• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Суспільний продукт і його форми. Економічне зростання та його чинники.

Лекція 7.

План:

1. Сутність, критерії і типи відтворення.

2. Структура суспільного виробництва.

3. Суспільний продукт і показники, що характеризують його величину

4. Національне багатство, його структура.

У даній темі ми приступаємо до аналізу функціонування економічної системи як цілого, тобто на макрорівні. Макроекономіка об'єктом вивчення має суспільне (національне) виробництво в цілому. Національне виробництво являє собою безперервний рух індивідуальних капіталів, кругообіги яких взаємно переплітаються, утворюючи єдиний ланцюг економічних відносин, що виявляється через ринок, купівлю-продаж товарів. У цю мережу взаємодії включаються рух як промислового, так і торгового, банківського, фінансового капіталів.

Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, тому що в ньому створюються необхідні засоби існування людини.

Виробництво - це процес, у якому люди впливають на предмети (речовину), надані природою, з метою задоволення визначених потреб.

Результатом процесу виробництва є створення суспільного продукту, що у своєму русі проходить стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Одним актом виробництво не закінчується. Так само як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинне безперервно повторюватися. Безперервне повторення виробництва одержало назву відтворення.

Суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва в постійно повторюваному зв'язку й у безперервному поновленні.

Необхідною умовою суспільного відтворення є дотримання визначених народногосподарських пропорцій.

Основні положення теорії відтворення розроблені представниками класичної буржуазної політичної економії (Франсуа Кене) і К. Марксом. Вони полягають у наступному.

По-перше, виробництво матеріальних благ - це безупинно повторюваний процес.

По-друге, результатом суспільного відтворення є створення суспільного продукту, що має двояку форму: натурально-речову і грошову.

По-третє, суспільне відтворення включає чотири фази суспільного виробництва: безпосереднє виробництво, розподіл, обмін, споживання.

По-четверте, суспільне відтворення передбачає визначену пропорційність у розвитку областей народного господарства.

По-п'яте, суспільне відтворення, як і суспільне виробництво, включає два підрозділи, а саме: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання.

По-шосте, джерелом розширеного суспільного відтворення є додатковий продукт.

По-сьоме, у процесі суспільного відтворення створюються суспільні фонди: фонд відшкодування, фонд нагромадження, фонд споживання.

Типологія відтворення характеризується великою розмаїтістю і має багатокритеріальний характер. Найбільш відомі наступні два критерії:

1. характер використання отриманого ресурсу доходів.

2. якісна характеристика факторів виробництва і їхнє функціонування.

Відповідно до першого критерію можна визначити наступні типи відтворення: просте, розширене і звужене.

Просте суспільне відтворення означає, що суспільне виробництво щорічно повторюється в незмінних масштабах. Це може відбуватися за умови, що вся створена додаткова вартість буде використовуватися на задоволення особистих потреб товаровиробників. Тобто, просте суспільне відтворення - це повторення процесу суспільного виробництва в попередніх масштабах, якщо весь отриманий доход йде на особисте споживання.

Розширене суспільне відтворення передбачає, що суспільне виробництво щорічно повторюється в зростаючих масштабах. Це можливо лише за умови, що частина додаткової вартості буде використовуватися для нагромадження. Отже, розширене відтворення передбачає розподіл додаткової вартості на дві частини: частина йде на особисте споживання (фонд споживання), а частина йде на додаткове придбання засобів виробництва і робочої сили (фонд нагромадження). Тобто , розширене суспільне відтворення - це повторення процесу суспільного виробництва в збільшеному розмірі, при якому частина отриманого доходу йде на придбання додаткових ресурсів.

Нарешті, звужене суспільне відтворення - це повторення процесу суспільного виробництва в скороченому обсязі.

Тільки розширене суспільне відтворення забезпечує постійне збільшення обсягів суспільного виробництва, і забезпечує більш повне задоволення зростаючих потреб суспільства. Тому просте відтворення не є характерним для людського суспільства. Воно, також як і звужене відтворення, може бути як окремий епізод, а не як постійно діюча форма суспільного виробництва.

