Озброєння школярів знаннями, формування переконань

Основою для формування переконання у необхідності самостійних занять фізичними вправами є знання про значення занять для всебічного розвитку, підвищення фізичної і розумової працездатності, виховання моральних і вольових якостей. Одних тільки фізичних вправ недостатньо для виховання у дітей справжньої фізичної культури з широким розумінням її суті і закономірностей. Саме на основі набутих школярами знань досягається усвідомлене опанування рухових дій. І навпаки, неусвідомлене виконання вправ — одна з основних причин, що не дає змоги зробити фізичну культуру супутником життя, сформувати звичку до щоденної рухової діяльності.

Вчитель має право самостійно визначати обсяг знань і систематизувати їх, що передбачає:

— сформувати таку систему, котра відповідала б проблемам сьогодення;

— конкретизувати тематику, враховуючи освітні завдання і вікові особливості учнів;

— врахувати можливість реалізації теоретичного матеріалу (обсяг, складність) в умовах шкільного уроку;

— передбачити способи поетапного контролю і повторення теоретичного матеріалу, що підлягає засвоєнню.

На уроках фізичної культури вчитель говорить значно менше, ніж на інших уроках, звідси цінність кожного вчительського слова, його предметність і відповідність завданням, висунутим у ході фізкультурних занять. Наприклад, при виконанні учнями фізичних вправ на підтримання постави доцільно підкреслити, що неправильна постава не тільки не естетична, а й змінює форму і об'єм грудної клітки, при цьому внутрішні органи і системи організму працюють в ненормальних умовах, що утруднює їхній розвиток і функціонування, може призвести до захворювань. При розучуванні стрибків у довжину нагадують, що дальність стрибка залежить від швидкості розбігу, кута вильоту і положення тіла в повітрі. Ці пояснення ілюструють наочно. Таким чином, знання набувають прикладного характеру, і це одна з особливостей. Якщо на уроках фізичної культури в учнів не формується вміння використовувати отримані знання на практиці, то вони стають не чим іншим, як звичайним набором відомостей і фактів, швидко забуваються. Засвоєні знання повинні допомагати учням опановувати вправи, досягати потрібного рівня розвитку фізичних якостей і підготовленості, стати опорою у самостійних заняттях.

Кожна доза знань повинна відповідати конкретній дозі практичного матеріалу. Велике значення у формуванні переконань має власний досвід учнів, для набуття якого доцільно створювати ситуації, котрі спонукають учнів до, набуття знань. Скориставшись власним досвідом та узагальнивши досвід роботи вчителів Харківщини, зав. кабінетом фізичного виховання обласного ІУКВ Ю. В. Васьков визначив орієнтовний обсяг знань для учнів різких класів, чим можуть скористатись молоді вчителі .

В процесі засвоєння знань можна виділити три, рівні. На першому рівні відбуваються повідомлення і запам'ятовування знань, на другому — їх особисте застосування за відомим зразком. І на останньому, вищому рівні засвоєні теоретичні знання використовуються школярами в роботі з іншими учнями при виконанні різноманітних функцій спортивних активістів (інструкторських, суддівських і т. ін.).

Необхідні учням знання можна узагальнити за такими розділами: 1) вплив фізичних вправ на особу учня; 2) роль занять фізичними вправами в розвитку форм і функцій організму; 3) техніка фізичних вправ і методика їх навчання; 4) правила побудови і проведення комплексів вправ і занять загалом; 5) загальні відомості про види спорту, поняття і терміни. При цьому знання, як і весь процес фізичного виховання, повинні бути індивідуалізовані за обсягом і змістом.

У практиці широко використовують різноманітні прийоми формування знань. Це бесіди, коментування, супроводжуюче пояснення, описування, вказівки, розбори, обговорення тощо. Бесідам, як правило, передує вивчення рухової дії. Виправлення помилок супроводжується вказівками, і це сприяє накопиченню необхідної інформації в пам'яті дітей.

Правила самоконтролю вивчають на декількох уроках оптимальними за обсягом дозами (залучайте також знання учня з відповідних розділів шкільного курсу біології). Теоретичну інформацію, де це можливо, бажано супроводжувати відповідними практичними прийомами. Тут же учні повинні повторити запропоновані для засвоєння прийоми самоконтролю. Можна в подібній ситуації провести ніби експеримент щодо вивчення власного стану після певного навантаження.

Підсумковий контроль якості засвоєння знань доцільно здійснити в ході іспитів і заліків, на яких можуть бути, зокрема, питання: «Гігієна спортивного одягу», «Як зробити штучне дихання?», «Як тримати власну вагу в. нормі?», «Основні правила самомасажу», «Правила складання комплексу вправ для ранкової зарядки», «Основні умови високого стрибка», «Від чого залежить дальність стрибка з розбігу?» тощо.

Набуттю знань сприяють міжпредметні зв'язки. їхня цінність полягає ще й у тому, що вони є хорошою основою для об'єднання дій усіх шкільних педагогів на користь масової фізичної культури. При цьому йдеться не тільки про позакласну роботу, а й про уроки з усіх предметів. Так, у ряді шкіл Львова стало доброю традицією регулярне проведення на уроках малювання і в години дозвілля конкурсів дитячого малюнка («Я займаюсь фізичною культурою», «Мій улюблений вид спорту», «Спорт і мир»). З великим інтересом діти знайомляться з експонатами виставок «Фізкультура і спорт в образотворчому мистецтві».

На уроках співів корисно розучити бадьорі спортивні пісні і марші, наповнені романтикою подорожей і спілкування з природою туристичні пісні. їх психологічний вплив у плані активізації підлітків вищий, ніж у традиційних лекцій і закликів.

Для вчителів фізики і математики спорт, рухи — справжній скарб: закони кінематики і балістики, геометрія мас тіла і його ланок, взаємодія зовнішніх і внутрішніх сил, просторові, часові і ритмічні характеристики рухів, на яких можна побудувати захоплюючі дослідження і розрахунки. Діти та й самі вчителі зовсім у новому світлі відкриють для себе руховий апарат людини, закони управління рухами і багато іншого, шляхи технічного удосконалення і встановлення спортивних рекордів.

Де, як не на уроках хімії, можна розкрити таємниці біохімічних процесів при активній руховій діяльності в період відновлення. Зміст шкільних програм з природознавства, біології, анатомії і фізіології людини зобов'язує «наводити мости» з фізичною культурою, агітувати за її впровадження у повсякденне життя школярів.

Проблемам фізичного виховання знайдеться належне місце і на уроках історії та географії. У сфері фізичної культури формуються різнобічні здібності людей, що створюють передумови для універсальної діяльності в системі матеріального і духовного виробництва. У свою чергу ступінь універсальності, з якою людина опановує природу, і є показником її культури. У цьому плані можуть і повинні бути висвітлені такі соціальні й економічні проблеми, як розумний спосіб життя і активна життєва позиція, побут і організація вільного часу, активний руховий режим і умови сучасного життя, історія і проблеми олімпійського руху.

Суттєвий внесок у пропаганду фізичної культури і спорту можуть зробити вчителі мови і літератури, йдеться не тільки про епізодичні твори спортивної тематики. Поезія, проза, публіцистика, мемуарна література можуть впливати на емоції учнів і побуджувати їх до систематичних занять фізичною культурою.

Уроки праці, на яких учні конструюють, виготовляють і ремонтують спортивний інвентар, не тільки «агітують», а й створюють відповідні умови для занять.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчання учнів самостійно займатися фізичними вправами.	\|	Вироблення уміння і навичок працювати самостійно

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.035 сек.