Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні підходи до управління закладом освіти

У науковій літературі поняття «підхід» трактується, як:

а) точка зору, з позиції якої розглядається об'єкт;

б) принцип або сукупність принципів, які визначають мету і зміст діяльності;

в) спосіб перетворення дійсності.

Шкільні керівники свідомо чи не свідомо реалізують ті чи інші підходи до управління. У різних підходів — різні можливості. Тому

жоден з них не може бути визнаний найефективнішим, або зовсім неефективним. М. М. Поташник виокремлює наступні підходи до управління: інтуїтивний, емпіричний та науковий.

Інтуїтивний підхід— це управління на основі відчуття.

Інтуїція — це відчуття, безпосереднє бачення істини за допомогою почуттів, без логічного доведення. Синонімічний ряд: раптова згадка, інсайт. У світовій філософії і психології ставлення до інтуїції було досить поважним ще з часів Декарта. Проте коли про управлінця говорять, що він працює інтуїтивно, то тим самим дають негативну оцінку. Управлінські рішення, які приймаються на основі інтуїції, вважаються неповноцінними. Проте інтуїція виникає, розвивається на основі освіти, знань, ерудиції, попереднього досвіду. П. П. Блонський відзначав, що вона знає кого відвідувати, тому голову невігласа обходить. Процес нетривіального рішення прямо пов'язаний із інтуїцією. В управління школою виникає безліч проблем, ситуацій, коли відсутні об'єктивні критерії для їх оцінки. Саме в критичних, екстремальних умовах інтуїція допоможе відчути неблагополуччя, допоможе знайти вихід. Але інтуїтивний підхід не може бути основним в повсякденній роботі керівника, оскільки:

а) інтуїція може обійти керівника в потрібний момент;

б) інтуїція дозволяє схопити ідею, образ, а в управлінській роботі постійний ланцюг «дрібничок»;

в) інтуїція ніколи не замінить глибокий аналіз;

г) інтуїцію можна переплутати із імпульсивністю і прийняти рішення під впливом гніву, радощів, жалощів тощо.

Емпіричний підхід — це процес спроб та помилок.

Звичне тлумачення: емпіричний — заснований на досвіді. Керівники дуже вірять у здоровий глузд та власний досвід. Цей метод домінує в діяльності досвідчених керівників, практиків, які ігнорують наукові знання, літературу. Саме про таких керівників писав К. Ушинський в статті «Про користь педагогічної літератури»: «Він починає з якоюсь злістю дивитися на будь-яку педагогічну книгу, якби вона як-небудь, понад всяке очікування натрапила йому під руку, він бачить у ній зухвалу порушницю свого довголітнього спокою. Важко вже тоді переконати його, що його одиночна, недовговічна досвідченість хоча б їй було 40 або 50 років, ніщо перед досвідом декількох сторіч, у якому зосередилися результати незліченної безлічі, принаймні, таких же, як і він, педагогів, між якими було багато чудових талантів і незвичайних особистостей».

Позитивні якості емпіричного підходу:

— дозволяє швидко реагувати на події;

— дозволяє швидко аналізувати ситуацію і приймати рішення;

— дозволяє впевнено себе почувати;

— дозволяє швидко знаходити плідні ідеї, оптимальні шляхи.

З огляду на це, досвід — річ незаперечна. Негативні та слабкі сторони емпіричного підходу:

— обмеженість, певне невігластво керівника;

— недорозвинене мислення, невміння здійснювати такі операції, як аналіз, синтез, абстрагування, індукція, дедукція тощо.

Відтак, з позиції здорового глузду, Сонце повинно обертатись навколо Землі, а не навпаки. Але саме відмовившись від очевидного, Коперник довів геліоцентричну побудову Сонячної системи. Тому — не вірте здоровому глузду!