Відповідно до якісної характеристики факторів виробництва, розрізняють екстенсивне, інтенсивне і змішане суспільне відтворення.

Екстенсивне суспільне відтворення - це збільшення масштабів виробництва за рахунок залучення додаткових матеріально-речових і трудових ресурсів на тій же технічній основі і при тому же рівні кваліфікації працівників.

Шляхи забезпечення екстенсифікації виробництва: ріст чисельності зайнятих, збільшення робочого дня, ріст обсягу інвестицій, освоєння нових земель, розширення апарата керування й ін. Метод ведення господарства в цьому випадку витратний, а форма відтворення фондо- і ресурсномістка. Цей тип відтворення не має перспективи, тому що наштовхується на обмеженість ресурсів.

Інтенсивне суспільне відтворення - це збільшення масштабів виробництва за рахунок якісного удосконалення факторів виробництва, зокрема переходу на нову технічну основу, застосування прогресивних технологій, підвищення кваліфікації працівників і т.п.

Щоб забезпечити інтенсивний шлях розвитку виробництва, необхідні:

1. відновлення техніки і модернізації виробництва;

2. краще використання всіх ресурсів;

3. прогресивні зрушення в галузевій структурі виробництва;

4. економія матеріальних ресурсів;

5. підвищення кваліфікації кадрів;

6. зміцнення трудової дисципліни, посилення мотивації до праці;

7. природоохоронні заходи;

8. удосконалювання керування;

9. раціоналізація зовнішньоекономічних зв'язків.

В економічній літературі розрізняють інтенсифікацію в широкому і вузькому змістах.

Інтенсифікація в широкому змісті є процес інтенсифікації усіх фаз суспільного виробництва, а також інтенсифікація керування, розвитку науки, техніки, інфраструктури, тобто всіх галузей народного господарства.

Інтенсифікація у вузькому змісті являє собою процес інтенсифікації виробництва, упровадження нової техніки, технології у виробництво, краще використання природних ресурсів, тощо.

Головним критерієм інтенсифікації виробництва є продуктивність праці. Однак якщо ріст продуктивності праці супроводжується зниженням фондовіддачі і збільшенням матеріалоємності, то ми маємо справу з наявністю екстенсивних тенденцій розвитку. Це, у свою чергу, супроводжується наростанням диспропорцій між виробництвом засобів виробництва й уповільненням темпів росту ІІ підрозділу - виробництва предметів споживання, що не дозволяє створити оптимальну й ефективну структуру суспільного виробництва.

Змішане суспільне відтворення - це збільшення масштабів виробництва як за рахунок збільшення кількості ресурсів, що залучаються у виробництво, так і якісного їхнього удосконалення.

Структура суспільного виробництва є складовою частиною структури національної економіки.

Національна економіка - це історично сформована система суспільного відтворення країни, взаємозалежна сукупність галузей, видів виробництва і територіальних комплексів, що охоплює всі сформовані форми суспільної праці.

Основу національної економіки складають підприємства, фірми, організації, домашні господарства, об'єднані економічними взаєминами в єдине ціле і виконуючі визначені функції в суспільному поділі праці, що виробляють товари чи послуги.

Структура будь-якої національної економіки складається з ряду великих сфер: матеріальне і нематеріальне виробництво, невиробнича сфера.

Найважливішою складовою частиною національної економіки є матеріальне виробництво, в яке входять такі галузі як промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля, зв'язок.

Серед підприємств матеріальної сфери виділяють підприємство з виробництва засобів виробництва чи І підрозділ і виробництву предметів споживання чи ІІ підрозділ. У промисловості виділяють групу "А" і групу "Б".

Нематеріальне виробництво відрізняється від матеріального своїм продуктом, що має нематеріальну форму: наукові знання й інформація, твори мистецтва (кінофільми, книги, театральні постановки); послуги, що робляться населенню. Нематеріальне виробництво включає науку і наукове обслуговування, мистецтво культуру, утворення, охорону здоров'я й ін.

