• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Залучення учнів до самостійних занять

Предмет «фізична культура» порівняно з іншими має і таку особливість: якщо на інших уроках прагнуть до максимального скорочення домашніх завдань, то в нашо­му предметі — навпаки.

Тенденції розвитку подій у цьому плані показують, що роль домашніх завдань, самостійних занять фізичними вправами постійно зростає. Трансформується і роль уроку фізичної культури. На ньому вчать, як займатися фізични­ми вправами, формують стійку потребу в щоденних само­стійних заняттях. Першим кроком до самостійних занять фізичними вправами школярів, практичним привчанням: до них є домашні завдання. Через них поступово форму­ється звичка до систематичних занять, виконання яких стає потребою фізичного самовдосконалення. Вони перед­бачені шкільною програмою для учнів усіх класів і повин­ні бути не епізодичними, а становити певну систему ді­яльності вчителя і роботи учнів протягом календарного року, що являє собою така система?

По-перше, вона створюється на рік і включає ряд завдань, тісно пов'язаних між собою таким чином, що ви­конання наступного можливе лише за умови засвоєння по­переднього.

По-друге, шляхом виконання завдань влітку забезпечується зв'язок у засвоєнні матеріалу від класу до кла­су (повторюючи засвоєне і готуючись до вивчення більш складного).

По-третє, завдання тісно пов'язані з матеріалом шкільної програми і в кожний конкретний момент відпо­відають певній серії уроків. Це досягається введенням до­машніх завдань у річне планування уроків фізичної куль­тури.

По-четверте, система домашніх завдань передба­чає різні форми фізичного виховання школярів, а контро­люють їх, з одного боку, вчитель фізичної культури, з другого — батьки.

Ці завдання доцільно розробляти окремо для хлопців і дівчат (згідно зі зміною сезонно-біологічних ритмів кон­кретної місцевості).

Наприклад, можна запропонувати п'ять комплексів до­машніх завдань з фізичної культури (по одному на кожну чверть і на літні канікули).

В кожному завданні містяться: порядок денний дітей для першої і другої зміни; примірний комплекс вправ для ранкової гімнастики і набір вправ, розрахований на пів­години в день — для виховання сили, гнучкості, витрива­лості (з м'ячем, скакалкою і гімнастичною палицею). Впра­ви можна виконувати в коридорі, кімнаті і в під'їзді. За­пис вправ супроводжується рисунками. Підсистема завдань на літні канікули — це біг, стрибки, кидання малого м'я­ча, плавання.

В кожному листі домашнього завдання є таблиці кон­трольних тестів. В окремих графах учні повинні фіксувати свої результати. Цей лист наприкінці чверті учень здає вчителю і одержує диференційовану оцінку.

В класах, що виконують домашнє завдання, всі показ­ники фізичної підготовки, працездатності і успішності ді­тей на 20—ЗО % вищі тих, які мають діти, котрі до вико­наний цих завдань не залучалися.

Вправи, підібрані для виконання в домашніх умовах, повинні викликати в учнів особистий інтерес і позитивні емоції, комплексно впливати на рухові функції: напри­клад, багатоскоки сприяють розвиткові сили, швидкості, силової витривалості і водночас формують уміння, необ­хідні при вивченні бігу і стрибків.

Помилковими вважаються дії вчителів, які пропонують своїм учням лише вправи, спрямовані переважно на «під­тягування» не розвинених достатньо фізичних якостей. Як­що давати вправи, що сприяють розвиткові провідних ру­хових якостей, зокрема і тих, котрі у даного учня знахо­дяться на високому (порівняно з іншими) рівні, тоді інте­рес учнів до занять зростає, активізується його самостій­на діяльність.

Якщо учні задовільно виконують усе, передбачене на­вчальною програмою на уроках фізичної культури, то це не є підставою для того, аби не практикувати домашніх завдань. Адже вони передусім є формою залучення до ре­гулярних занять фізичними вправами і сприяють міцному засвоєнню навчального матеріалу.

Пропонуючи завдання на техніку, акцентуйте увагу уч­нів на тому, що її удосконалення — обов'язкова умова до­сягнення запланованого результату. Уникайте завдань на імітацію дій і таких, що потребують спеціальних умов і страхування.

Добираючи вправи, чітко визначайте їхню спрямова­ність, тривалість виконання і доступність.