У східному прислів'ї говориться: не можна йти вперед з головою, повернутою назад. Не можна управляти, постійно озираючись: як було, як чув, як казали, як реагували... К. Ушинський виказав чудову думку, яка в однаковій мірі має відношення і до управління закладом освіти: «Одна педагогічна практика без теорії - те ж саме, що й знахарство в медицині».

Науковий підхід — це підхід з точки зору наукових засад. Наукових підходів досить багато. Проте їх об'єднує те, що вони:

а) викладені у вигляді теорій;

б) мають вихідні положення, принципи, доведені дослідницьким шляхом;

в) доведені під час спеціально організованих експериментів або підтверджені досвідом.

Науковий підхід не виключає інтуїцію. Навпаки, він перевіряє, обґрунтовує здогадку, робить інтуїтивне рішення керівника усвідомленим. Наукова гіпотеза"— це наукове припущення. В ньому теж певний процент інтуїції. Емпіричний підхід повністю поглинається науковим. Саме через практику роботи, досвід перевіряються всі наукові ідеї та теорії. В. Сухомлинський стверджував: «Ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт».

Таким чином, науковий підхід слід вважати основним в професійній діяльності менеджера освіти.

Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності:

— процесний підхід;

— системний підхід;

— ситуаційний підхід (адаптивне, оптимізаційне управління);

— програмне управління;

— цільове управління;

— програмно-цільове управління;

— управління за кінцевими результатами;

— кібернетичне управління;

— діалогічне, колегіальне, партисипативне управління;

— управління розвитком закладу освіти;

— управління якістю освіти;

— адаптивне управління;

— фасилітативне управління;

— рефлексивне управління;

— особистісно орієнтоване управління;

— оптимізаційне управління;

— демократичне управління;

— управління інноваційними процесами тощо. Поняття мистецтва управління

У сучасному розумінні поняття «мистецтво управління» передбачає щільну інтеграцію науки та практики. «Мистецтво управління — це дар Божий»,— наголошує М. М. Мартиненко [28]. Мистецтво управління робить його більш ефективним. Хоча управління як діяльність може обходитись без мистецтва та науки управління, що автоматично робить його непродуктивним.

Спробуємо провести аналогію між двома варіантами рішення управлінської проблеми (емпіричного та наукового) та способами з'їсти червиве яблуко. Черв'як — це проблема. Але ж яблуко хочеться з'їсти.

Варіант 1. їсти яблуко і постійно дивитись на те, що відкусив, щоб не з'їсти оту істоту. На язик потрапили елементи життєдіяльності черв'яка. Ви з огидою плюєте. Із роздратуванням дивитесь на яблуко (де ж вкусити?) і врешті-решт його викидаєте. Який тут смак і задоволення?

Варіант 2. Яблуко з черв'ячком? Це означає, що воно стигле та без хімії. Ви берете ніж, акуратно розрізаєте яблуко, вилучаєте істоту із її продуктами діяльності. Перед вами шматочки соковитого фрукту. Смачного!

Перший варіант поведінки характерний для емпіричного управління. Основні методи — методи спроб та помилок. Другий варіант — застосування ефективних методів наукового управління. А якщо при цьому проявити творчість, винахідливість, додати позитивні емоції — то це вже майстерність.

Мистецтво управління ґрунтується на поєднанні знань та інтуїції

під час практичної діяльності.

Вміння застосовувати теорію менеджменту, використовувати накопичений людством та власний досвід, творчо управляти організацією — це мистецтво менеджменту. Розуміння менеджменту як мистецтва базується, перш за все, на умінні використовувати науковий підхід в конкретних ситуаціях. Мистецтву управління можна навчитись тільки маючи певні здібності, талант. Просто досвіду, стажу управлінської діяльності замало.

До 80 % проблем, які виникають перед менеджером, пов'язані із людським фактором. Тому мистецтво керівника пов'язується не тільки із спрямуванням роботи підлеглих та встановленні комунікацій, а й у вмінні надати можливість персоналу певні питання вирішувати самостійно, виказувати критичні судження, дискутувати, відстоювати власні думки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Категорії майстерності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.