Невиробнича сфера необхідна суспільству, тому що до неї входять утримання армії, судові і юридичні органи, релігійні установи, інші громадські організації.

Розрізняють відтворювальну, соціальну, територіальну, галузеву структуру й інфраструктуру національної економіки.

Відтворювальнаструктура відбиває її розподіл на найбільш масові види економічних суб'єктів, що відтворюються самі й у результаті своєї діяльності відтворюють потоки товарів і послуг між ними. В економіці кожної країни можна виділити три великі взаємозалежні групи відтворювальної структури: домашні господарства, підприємства (підприємницький бізнес), держава.

Особливе місце у відтворювальній структурі займає домашнє господарство. Воно є важливою сферою національної економіки, де споживається значна частина національного доходу, накопичуються величезні суми коштів . Ця група виступає основним постачальником трудових ресурсів.

Соціальна структура національної економіки означає розподіл її на сектори відповідно до форм власності на засоби виробництва. За цим критерієм в Україні можна виділити сектори: державний, муніципальний, приватний, колективний, змішаний і ін.

Територіальна структура визначається розміщенням виробничих сил на території країни й означає розподіл національної економіки на економічні райони. Наприклад, в Україні можна виділити західні і східні економічні райони зі своїми територіально-виробничими комплексами, зайнятістю населення, природними ресурсами. Також можна виділити й інші райони.

Галузева структура припускає розподіл національної економіки на галузі - якісно однорідні групи господарських одиниць, що виконують у процесі суспільного відтворення однакові по соціально-економічному змісті функції.

Інфраструктура містить у собі галузі, що обслуговують виробництво. До них відносяться шосейні і залізниці , энерго -, водо- і газопостачання, зв'язок і інші галузі.

Структура національної економіки являє собою стійкі кількісні співвідношення між її складовими частинами. Визначальними пропорціями в структурі національної економіки є пропорції між І й ІІ підрозділами матеріального виробництва. Вони характеризуються співвідношенням обсягів виробництва засобів виробництва і предметів споживання у валовому національному продукті, чисельністю працюючих у кожнім з цих підрозділів, вартістю їхніх виробничих фондів.

У розвитих західних країнах у післявоєнний період відбулося різке зрушення в інвестиційній сфері на користь споживчого комплексу і всієї соціальної інфраструктури. Це досягнуто завдяки прискоренню НТП, що дозволило на основі ресурсозбереження скоротити витрати на виробництво сировини й енергії, за допомогою комплексної механізації й автоматизації визволити трудові ресурси зі сфери матеріального виробництва і направити їх на мету обслуговування людини. Це привело до підвищення життєвого рівня населення практично у всіх розвитих країнах світу.

Важливою народногосподарською пропорцією є пропорції між фондами нагромадження і споживання в національному доході. Від цих пропорцій залежать темпи розширеного відтворення, рішення соціальних і виробничих задач. Процес відтворення додає цим частинам суспільного продукту форми, визначені відповідно до їх функціональної ролі і фактичного використання, висуває визначені вимоги до його економічної структури. Та частина суспільного продукту, за рахунок якої відновлюються витрачені і зношені засоби виробництва, виступає як фонд відшкодування. Він втілює в собі працю, що перенесена з витрачених засобів виробництва, і призначений для відшкодування у виробництво. По своєму натуральному складі фонд відшкодування повинний бути представлений засобами виробництва. Частина суспільного продукту, що йде на задоволення особистих потреб людей, складає фонд споживання. При простому відтворенні у фонд споживання йде весь чистий продукт (національний доход). При розширеному відтворенні частина його накопичується і йде на збільшення діючих факторів виробництва. Вона створює фонд нагромадження.