Спрямованість виконання може бути двох видів: вихо­вання фізичних якостей і засвоєння техніки. Завдання для виховання фізичних якостей спрямовані на зміцнення ос­новних м'язових груп; формування правильної постави; підвищення рухової активності. Технічні завдання сприя­ють підготовці до вивчення певних рухових дій шляхом засвоєння підготовчих і підвідних вправ; закріпленню й удосконаленню вивчених на уроці вправ, передбачених програмою; практичному застосуванню набутих знань і навичок.

За тривалістю завдання можуть бути різними: від за­вдання на наступний урок (наприклад, удосконалити по­вороти на місці) до завдань на чверть, а то й рік, що за­лежить від часової різниці рівнів розвитку якостей. Впра­ви, які застосовуються при цьому, можуть використову­ватись тимчасово або постійно. Частину вправ доцільно зберегти протягом усього періоду навчання, що дає змогу простежити динаміку рухової підготовки школярів (при­сідання, стрибки зі скакалкою, піднімання тулуба з положення лежачи, піднімання ніг з положення лежачи, нахи­ли вперед, згинання і розгинання рук в упорі лежачи і в упорі на брусах, підтягування, багатоскоки, стрибки на од­ній і двох ногах, стрибки з місця в довжину і вгору тощо). При цьому вправи від класу до класу залишаються по­стійними, а вимоги зростають. Для прикладу наведемо ви­моги до виконання стрибків зі скакалкою, обертанням скакалки вперед (ноги разом).

Четвертий клас: враховується кількість стрибків; по­ліпшити показник на 20 підскоків. Пам'ятаймо, що підрахунок — привабливий момент для дітей цьо­го віку. їм цікаво порахувати, скільки вони викона­ли підскоків, нахилів, згинань і розгинань рук. Вчитель повинен опитувати: хто скільки..? П'ятий клас: кількість стрибків за 1 хв; поліпшити по­казник на п'ять підскоків. Шостий клас: кількість стрибків за 1,5 хв; поліпшити показник на вісім підскоків. Сьомий клас: кількість стрибків за 2 хв; поліпшити по­казник на вісім підскоків. Восьмий клас: кількість стрибків за 2,5 хв; поліпшити показник на десять підскоків. Дев'ятий-десятий класи: кількість стрибків за 3 хв; по­ліпшити показник на 12 підскоків. Тимчасові, або, як їх часто називають, тематичні до­машні завдання забезпечують більш цілеспрямовану підго­товку учнів до засвоєння окремих розділів навчальної про­грами і сприяють розвиткові рухових якостей першорядного значення (при проходженні певного навчального ма­теріалу). Виконання тематичних завдань здійснюється з випередженням.

З позицій доступності домашні завдання можуть бути для всього класу, тільки для юнаків або дівчат, індивіду­альні — залежно від успішності. При цьому доцільно ре­комендувати навантаження для дітей різної підготовлено­сті і статі.

На початку навчального року, коли визначаються й уточнюються рівні фізичної підготовленості кожного учня, учні виконують загальні для всіх домашні завдання, спря­мовані на зміцнення основних м'язевих груп, серцево-су­динної і дихальної систем, розвиток загальної витрива­лості.

Перехід від загальних до індивідуальних завдань мо­жливий лише після всебічного і глибокого пізнання фізич­ної і психологічної готовності дітей до наступних наван­тажень.

Для дівчат (особливо починаючи з сьомого класу) акцент слід робити на вправах, що сприяють підтриманню гарної постави і фігури (вправи для тулуба, танцювальні рухи, комплекси ритмічної гімнастики). Один і той же учень може водночас отримати і загальні, і індивідуальні завдання. Крім цього, у загальному завданні може бути елемент, однаковий для всіх (загальний), і елемент, ко­трий регулюється кожним учнем відповідно до рівня його підготовленості. Наприклад, усі учні одержують завдання здійснювати ранком пробіжки протягом 8 хв. Дистанція, яку вони за цей час подолають, залежить від індивідуаль­них можливостей.

Перш ніж давати завдання, поцікавтеся, чи всі діти мають умови для його виконання (вдома, у подвір'ї, в гру­пі подовженого дня), відповідний інвентар. Усі питання, аж до визначення змісту завдання, обов'язково погоджуй­те з дітьми. Це є гарантом того, що принаймні більшість учнів охоче займатиметься фізичними вправами вдома.

