Тема 1. Предмет, задачі та зміст курсу.

1.1. Предмет, метод і зміст курсу.

1.2. Місце і роль енергетики в системі галузей народного господарства.

1.3. Техніко-економічні особливості енергетики.

1.1. Основна мета виробництва в ринкових умовах полягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача.

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Об'єктом вивчення дисципліни є виробнича діяльність енергетичного промислового підприємства з перетворення ресурсів в теплову та електричну енергію. Предметом курсу «Організація та планування виробництва» євивчення методів та засобів найраціональнішого сполучення (організації) трудових і речових компонентів сукупного виробничого процесу виготовлення енергетичної продукції, забезпечення безперебійності та ритмічності діяльності підприємства в конкретних умовах, виходячи з поставлених перед ним цілей та завдань.

Метою викладання дисципліни «Організація та планування виробництва» є формування у студентів комплексу професійних знань з теоретичних основ і сучасного досвіду виробництва; усвідомлення сутності його понять та категорій; з'ясування змістовності проектно-технічної підготовки і виготовлення продукції; освоєння ним практичних навичок системного аналізу виробничих процесів; набуття і закріплення умінь використання принципів, методів, способів та інструментів раціональної організації виробничих систем, а також сприяння розвитку дослідницьких і організаторських здібностей в підготовці організаційних проектів виробництва та ефективної їх реалізації.

Коло робіт з організації та планування виробництва охоплює такі напрями:

§ вибір варіанта технології, визначення ресурсів та системи машин її реалізації з метою виготовлення енергетичної продукції;

§ нормування енергетичних ресурсів та енергетичної продукції;

§ організацію експлуатації енергетичних установок;

§ організація ремонту енергетичних установок;

§ технічне обслуговування виробництва;

§ планування основного та допоміжного виробництва;

§ планування енергопостачання промислових підприємств;

§ планування собівартості продукції, прибутку та рентабельності;

§ складання енергетичного балансу;

§ прогнозування в енергетиці.

1.2. Енергетика є однією з базових комплексних галузей народного господарства. У її склад входять електричні станції: теплові, атомні, гідравлічні; районні і пікові котельні, електричні і теплові мережі, лінії електропередач і т.п.

Всі електричні станції, що використовують органічне тепло, працюють у єдності з підприємствами, що добувають, перероблюють і транспортують це паливо. Для теплових електростанцій (ТЕС), що працюють на вугіллі – це вугільні шахти, розрізи, збагачувальні фабрики; для газових ТЕС – це підприємства по видобутку і транспортуванню газу, газопроводи і сховища з відповідним господарством; для ТЕС, що працюють на мазуті – нафтопереробні заводи, нафтосховища, нафтопроводи і т.д.

Ці підприємства по видобутку, переробці, збагаченню і транспортуванню палива, є сполученими для енергетики, і утворять її зовнішній паливний цикл як вихідну складову частину єдиного ланцюга перетворення природних енергетичних ресурсів у теплову й електричну енергію.

Дослідження взаємозв'язків між енергетикою і технологією виробничих процесів дозволяє виявити можливості удосконалення цих виробничих процесів з метою зниження витрат енергетичних ресурсів у промисловості.

Енергетичне господарство промисловості включає:

- власне енергетичні установки (ТЕС, котельні, компресорні і кисневі станції, системи водо- і теплопостачання й ін.);

- енергетичні частини технологічних установок (рекуператори, котли-утилізатори);

- енергетичні частини комбінованих енерготехнологічних установок, які виробляють технологічну й енергетичну продукцію.

Характерною рисою енергогосподарства промисловості є наявність у ньому різноманітних установок, використання не тільки первинних, але і побічних (вторинних) енергоресурсів.