Економічна структура має величезне значення для збалансованості національної економіки, її ефективності і стійкого росту. Так, успіх в економічному росту більшості країн Заходу в чималому ступені порозумівається глибокими структурними змінами, що забезпечують загальний динамізм виробництва й інші позитивні якісні зміни. Швидке зростання виробництва в ряді нових індустріальних країн Південно-Східної Азії відбувся насамперед за рахунок форсування нестандартних для цих країн галузей, тобто в результаті різкої зміни структури господарства.

Збалансованість національної економіки означає відповідність між взаємозалежними галузями, між обсягами вироблених продуктів і потребами в них. Основу збалансованості складає пропорційність. Кожна національна економіка прагне до встановлення оптимальних пропорцій, тобто якісної і кількісної відповідності між структурою суспільного виробництва і структурою суспільних потреб.

Найбільш узагальнюючим показником функціонування суспільного виробництва є сукупний суспільний продукт - товари і послуги, створені працею сукупного працівника в різних сферах і областях виробництва за визначений проміжок часу (переважно за рік).

Сукупний суспільний продукт (ССП) визначається підсумовуванням продукції, виробленої на окремих підприємствах. Проте, внаслідок суспільного поділу праці між підприємствами виникає проміжна продукція (товари і послуги, що проходять кількаразову переробку чи перепродаються кілька разів, перш ніж попадають до кінцевого споживача), внаслідок чого з'являється повторний рахунок. Якщо ССП звільнити від повторного рахунка, одержимо кінцевий продукт.

По своїй натурально-речовій структурі ССП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання.

У процесі розширеного відтворення різні частини СОП виконують різні функції і тому виступають у різних формах. Та частина ССП, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення. Частина ССП, що надходить у споживання у виді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання. Частина ССП, що йде на нагромадження (розширення і розвиток виробництва) - це фонд нагромадження.

В умовах ринкової економіки ССП виступає як у натурально-речовинної, так і у вартісної формах. Вартісна структура ССП - це сума вартості спожитого постійного капіталу (с), змінного капіталу (v) і додаткової вартості (m).

ССП відображають за допомогою ряду показників: ВВП, ВНП, НД, ЧНП, тощо.

Розвиток в економіці України ринкових відносин обумовило необхідність переходу вітчизняної статистики на рекомендовану Статистичною комісією ООН методологію, прийняту в міжнародній практиці.

Єдність статистичної методології забезпечує порівнянність показників усіх країн, їхнє зведення на світовому рівні, визначення місця і ролі національній економіці у світовий, тобто значно спрощує рішення проблеми міжнародних зіставлень.

Система національних рахунків (СНС) - система взаємозалежних показників, що застосовуються для опису і аналізу макроекономічних процесів у країнах з ринковою економікою.

Одним з основних макроекономічних показників, що оцінюють результати економічної діяльності країни, є валовий національний продукт (ВНП)

ВНП - ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці за визначений період часу (звичайно за рік). ВНП вимірює вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян даної країни, у тому числі і на території інших країн.

Модифікація ВНП - це валовий внутрішній продукт.

ВВП (валовий внутрішній продукт) - вимірює вартість кінцевої продукції, виробленої на території даної країни за визначений період, незалежно від того, знаходяться фактори виробництва у власності громадян даної країни чи належать іноземцям.

Тобто при розрахунку ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни, і не враховують продукт, створений закордонними філіями і відділеннями національних підприємств. У такому контексті можна затверджувати, що ВНП відрізняється від ВВП на сальдо платіжного балансу. Різниця між ВНП і ВВП незначна й обумовлена різницею між величиною факторних доходів, що надійшли від закордонного виробництва країни, з одного боку, і факторними доходами, отриманими закордонними інвесторами в даній країні (тобто за допомогою використання іноземного капіталу) - з іншого.

Якщо ВВП зменшити на суму річних амортизаційних відрахувань, то одержимо показник чистого національного продукту (ЧНП). ЧНП за мінусом непрямих податків дає національний доход.

Національний доход - це реальний доход, що використовується в суспільстві для особистого споживання і розширеного відтворення і виражає виробничі відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, споживання і використання необхідного і додаткового продукту.