Суттєвим і дійовим каналом зв'язку домашньої роботи і роботи на уроці, що допомагає об'єднати їх в єдиний на­вчально-виховний процес, є перевірка виконання домашніх завдань. Вона можлива лише за умови планування й об­ліку певних результатів, до яких прагне учень і вчитель у спільній праці. Сьогодні вчителі накопичили багато варі­антів такого планування й обліку. Багато з них схиляється до необхідності ведення щоденників з фізичної культури. Вони нерідко поєднуються з журналами самоконтролю і містять: дані результатів тестування (вихідних, поетап­них, підсумкових), інформацію про необхідний рівень знань (що необхідно знати?), навчальні нормативи, яких слід досягнути, зміст домашніх завдань з рекомендаціями тижневих навантажень і кількісних показників па оцінку «3», «4», «5» в кожній чверті.

В практиці застосовуються різні способи перевірки до­машніх завдань.

Фронтально перевіряють виконання нескладних вправ, наприклад, ранкової гімнастики, акробатичних елементів, стройових дій. На фоні одночасного виконання вправи всім класом вчитель легко зауважить учнів, що помиляються.

Індивідуально учні виконують завдання, котрі оціню­ються за кількісними і якісними критеріями (фізичні яко­сті, техніка, практичне застосування) на контрольних уро­ках.

Вибіркова, (поточна) перевірка в ході уроку, не зупи­няючи навчального процесу, дає змогу спеціально зверну­ти увагу окремих учнів на помилки або позитивні сторони при демонстрації вправ, що є предметом домашніх за­вдань.

До контролю ходу виконання домашніх завдань бажа­но широко залучати учнів. З цією метою в практиці робо­ти використовуються оцінювання в парах, колективна оцін­ка, оцінка фізоргом класу і старшими відділень.

Впроваджувати домашні завдання доцільно з першого класу. Основним доводом на їхню користь є те, що у ді­тей цього віку підвищене сприйняття впливу фізичних вправ. У них легко виробляється звичка до щоденних за­нять, чому сприяє біологічна потреба у руховій діяльності. Друга обставина — можливість залучити на допомогу батьків. У початкових класах зробити це значно легше, ніж в середніх і старших.

Домашні завдання мають не тільки освітнє, а й вихов­не значення. Це особливо важливо в даний час, коли у завдання школи входить виховання потреби в постійному самовдосконаленні.

Особливість самостійних занять полягає в тому, що для цього не виділяється спеціального часу. Навчання здій­снюється в процесі виконання запланових на даний урок вправ, за всіма чотирма напрямами. У зв'язку з цим у процесі підготовки до уроку вчителю необхідно передбачи­ти, в які моменти і в яких ситуаціях він може акцентува­ти увагу учнів на відповідних вправах, обраних для само­стійного виконання. Важливо, щоб учитель ставив перед собою таку мету на всіх уроках, творчо знаходив будь-яку можливість збагатити учнів уміннями самостійно обирати і правильно виконувати фізичні вправи для удосконалення своєї фізичної підготовки.

Надзвичайно корисним, на нашу думку, в цьому плані є досвід роботи вчителя-методиста із Закарпаття А. По­повича. Дійшовши висновку, що головною причиною труд­нощів при організації позаурочних форм фізичного вихо­вання є дефіцит самостійної рухової активності учнів на уроці, він запланував на уроках так звані «мурашники» протягом 5—7 хв., які повністю віддавав дітям. Ефект «мурашників» психологічно цілком зрозумілий. Якщо па­пугу, що тривалий час просиділа у клітці, випустити на во­лю, то вона приречена на загибель. Школярів привчають з перших років навчання все виконувати за командами і розпорядженнями вчителя, а через одинадцять років їм дають атестат і кажуть: «А тепер займайтесь самі». На­слідки такої методики відомі.

Досвід А. Поповича свідчить, що підтримане вчителем дитяче «я сам» пізніше — у підлітковому віці — є ґрунтом, на якому формується особа: «Мені довіряють, я сам себе розвиваю і будую».

Створивши можливість школярам самостійно викону­вати вправи, вчитель має змогу вести спостереження за розвитком інтересів школярів, сприяти формуванню потре­би в заняттях, проектувати їхню самостійну діяльність. Цікавий у цьому плані і досвід роботи вчителя фізичної культури СШ № 37 м. Полтави М. І. Саєнка.