Різноманіття і відмінності виробників і споживачів енергетичної продукції, а також складність взаємозв'язків між ланками паливно-енергетичного комплексу вимагають розробки єдиних паливно-енергетичних балансів. Паливно-енергетичний баланс – це баланс виробництва і споживання усіх видів палива й енергії, що передбачає забезпечення споживачів не тільки за галузями промисловості, але і за економічними районами з урахуванням найбільш ефективного використання енергетичних ресурсів. При розробці балансу всі види палива й енергії виражаються в одних одиницях – тоннах умовного палива (т.у.п.). Енергія атомних і гідроелектростанцій враховується при цьому по середній питомій витраті палива на одиницю електроенергії (1 квт ч), відпущеної з шин теплових електростанцій.

У складі єдиного паливно-енергетичного балансу розробляються наступні енергетичні баланси: електричної енергії; тепла (низького і середнього потенціалу); окремих видів палива (вугілля, нафти, газу).

Особливістю балансу електроенергії і тепла є відсутність в них перехідних залишків (на відміну від матеріальних балансів) і необхідність їхнього складання не тільки з енергії, але і з потужності, що викликанотехніко-економічними особливостями енергетики.

1.3. В енергетиці процес виробництва, передачі, розподілу і споживання енергії є безперервним. Усі необхідні операції по контролю і управлінню процесом робляться під час роботи агрегату без його зупинки. У силу цього можна виділити наступні техніко-економічні особливості, властиві енергетиці:

1) неможливість складування енергії. У кожен даний момент часу виробництво енергії повинно строго відповідати обсягу її споживання. Для підтримки цієї відповідності, забезпечення безперебійності енергопостачання споживачів в енергетиці необхідні резервні виробничі потужності (на відміну від інших галузей, де резервування здійснюється запасами готової продукції). Відповідно до призначення розрізняють резерви потужності: а) ремонтний – призначений для компенсації потужності, яку виводять у планові ремонти; б) аварійний – призначений для забезпечення енергопостачання у випадках зниження потужності через аварійні простої устаткування; в) навантажувальний – призначений для компенсації можливих відхилень навантаження від розрахункової величини з випадкових причин. Сукупність аварійного і навантажувального резерву часто називають експлуатаційним резервом. Проблема резервування потужності з економічної точки зору полягає в обґрунтуванні оптимальної величини резерву потужності. При його збільшенні знижується збиток у споживача від аварійного недоодержання електроенергії, однак зростають витрати на створення і величину цієї потужності у виробника енергії;

2) динамічність процесів виробництва енергії, що полягає не тільки у великій швидкості їхнього протікання, але й у постійній зміні навантаження в часі. Це пояснюється змінами в режимі споживання енергії на підприємствах, транспорті, у сільському господарстві, у побуті під впливом різних факторів: змінності, технологічних особливостей, кліматичних умов, сезонності і т.д. Зміни навантаження споживачів бувають регулярними (стійкими) і нерегулярними (у силу випадкових для енергетики причин). Тому в плануванні й економічному аналізі енергетичного виробництва велику роль відіграють графіки навантаження, що показують зміну споживання енергії в часі. У залежності від часу розрізняють графіки добові (зимові і літні) і річні. Конфігурація графіків навантаження залежить від складу споживачів, їхніх виробничих режимів, природних факторів і ін. Розглядаючи графіки навантаження (наприклад, добовий електричний, приведений на мал. 1.2), видно, що навантаження безупинно змінюється, досягаючи максимальної P_м і мінімальної Р_m величини. Площа графіка виражає в масштабі кількість споживаної енергії. Зона, обмежена горизонталями, що проходять через максимальне і середнє Р_ср значення навантаження, називається піковою частиною добового графіка навантаження. Напівпікова частина обмежена лініями, що проходять через середнє і мінімальне навантаження, інша ж частина графіка називається базовою.

3) зв'язок енергетики промислового підприємства з його виробничою технологією з одного боку, і регіональною енергосистемою з іншого.

4) складність і капіталоємність системи паливно-енергетичного господарства промислового підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Необходимое и достаточное условие равновесия системы сил.	\|	Тема 2. Поняття та зміст виробничої структури підприємства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.