Якщо із ССП відняти фонд заміщення, то одержимо створений у суспільстві чистий продукт, або національний доход.

Усі вище розглянуті макроекономічні показники обчислюють за ринковими цінами, одержуючи їхнє номінальне значення. Щоб одержати реальний ВНП, ВВП і т.д., ринкові показники ціни "очищають" від інфляції за допомогою коректування на індекс цін:

Реальний ВНП = номінальний ВНП / індекс цін (із сотими частками).

Між ВНП і економічним добробутом існує прями зв'язок: чим більше ВНП, тім вище добробут. Але ВНП не враховує усіх компонентів, що впливають на добробут. Тому П. Самуельсоном біло запропоновано розраховувати чистий економічний добробут (ЧЕБ).

ЧЕБ– це показник, що вимірює економічний добробут суспільства с урахування не тільки отриманих доходів, але і якості життя (стан природної середи, кримінальна ситуація, задоволення від дозвілля, комфорт у суспільних місцях, тощо.

Динамічність суспільного виробництва виявляється в зростанні і відновленні національного багатства, що відбувається постійно за рахунок створюваного сукупного суспільного продукту.

Національне багатство - це сукупність матеріальних і духовних благ, що знаходяться в розпорядженні суспільства. Іншими словами, національне багатство - це сукупність створених працею всього суспільства і накопичених у країні матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого потенціалу населення, що призначені для розширеного відтворення і досягнення головної мети суспільства.

Національне багатство накопичується суспільством протягом всієї історії його економічної діяльності. Основну його частину складає матеріальне багатство, тобто сукупність накопичених засобів виробництва і предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як, виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності і т.п.

Найважливішими складовими національного багатства є:

1) створені і накопичені в країні виробничі фонди, що, у свою чергу, розділяють на основні й оборотні. До основних виробничих фондів належать засоби праці (машини, устаткування, будинки, спорудження і т.п.), що використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних - предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т.п.), що витрачаються цілком протягом одного виробничого циклу;

2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, що функціонують у соціальній сфері, - школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні і спортивні установи і т.п.;

3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого використання, одяг і т.п.;

4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні страхові запаси);

5) природні ресурси, які використовуються в процес суспільного виробництва, або розвідані і можуть бути використані в ньому (земля, ліси, води, корисні копалини, повітря і т.п.).

У період постіндустріального розвитку суспільства виробляється новий підхід до оцінки НБ суспільства. Наявні елементи характеристики НБ доповнюються двома важливими моментами:

1. висока інформатизація суспільства;

2. якісне зростання його добробуту.

Раціональне й ефективне використання всіх компонентів національного багатства - важливий фактор економічного розвитку країни, причому сучасний прогрес суспільства, що здійснюється під впливом технічного прогресу, супроводжується підвищенням ролі і значенням нематеріального багатства в житті суспільства. Загальна економічна тенденція полягає в тому, що в процесі прогресу матеріального виробництва створюються умови для розвитку соціальної сфери, а, отже, і усе більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей. Розподіл національного багатства в суспільстві залежить від форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади й інших факторів.

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Що таке економічне зростання і які його типи ?

2. Який тип економічного зростання має місце в Україні в даний час ?

3. Поясніть фактори економічного зростання.

4. Інвестиції й економічне зростання який їхній взаємозв'язок.

5. Суспільне відтворення й економічне зростання, у чому сутність

взаємозв'язку?

6. Попит та пропозиція, виробництво і споживання, валовий національний

продукт: який взаємозв'язок даних категорій ?

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. II. Ріст репродуктивних бруньок
3. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
4. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
5. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
6. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
7. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
8. Аналіз продуктивності праці
9. Аналіз продуктивності праці й заробітної плати
10. Аналіз продуктивності праці.
11. Аналіз процесу і продуктів діяльності.
12. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.

Переглядів: 1419