Особливості методики занять зі спеціальними медичними групами

Школярі СМГ не беруть участі у загальних уроках фізкультури. Для них організуються спеціальні заняття у вільний час. Заняття проводять фахівці фізичного виховання під контролем медичного персоналу школи. Заняття у СМГ поділяють на два періоди: підготовчий і основний.

Підготовчий період продовжується не менше 1,0-1,5 міс. Його завдання:

Підготувати серцево-судинну, дихальну системи й увесь організм до виконання фізичного навантаження;

Привити потребу до систематичних занять фізичними вправами;

Навчити учнів визначити ЧСС і правилам самоконтролю.

У підготовчому періоді вивчаться індивідуальні особливості кожної дитини, фізична підготовленість, особливості характеру, побутові умови. Перші 6-8 тижнів використовують необхідні спеціальні вправи у поєднанні із загальнорозвиваючими з урахуванням характеру захворювання, рівня функціональних спроможностей, індивідуального рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Особлива увага приділяється навчанню правильного поєднання дихання з рухами.

Основний період за тривалістю залежить від термінів індивідуальної адаптації кожної дитини до фізичних навантажень, стану здоров’я, пластичності та рухливості нервової системи.

Завдання основного періоду: підвищити загальну тренованість і функціональні спроможності організму.

Для цього застосовуються загально розвиваючі вправи, елементи легкої атлетики, гімнастики, рухливі ігри за умови суворого дозування залежно від індивідуальних особливостей.

Характерна особливість занять СМГ – наявність чотирьох складових частин заняття: вступної, підготовчої, основної та заключної.

Вступна частина (3-5 хв.) містить підрахунок частоти серцевих скорочень, дихальні вправи.

Підготовча частина (10-15 хв.) починається з вправ на розслаблення, дихальних та загальнорозвиваючих, які виконуються спочатку у повільному, а потім у середньому темпі. Початкове дозування вправ 4-5 разів, у подальшому – 6-8 разів.

Вправи із розтягування (наприклад, «потягування») полегшують перенесення наступних фізичних навантажень, покращуючи пристосувальні спроможності серцево-судинної системи до умов м’язової діяльності. Як загально розвиваючі застосовуються також вправи для великих м’язових груп кінцівок і тулуба, виконання яких потребує глибокого різноманітного дихання. Протипоказані вправи, що утруднюють дихання. Як правило, виконуються одна дихальна і дві звичайні загально розвиваючі вправи, через два місяці занять це співвідношення становить 1:3, через 4 місяці – 1:4. Великі м’язові групи залучаються до роботи почергово, за принципом «розсіювання» навантаження, яке повинно зростати без різких підйомів. Дихальні вправи застосовуються після найбільш стомливих загальнорозвиваючих.

В основній частині (15-18 хв.) засвоюються нові фізичні вправи і розвиваються рухові якості з метою вирішення основних завдань фізичного виховання на конкретному етапі занять для певного віку і статі учнів. Найчастіше на початку основної частини навчають нових рухів. Пік навантаження повинен припадати на другу половину основної частини заняття, тому початковий період основної частини заняття заповнюється більш легкими вправами. В кожному занятті використовуються повторення попереднього навчального матеріалу з метою його закріплення. Важливо уникати надмірного стомлення, не використовуючи одноманітні рухи, не нашаровувати стомлення від наступних вправ на те, що розвилося раніше. Для цього використовується «розсіювання» навантаження по різних м’язових групах.

У СМГ керуються принципом різнобічного розвитку рухових якостей, уникаючи вузькоспеціалізованої спрямованості під час занять фізичними вправами. Досягається це включенням до програми елементів гімнастики, легкої атлетики, рухливих ігор, лижної підготовки, плавання.

Заключна частина заняття (5-8 хв.) містить релаксаційні та дихальні вправи. Можна також включати у повільному темпі з незначними зусиллями для м’язових груп, які не брали участі у рухах, котрі використовувалися у попередніх частинах заняття.

Підрахунок пульсу здійснюється протягом 10с 4 рази на кожному заняття: перед початком заняття, всередині його після виконання вправи з найбільшим навантаженням, після заняття у перші 10-15 с та через 5 хв. після його закінчення.

