєрних доїльних установках, важливим показником процесу є ритм (такт) доїння r_д — проміжок часу між однойменними операціями (наприклад, впускання корови у станок, підключення чи відключення доїльного апарата, випускання корови із станка), які стосуються двох корів, що дояться одна за одною. Цей показник визначається за відношенням:

r_д= (8.8)

Для дотримання встановленого цим рівнянням ритму доїння, забезпечення безперебійного руху корів у доїльно-молочний блок перед ним обладнують переддоїльний майданчик із розрахунку ƒ₁ = 1,8—2 м² площі на одну голову групи тварин. При змінно-потоковій системі утримання тварин доїльно-молочний блок сполучають з приміщенням для годівлі тварин. При цьому шляхи руху невидоєних та видоєних корів не повинні перетинатися.

Необхідна площа F_м переддоїльного майданчика залежить від кількості корів у групі m_м, що знаходяться на ньому:

F_м =ƒ₁m_м (8.9)

8.1. Середні затрати часу оператора на ручні і машинно-ручні операції при доїнні однієї корови, с

Максимальна кількість корів у групі т_м зумовлюється допустимим часом] перебування Т_м (за зоотехнічними вимогами до 20 хв) їж на переддоїльному майданчику і визначається за відношенням:

m_м = T_м/r_д (8.10)

Інтенсивність, або щільність, потокової технологічної лінії доїння I_п дає уяву про кількість корів, що одночасно знаходяться в доїльному блоці, і характеризується відношенням циклу (часу і) доїння однієї коровій до ритму потоку r_д:

I_п = t/r_д

(8.11)

Читайте також:

1. Абетка елементів поведінки тварини
2. Адаптація тварин у промислових комплексах
3. Аналіз виробництва продукції тваринництва.
4. Аналіз собівартості продукції тваринництва.
5. Антропогенез – процес виділення людини з тваринного святу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
6. Антропогенез – процес виділення людини з тваринного святу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
7. Безпека праці при дослідженні та лікуванні тварин.
8. Безпека праці при транспортуванні тварин.
9. Би метаболічний алкалоз буває при зміщенні сичуга, а у моно-гастричних тварин — при блюванні, коли з масами втрачається соляна кислота.
10. Біологія розмноження тварин.
11. В процесі читання виділіть маркером або підкресліть найважливіші поведінкові адаптації тварин..
12. Вибір варіантів технології та засобів машинного доїння

Переглядів: 3671