• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.

Мета та завдання лекції.

Тема 6. Планування розвитку менеджерських інформаційних систем

Висновки по лекції.

Основними напрямками розвитку ІС є наступні: системи автоматизації діловодства, системи підтримки виконання операцій, системи управління процесами, системи управління електронним документообігом, системи підтримки прийняття управлінських рішень, експертні системи, системи управління знаннями, системи стратегічної інформації, системи бізнес-інформації, інтегровані системи.

За рівнями управління та змістом управлінської діяльності менеджерські ІС розділяються на три групи: нижчого (оперативного), середнього (тактичного) і вищего (стратегічного) рівня.

За функціональною ознакою виділяють маркетингові, кадрові, операційні, фінансові та бухгалтерські ІС.

За стандартами управління підприємством можна відокремити MPS - системи, SІC - системи, MRP - системи, CRP - системи, MRP ІІ - системи, ERP - системи, ERP ІІ - системи, ЕАМ - системи, СRM - системи, SCM - системи та BPM - системи.

Метою лекції є ознайомлення з методологією впровадження інформаційних систем в діяльність організацій.

Завданнялекції:

- ознайомити з поняттям методології планування ІС, його основними аспектами і принципами;

- розкрити поняття і структуру життєвого циклу ІС, розглянути існуючі підходи до моделювання життєвого циклу ІС;

- навести основні підходи до впровадження нових інформаційних технологій в організації;

- ознайомити з основними показниками ефективності впровадження ІС в організації.

6.2. План лекції.

План:

1. Поняття методології планування ІС, його основні аспекти і принципи.

2. Поняття життєвого циклу ІС та його структура.

3. Моделі життєвого циклу інформаційних систем.

4. Підходи до впровадження нових інформаційних технологій в організації.

5. Оцінка ефективності впровадження ІС в організації.

Валідація ІС - це процес визначення відповідності параметрів ІС встановленим вимогам.

Верифікація ІС - це процес визначення відповідності поточного стану розробки ІС, досягнутого на даному етапі, вимогам цього етапу.

Життєвий цикл ІС – сукупність взаємозалежних процесів створення і послідовної зміни стану ІС від формування вихідних вимог до неї до закінчення експлуатації та утилізації комплексу засобів автоматизації ІС.

Етап створення ІС - частина стадії створення ІС, виділена з міркувань єдності характеру робіт і (або) завершального результату або спеціалізації виконавців.

Методологія планування ІС - організація процесу створення ІС і забезпечення управління цим процесом таким чином, щоб гарантувати виконання вимог як до самої ІС, так і до характеристик процесу її розробки.

Модель життєвого циклу ІС - структура, що визначає послідовність виконання і взаємозв'язки процесів, дій і завдань, які виконуються протягом життєвого циклу.

Процес створення ІС - сукупність робіт від формування вихідних вимог до системи до впровадження її в дію.

Розвиток ІС - цілеспрямоване поліпшення характеристик або розширення функцій ІС.

Стадія створення ІС – одна з частин процесу створення ІС, установлена нормативними документами, яка закінчується випуском документації на ІС, що містить опис повної моделі ІС на заданому для даної стадії рівні, або виготовленням несерійних компонентів ІС, або прийманням ІС в експлуатацію.

Супроводження - внесення змін до ІС з метою виправлення помилок, підвищення продуктивності або адаптації до умов, роботи чи вимог, що змінилися.

6.4. Текст лекції.

Методологія планування ІС полягає в організації процесу створення ІС і забезпеченні управління цим процесом таким чином, щоб гарантувати виконання вимог як до самої ІС, так і до характеристик процесу її розробки.

Під час планування ІС розглядаються в п’яти взаємопов’язаних аспектах:

• технічному, як апаратно-комунікаційний комплекс, що має конкретну конфігурацію і служить для обробки і передачі інформації;

• програмно-математичному, як набір статистичних, математичних, алгоритмічних машинно-орієнтованих моделей та програм;

• методичному, як сукупність засобів реалізації функцій управління по відношенню до економічного об’єкта – підприємства, об’єднання, регіонального господарства;

• організаційному, як опис документообігу і регламенту діяльності апарату управління;

• поопераційному, як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізуються в автоматичному режимі.

Основні принципи планування ІС:

1. Принцип системності - встановлення зв'язків між структурними елементами системи, які забезпечують цільність ІС та її взаємодію з іншими системами.

2. Принцип відкритості (розвитку) - створення ІС з урахуванням можливості поповнення і поновлення функцій і складу ІС без порушення її функціонування.

3. Принцип сумісності - реалізація інформаційних інтерфейсів, завдяки яким ІС може взаємодіяти з іншими системами у відповідності з встановленими правилами.

4. Принцип стандартизації (уніфікації) - раціональне застосування при створенні ІС типових, уніфікованих і стандартизованих елементів, проектних рішень, пакетів прикладних програм, комплексів, компонентів.

5. Принцип ефективності - досягнення раціонального співвідношення між витратами на створення ІС і результатом від її використання.

Методологія планування ІС описує процес створення і супроводу інформаційних систем у вигляді життєвого циклу (ЖЦ) ІС – сукупності взаємозалежних процесів створення і послідовної зміни стану ІС від формування вихідних вимог до неї до закінчення експлуатації та утилізації комплексу засобів автоматизації ІС.

Процес створення ІС – сукупність робіт від формування вихідних вимог до системи до впровадження її в дію.