До спеціального розвитку окремих рухових якостей можна приступати тільки досягнувши достатнього рівня фізичного розвитку і функціональної підготовленості.

Аналіз уроків фізичної культури

З метою здійснення постійного керівництва і контролю за станом фізичного виховання учнів керівники шкіл повинні відвідувати уроки фізичної культури. При цьому великого значення набуває вміння правильно проаналізувати урок і зробити необхідні зауваження щодо якості його проведення. Вчитель також повинен оцінити кожен свій урок, що є однією із сторін його діяльності, яка спонукає його вдосконалювати педагогічну майстерність.

Аналіз уроку фізичної культури проводиться за таким планом:

1. Оцінка умов і обставин проведення уроку: місце проведення, інвентар та обладнання, одяг, взуття учнів та вчителя, санітарно-гігієнічний стан місця проведення занять;

2. Оцінка плану-конспекту уроку: його відповідність календарному плану і матеріальну програми даного класу, логічний зв’язок плану-конспекту даного уроку з попереднім і наступним; чіткість визначення завдань уроку і правильність поєднання їх, відповідність змісту уроку його завданням і умовам проведення, відповідність добору матеріалу віковим анатомо-фізіологічним та психологічним особливостям учнів, визначення часу на кожну частину уроку і дозування фізичного навантаження;

3. Оцінка проведення уроку: дотримання плану-конспекту, відповідність методів навчання завданням уроку, фізичне навантаження, індивідуальний підхід, методи організації учнів, щільність уроку, страхування і допомога, виховна робота на уроці, дисципліна учнів, оцінювання успішності, домашнє завдання;

4. Стиль роботи вчителя : зовнішній вигляд ( наявність спортивної форми) мова, тон звертання до учнів, темп проведення уроку, правильність вибору місця на уроці , чіткість і правильність показу вправ, правильність і надійність страхування учнів, виправлення помилок, використання технічних засобів навчання і нестандартного обладнання використання учнівського активу;

5. Висновок щодо проведення уроку: виконання завдань уроку, успішність учнів, набуття учнями певних умінь і навичок, виховний вплив, загальна оцінка уроку.

а) Головним показником якості уроку є рівень вирішення його конкретних завдань за допомогою оцінювання технік, вимірювання кількісних результатів вправ, що вивчаються, або за допомогою спеціальних тестів для визначення рівня розвитку фізичних якостей; б) фіксації цих даних у протоколах; в) визначення співвідношення кількості учнів, які виконали або не виконали завдання.

Півень оволодіння навчальним матеріалом може бути різним: водному випадку учні виконують завдання правильно, а в іншому – з помилками, нечітко і невпевнено, що необхідно враховувати, оцінюючи урок.

Аналізуючи урок, враховуємо також його оздоровче і виховне значення, щільність, фізіологічне і емоційне навантаження.

Щільність – це ступінь раціонального використання часу, відведеного для проведення уроку. Вона буває загальна та моторна, її можна визначити методом хронометражу, який полягає у вивчені перебігу в часі окремих видів зайнятості учнів на уроці. Для цього вимірюється час, затрачений на сприймання і усвідомлення виконуваної рухової дії ( показ, пояснення, аналіз виконаного); виконання рухової дії допоміжні заходи) шикування, перешикування, підготовка місць занять, роздавання інвентарю та інше); чекання в черзі на виконання вправи; простій, коли час змарновано, тощо.

Загальну щільність уроку характеризують всі види діяльності учня та його зайнятості.

Моторна щільність –це той час уроку, який безпосередньо затрачує учень на виконання фізичних вправ. Її можна підвищити за рахунок застосування різних методів організації учнів на уроці, використання допоміжних приладів та ін.

Моторна щільність уроку залежить від його характеру, поставлених завдань, статі, віку та фізичної підготовленості учнів.

При визначенні ефективності уроку не можна обмежуватися лише даними моторної щільності, яка характеризує урок тільки з одного боку, в той час як навантаження має зовнішні та внутрішні характеристики.

Зовнішні характеристики визначаються тривалість в часі, кількістю повторень вправ та інтенсивністю їх. Вони порівняно легко піддаються контролю й обліку. Внутрішні ( фізіологічні) характеристики хронометруються, визнаються реакцією організму і зміною фізіологічних показників ( частота пульсу, дихання, життєва ємність легенів, артеріальний тиск) внаслідок виконаних вправ. Вони простежуються візуально за зовнішніми ознаками втоми або реєструванням фізіологічних функцій протягом заняття ( фізіологічна крива уроку).

