Особистісно орієнтоване навчання

· Особистісно орієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності учня як носія суб’єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

· Учитель, ставлячись до учня як до особистості, надає останньому змогу саморозвиватися та самореалізуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

· Завдання учителя полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, аби вони самі могли успішно давати раду різноманітним навчальним, а у подальшому – виробничим проблемам, їх слід також навчати оптимально реалізовувати свій інтелектуально-вольовий та моральний потенціал.

· Особистість педагога лише передумова формування вихованців. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, сприяє збагаченню їхнього досвіду емоційними переживаннями.

· Якщо учитель ставитиметься до учня без справжніх інтересу та поваги, в останнього не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

· Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, вчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра є згубною для справи.

· Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, які не змінюються від уроку до уроку, від року до року, необхідно замислитися щодо доцільності свого перебування у школі.

· Якщо учень не сприймає способу дій (тобто способу впливу) щодо нього, то це, як правило, означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним сподіванням.

· Якщо учителю потрібно зробити учневі зауваження, то зробити це слід дружелюбно, приязно і з повагою до нього, – тоді ваше несхвалення його поведінки втратить психологічно негативний ефект.

· Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте можливостей за будь-яку ціну довести свою правоту. Набагато краще спробувати знайти взаємоприйнятні шляхи розв’язання цього конфлікту.

· У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти професійного успіху він може, лише узгоджуючи свої дії з ними.

У зв’язку з вищесказаним прикметним є і той факт, що у рамках конкурсу „Авторський урок”, який часопис „Всесвітня література в середніх навчальних закладах України” започаткував 1999 року, журі визначало переможців серед тих учителів, що подавали конспекти уроків, розроблених за особистісно орієнтованою методикою. Один з таких уроків, точніше, три варіанти одного й того ж уроку ви можете знайти у додатку № 2, тим більше що, по-перше, за підсумками конкурсу за 1999 рік їхній автор посів І місце, і по-друге, ці уроки є досить ілюстративними не тільки у контексті особистісно орієнтованої методики, яку було, безперечно, покладено у їхню основу.

Таким чином, професійні чесноти, які я намагався продемонструвати, на мій погляд, повинні базуватися на принципах особистісно орієнтованого навчання, оскільки така основа відкриває перед учителем великі та неосяжні перспективи. Але дотримування самих тільки подібних принципів для ефективної навчально-виховної діяльності ще недостатньо – для успіху необхідні також професійні знання та навички, без яких важко собі уявити учителя. Тому звернемося до цього аспекту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Засади особистісно орієнтованого навчання	\|	Висновки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.