Урок творчого читання

Урок творчого читання є уроком, який чи не найбільш відповідає специфіці уроку літератури. М. І. Кудряшов зазначав у цьому зв’язку, що творче читання полягає в „активізації художнього сприймання, художніх переживань, у формуванні засобами мистецтва художніх нахилів та здібностей школярів”. А отже, завдання учителя, на думку М. А. Рибнікової, полягає у необхідності навчити школярів „читати книгу, цінувати літературу як мистецтво, підготувати читача, що яскраво відчуватиме та критично мислитиме”. При цьому треба мати на увазі психологічні особливості цього надзвичайно складного процесу.

Так, на думку психологів, процес читання можна розподілити на кілька рівнів:

І рівень передбачає увагу до тексту, коли читач намагається зрозуміти текст, з яким він знайомиться шляхом читання, та осмислити сюжетний, словесний та інтонаційний (у ліриці) ряд, стосунки між героями, їхню поведінку у тих чи тих ситуаціях, внаслідок чого у читача з’являється відчуття симпатії або антипатії до них;

ІІ рівень – це рівень співучасті, коли читач осмислює авторську позицію, висловлену у прямих судженнях письменника, оцінках, натяках, у підтексті, за допомогою езопової мови та ліричних відступів. На цьому рівні учні виявляють інтерес не тільки до гострих фабульних ситуацій, а й переймаються долями героїв, їхніми переживаннями; на цьому рівні також формується активне ставлення до прочитаного, виникає бажання співставляти поведінку героїв з власними вчинками та почуттями;

наІІІ рівні йдеться вже про так зване відкриття нового, яке стимулює вихід читача зі стану спокою, будить його почуття та волю. Учень-читач повно й адекватно осягає сутність авторської позиції, розуміє глибинний ідейний зміст твору, а також пов’язує ідейно-художній світ письменника зі своєю особистістю, що, своєю чергою, стимулює аналітико-критичний підхід до твору і до самого себе. Інакше кажучи, уміти читати, на думку вченого-бібліографа В. В. Прозорова, означає „не лише перейматися описаним, думати й відчувати разом з героями, це ще й співпереживати й виховувати власні почуття, волю, характер”, – а я б ще додав, – й естетичний смак.

Отже, урок творчого читання – це урок, організація якого має спрямовуватися на осмислене та особистісне прочитання художнього тексту, аби останній перестав бути набором чужих і непотрібних літер та слів, а перетворився на осягнутий раціонально та почуттєво зміст, що змушує думати, сміятися або плакати, а найголовніше – обов’язково насолоджуватися „невимовною легкістю буття” у начебто штучному та вигаданому, але ж якому дивовижному світі літератури.

Організовуючи проведення уроків творчого читання, слід враховувати також вікові особливості учнів, тому що, наприклад, у 5–6-х класах учнів передусім, за О. М. Куцевол, треба навчити правильно, вдумливо й виразно читати та розуміти прочитане; у 7–8-х класах необхідно вдосконалювати набуті учнями читацькі уміння та навички за допомогою введення до організації уроків таких нових прийомів роботи з текстом, як читання під музику, читання в особах, самостійна словникова робота з тлумачними та орфоепічними словниками тощо; відбувається вдосконалення умінь та навичок кваліфікованого читача й у 9–11-х класах. Проте подане розмежування не можна сприймати як догму, і у конкретній ситуації треба виходити з реального стану речей, здібностей учнів та власного методичного хисту.

Найбільш виразно, як на мій погляд, типологічні особливості уроку взагалі і уроку творчого читання зокрема виявляються через форми організації навчальної діяльності на уроці. Наприклад, урок у формі диспуту аж ніяк не може бути адекватним меті і суті уроку творчого читання тому, що диспут передбачає вільне оперування вже набутими знаннями щодо змісту художнього твору, у тому числі й у процесі творчого читання.

Те ж саме стосується і такої форми уроку, як семінар, де, звичайно, можна використати метод творчого читання, але тільки як елемент, що мав би ілюструвати чи підкріплювати певні самостійно здобуті учнями знання. Подібною є ситуація й на уроках-дослідженнях, інтегрованих уроках, комбінованих уроках тощо.

Натомість, з іншого боку, так само – як елемент – метод творчого читання може бути використаний в організації певних форм уроку, характерних для інших типів уроку, таких, наприклад, як урок компаративного аналізу чи урок текстуального вивчення літературного твору.

А отже, адекватними для уроку творчого читання є такі організаційні форми, як урок коментованого читання, урок читання та художнього переказування тексту, урок-інсценізація (чи урок з елементами інсценізації), урок-конкурс на кращого читця, урок позакласного читання, урок додаткового читання, урок-діалог, урок-знайомство, урок-усний журнал, урок-літературно-музичний (як варіант – мистецький) салон, урок-портрет (поета чи письменника) і навіть урок-роздум тощо. І саме у цих формах урок творчого читання набуває своєї повноти, різнобарв’я, тобто усього того, що й дозволяє вирізняти певний тип уроку, а не форми його організації, оскільки форми – це палітра, з елементів якої і складається завершений тип. Хоча, з іншого боку, цей тип уроку і може дорівнювати формі, у якій він реалізується. І аби переконатися у цьому, зверніться до конспекту уроку „Фінали без кінця!..” – у даному випадку тип уроку (урок творчого читання) реалізується у формі уроку творчого читання, ще й у такий спосіб доводячи свою ефективність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОГО УРОКУ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	\|	Урок текстуального вивчення літературного твору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.