Для того щоб мати пульсову криву уроку, перед початком, протягом заняття і в кінці його реєструють зміну частоти пульсу. Пульс лічать безпосередньо перед початком і після закінчення кожної вправи протягом усього уроку та записують у протокол спостереження. Одержані показники дають змогу графічно відбити зміни пульсу у школяра залежно від тривалості занять та інтенсивності виконуваних вправ. Хід пульсової кривої, що показує послідовність і обсяг навантаження, дає змогу оцінити, чи правильно розподілено навчальний матеріал і чи відповідає навантаження рівневі розвитку та підготовленості учнів.

Аналіз пульсової кривої може допомогти визначити навантаження занять і правильно розв’язати питання про добір та послідовність виконання фізичних вправ.

Вчитель повинен враховувати ступінь та характер психічного навантаження на учнів і своєчасно помічати ознаки стомлення, не припускати перенавантаження надто емоційним проведенням уроку або окремих вправ.

Повний педагогічний аналіз уроку та всебічна оцінка його здійснюються за попередньо розробленим планом, де чітко визначено завдання, організація і методика спостереження. Дані аналізу протоколюються й обговорюються з учителем, щоб визначити шляхи підвищення якості проведення навчальної роботи з фізичної культури.

Контрольні питання:

1. Чому урок фізичної культури є основною формою занять у школі?

2. На які медичні групи поділяються учні і за якою програмою вони навчаються на уроках?

3. З яких елементів складається діяльність учнів на уроці?

4. Чи порушує цілісність уроку його поділ на частини?

5. Які умови створюються в процесі фізичного виховання для реалізації оздоровчих, освітніх та виховних завдань?

6. Які ви знаєте елементарні способи управління учнями і для чого вони використовуються?

7. Які способи виконання фізичних вправ ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

8. Як конкретизувати завдання уроку?

9. Якими способами керування при виконання вправ ви будете користуватися у підготовчий частині уроку?

10. Як класифікуються уроки залежно від вирішування завдань?

11. Який статус мають сьогодні комплексні уроки?

12. Що таке система уроків?

Лекція 2. Основи планування і контролю навчальної роботи з фізичного виховання в школі.

План

1. Значення планування для правильної постановки роботи з фізичного виховання в школі.

2. Загальний план роботи з фізичного виховання та методика його побудування.

3. Річний план-графік навчального процесу та методика його побудування.

4. Облік роботи з фізичного виховання.

Значення планування для правильної постановки роботи з фізичного виховання в школі.

Вся робота з фізичного виховання в школі чітко планується та обліковується. Правильне і чітке планування програмного матеріалу з фізичної культури є важливим фактором успішного вирішення поставлених завдань з предмету «Фізична культура в школі». Планування передбачає чітку організацію учнів, підготовку місць занять, підбір і раціональне використання засобів і методів навчання з урахуванням вікових та статевих особливостей дітей, температури повітря, доступності та наступності матеріалу на кожному уроці та в серії уроків. Правильно спланувати процес фізичного виховання – це означає передбачити умови, засоби і методи розв'язання завдань навчання, виховання та зміцнення здоров'я учнів. Планування навчальної роботи забезпечує систематичність, наступність і послідовність у роботі вчителя та набуття учнями потрібних навичок та вмінь.

Основними документами планування у фізичному вихованні є загальний план роботи з фізичного виховання на навчальний рік, річний план-графік навчального процесу з фізичного виховання, робочий (тематичний) план з фізичного виховання, плани-конспекти уроків фізкультури.

Загальний план роботи з фізичного виховання — це доку­мент, який визначає заходи з фізичного виховання педагогічного колективу школи на навчальний рік.

Річний план-графік навчального процесу з фізичного вихо­вання — це документ, який визначає послідовність реалізації і зміс­ту навчальної програми з фізичної культури в графічному наочному виразі.

Робочий (тематичний) план з фізичного виховання — це до­кумент, який визначає докладно зміст навчальної роботи з фізично­го виховання на певний період навчання дітей в школі (семестр).