Основними нормативними документами,що регламентують склад процесів ЖЦ ІС, є міжнародний стандарт ІSO/ІEC 12207:1995 «Information Technology — Software Life Cycle Processes» (ІSO - Іnternatіonal Organіzatіon of Standardіzatіon - Міжнародна організація по стандартизації, ІEC - Іnternatіonal Electrotechnіcal Commіssіon - Міжнародна комісія з електротехніки) та розроблений на основі нього державний стандарт України ДСТУ 3918-1999 «Інформаційні технології. Процеси життєвого циклу програмного забезпечення». Вони визначають структуру життєвого циклу, що містить процеси, дії й завдання, які повинні бути виконані під час створення ПЗ. Кожен процес розділений на набір дій, кожна дія - на набір завдань. Кожен процес, дія або завдання ініціюється і виконується іншим процесом у міру необхідності, причому не існує заздалегідь певних послідовностей виконання. Зв'язки за вхідним даними при цьому зберігаються.

Структура ЖЦ ІС базується на трьох групах процесів:

1. Основні процеси:

– Придбання (дії та завдання замовника, що отримує ІС);

– Поставка (дії та завдання постачальника, що постачає замовнику програмний продукт або послугу);

– Розробка (дії та завдання, які виконуються розробником: створення ІС, оформлення проектної й експлуатаційної документації, підготовка тестових і навчальних матеріалів і т.д. ). Розробка ІС складається із трьох етапів: аналіз, проектування і реалізація (програмування);

– Експлуатація (дії й завдання оператора – організації, що експлуатує ІС);

– Супроводження (дії й завдання, виконувані супровідною організацією, тобто службою супроводу). Супроводження - внесення змін до ІС з метою виправлення помилок, підвищення продуктивності або адаптації до умов, роботи чи вимог, що змінилися. Надання послуг супроводження необхідне для забезпечення стійкого функціонування або розвитку (поліпшення характеристик або розширення функцій) ІС.

2. Допоміжні процеси:

– Документування (формалізований опис інформації, створеної протягом ЖЦ ІС);

– Керування конфігурацією (застосування адміністративних і технічних процедур на всьому протязі ЖЦ ІС для визначення стану компонентів ІС, керування його модифікаціями);

– Забезпечення якості (забезпечення гарантій того, що ІС і процеси її ЖЦ відповідають заданим вимогам і затвердженим планам);

– Верифікація (визначення того, що програмні продукти, що є результатами деякої дії, повністю задовольняють вимогам або умовам, обумовленим попередніми діями);

– Атестація (валідація) (визначення повноти відповідності заданих вимог і створеної системи їх конкретному функціональному призначенню);

– Спільна оцінка (оцінка стану робіт з проекту: контроль планування і керування ресурсами, персоналом, апаратурою, інструментальними засобами);

– Аудит (визначення відповідності вимогам, планам і умовам договору);

– Вирішення проблем (аналіз і рішення проблем, незалежно від їх походження або джерела, які виявлені в ході розробки, експлуатації, супроводження або інших процесів).

3. Організаційні процеси:

– Управління (дії й завдання, які можуть виконуватися будь-якою стороною, що управляє своїми процесами);

– Створення інфраструктури (вибір і супроводження технології, стандартів та інструментальних засобів, вибір й установка апаратних і програмних засобів, використовуваних для розробки, експлуатації або супроводження ІС);

– Вдосконалення (оцінка, вимір, контроль і вдосконалення процесів ЖЦ);

– Навчання (первісне навчання і наступне постійне підвищення кваліфікації персоналу).

Кожен процес включає ряд дій. Наприклад, процес придбання охоплює наступні дії:

– Ініціювання придбання;

– Підготовка заявочних пропозицій;

– Підготовка і коректування договору;

– Нагляд за діяльністю постачальника;

– Приймання і завершення робіт.

Кожна дія включає ряд завдань. Наприклад, підготовка заявочних пропозицій повинна передбачати:

– Формування вимог до системи;

– Формування списку програмних продуктів;

– Установлення умов й угод;

– Опис технічних обмежень (середовище функціонування системи і т.д.).

Модель життєвого циклу ІС - структура, що визначає послідовність виконання і взаємозв'язки процесів, дій і завдань, які виконуються протягом ЖЦ. Модель життєвого циклу залежить від специфіки, масштабу і складності проекту й специфіки умов, у яких система створюється і функціонує.

Модель ЖЦ ІС містить у собі:

– стадії;

– результати виконання робіт на кожній стадії;

– ключові події - точки завершення робіт і прийняття рішень.

Стадія створення ІС - частина процесу створення ІС, обмежена певними часовими рамками, яка закінчується випуском конкретного продукту (моделей, програмних компонентів, документації), обумовленого заданими для даної стадії вимогами.

На кожній стадії можуть виконуватися кілька процесів, і навпаки, той самий процес може виконуватися на різних стадіях. Співвідношення між процесами і стадіями також визначається моделлю життєвого циклу ІС, що використовується.

Частина стадії створення ІС, виділена з міркувань єдності характеру робіт і (або) завершального результату або спеціалізації виконавців, називається етапом створення ІС.

Життєвий цикл ІС наведений в табл. 5.1. Він включає стадії аналізу, проектування, розробки, інтеграції та тестування, впровадження, супроводження ІС. В табл. 5.1 наведений також перелік основних процесів для кожної стадії ЖЦ і процеси, що виконуються протягом усього ЖЦ, - процеси управління та інтегральні процеси. Ці процеси в тому або іншому ступені присутні на кожному з етапів.

Таблиця 5.1

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
5. II. Поняття соціального процесу.
6. Ocнoвнi визначення здоров'я
7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
8. А/. Поняття про судовий процес.
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
11. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
12. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 635