План-конспект уроку фізичної культури — це документ, який визначає зміст, послідовність проведення, дозування вправ, органі­заційні і методичні особливості конкретного уроку фізкультури.

Основою для планування є державна програма, її матеріал та розподіл годин. Навчальний матеріал у програмах з фізичної культури подається за розділами та видами рухів. Програмою передбачено поступове, з класу в клас, підвищення вимог щодо рівня всебічної підготовки учнів.

Раціональне планування навчально-виховного про­цесу з фізичного виховання є важливою умовою ефективності педа­гогічного процесу. Функції педагогічного планування полягають:

· у передбаченні очікуваного результату;

· у передбаченні використання найефективніших засобів, методів і способів організації фізичного виховання;

· на основі біологічних закономірностей логічної послідовності засвоєння програмного матеріалу;

· у корекції планів в залежності від наслідків групового та індиві­дуального контролю.

При складанні документів планування вчитель зобов'язаний дотримуватись ряду вимог:

· забезпечити можливість оперативного внесення коректив;

· спиратися на загальні та методичні принципи фізичного виховання;

· бути реальним;

· бути конкретним;

· бути наочним.

Безпосередньо перед тим, як складаються плани, вчитель пови­нен виконати підготовчу роботу і визначити:

· обсяг матеріалу, який належить засвоїти учням даного класу в навчальному році. З цією метою вчитель аналізує типову навчальну програму, пов'язує її з місцевими умовами, рів­нем підготовки класу, інтересами учнів і т.п.;

· вивчається склад учнів (стан їх здоров'я, рівень фізичної підготовки і фізичного розвитку, обсяг засвоєних знань);

· визначається рівень роботи з фізичного виховання за попе­редні роки і стан матеріальної бази школи;

· вивчаються кліматичні умови населеного пункту, екологіч­ний стан;

· з'ясовуються загальні і спортивні традиції школи, грома­дян.

Загальний план роботи з фізичного виховання та методика його побудування.

Загальний план роботи з фізичного виховання.Даний план складає вчитель фізичної культури за участю заступників директо­ра школи, лікаря школи та інших зацікавлених осіб. План включає наступні розділи: організаційна робота, навчальна робота, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня, фізкультур­но-масова і спортивна робота в позаурочний час, агітаційно-пропагандйська робота, лікувальний контроль та медико-санітарний огляд, господарча робота. Орієнтовний зміст даного плану наведено нижче.

Загальний план роботи

з фізичного виховання на навчальний рік

в загальноосвітній школі № м. Стаханов.

Загальний план роботи з фізичного виховання затверджується директором школи і доводиться до відома всіх вчителів.

Річний план графік навчального процесу та методика його побудування.

Планування навчальної роботи здійснюється в певній послідовності. Для забезпечення повного проходження та засвоєння навчального матеріалу треба його раціонально розподілити за окремими періодами навчального року, а саме:

І семестр – легка атлетика, основна гімнастика, рухливі та спортивні ігри;

ІІ семестр – лижна підготовка, кросова підготовка, легка атлетика, спортивні та рухливі ігри.

В середині кожного семестру планується матеріал за чвертями. Основними документами навчального матеріалу мають бути план-графік, календарний або робочий план на півріччя та план конспекту уроку.

Річний план-графік навчального процесу з фізичного вихован­ня. Головне призначення цього документу в тому, щоб доцільно роз­поділити програмний матеріал на весь навчальний рік. Базовим доку­ментом для складання річного плану-графіка є навчальна програма, де визначено вид рухової активності і кількість годин, відведених для них. Складається річний план-графік окремо для кожної паралелі класу.

Навчальний матеріал розподіляється по чвертям, виходячи із кліматичних умов. Наприклад, в південних районах України во­сени доцільно планувати проведення плавання, рухливих та народ­них ігор, осінньо-зимовий сезон (І семестр) — гімнастику, взим­ку — спортивні ігри, весною (II семестр) — легку атлетику.

Прийом навчальних нормативів планують в кінці семестру, року. Залишають резервний час для повторної перездачі нормативів.

Робочий (тематичний) план з фізичного виховання. Як вка­зувалось раніше, це документ, який визначає докладно зміст нав­чальної роботи з фізичного виховання на певний період (півріччя, чверть) навчання дітей в школі. Методика складання робочого пла­ну передбачає декілька послідовних дій:

· конкретизація навчальних завдань;

· чітке визначення теоретичного матеріалу, який повинен за­своїти учень;

· послідовність у вивченні рухових вмінь та навичок;

· послідовність розвитку рухових здібностей школярів;

· реалізацію методичних принципів фізичного виховання;

· реалізацію особливостей взаємодії розвитку рухових здіб­ностей і формування рухових навичок;

· реалізацію позитивного переносу формування рухових на­вичок та розвитку рухових здібностей;

· підбір адекватних методів педагогічного контролю за роз­витком моторики дитини.

Робочий план може бути графічним і текстовим. Графічний робочий план складається у вигляді таблиці, в якій навчальний ма­теріал кожного уроку може бути позначено знаком «+». В ньому можуть бути занесені символи, що означають:

Р — розучування рухової дії;

З — закріплення рухової дії;

У — удосконалення рухової дії до рівня уміння або навичка;

К — контроль знань, умінь, навичок, виконання контрольних тес­тів.

Зразок оформлення графічного робочого плану наведено нижче.

Робочий план

для учнів класу школи

(місто, село)

на семестр 20 / навчальний рік

Всього уроків у півріччі:

Із них годин за видами фізичних вправ:

легка атлетика:

спортивні (рухливі) ігри:

гімнастика:

Завдання:

I. Ознайомити з основами знань з тем:

1.

2.

II. Повторити з метою закріплення:

1.

2.

III. Навчити техніці:

І.

2.

IV. Здійснити розвиток рухових (конкретизувати) здібностей, використовуючи:

V. Прийняти контрольні нормативи з оцінкою засвоєння техніки рухових дій та фізичної підготовленості (описати докладно)

Розподіл навчального матеріалу відбувається у таблиці, наве­деній нижче.

У розділ «Теорія» включають бесіди, визначені в розділі про­грами «Основи знань» для конкретного класу. У розділ «Практика» включають:

· загальнорозвиваючі вправи (конкретизуються);

· основні види вправ;

· вправи для розвитку рухових здібностей;

· рухливі ігри та естафети;

· домашні завдання.

Після теоретичного і практичного вивчення матеріалу визнача­ються нормативні вимоги педагогічного контролю.

Текстовий робочий план, як визначають спеціалісти, більш пер­спективний. У ньому може бути розкрито не тільки зміст, а і мето­дика навчання, планується фізичне навантаження та послідовність його підвищення, диференціюється зміст роботи і фізичне наванта­ження щодо хлопців і дівчат.

План-конспект уроку фізкультури. Як зазначалось раніше, план-конспект уроку фізкультури визначає зміст, послідовність проведення, дозування вправ, організаційні і методичні особли­вості конкретного уроку фізкультури. Складання даного документу послідовно базується на робочому плані, річному плані-графіку і навчальній програмі. Зразок складання плану-конспекту уроку наведено нижче.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

уроку фізичної культури № для

учнів класу середньої школи

(місто, село) Дата проведення

1.

2.

3. і т.д.

Інвентар та обладнання:

Місце проведення:

Підпис вчителя

У розділі «зміст уроку» повинні бути записані теоретичні відо­мості, які повинні вивчити учні, записані вправи, які вивчаються на уроці.

Вправи повинні бути записані докладно, з визначенням вихідних положень та послідовності виконання. Якщо урок про­водиться груповим методом, в конспекті записуються вправи для кожного відділення з вказівкою порядку зміни видів вправ. При необхідності робиться запис окремо вправ для хлопців і дівчат.

У розділі «організаційно-методичні вказівки» повинні бути визначені способи організації учнів, шляхи переміщення по залу, способи активізації учнів, поточного контролю впливу фізичного навантаження на організм школяра і т.п.

У розділі «дозування вправ» вказується час, який відводиться на кожну із частин уроку і на окремі вправи, кількість разів виконання вправи, інтенсивність виконання вправи.

Читайте також:

1. I. Актуалізація знань учнів
2. I. Контроль і закріплення знань учнів
3. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
4. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
5. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
6. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
7. II. Розвиток математичних знань учнів.
8. II. Розвиток математичних умінь учнів
9. II. Розвиток математичних умінь учнів
10. II. Розвиток математичних умінь учнів
11. II. Розвиток математичних умінь учнів
12. III. Актуалізація опорних знань учнів.

Переглядів: 4083