• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Поняття та зміст виробничої структури підприємства.

2.1. Підприємство – складна виробнича система.

2.2. Виробнича структура та її види.

2.3. Просторове розташування підприємства.

2.1. Підприємство є основною первинною організаційно-господарською ланкою економічної системи країни, яка, виготовляючи і реалізуючі продукцію та послуги, забезпечує досягнення своїх цілей. Головна мета підприємства – задовольнити запити і потреби ринку в певних видах продукції та послуг.Економічним результатом діяльності підприємства є одержання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.

Для досягнення головної мети підприємство повинно забезпечувати:

- конкурентоспроможність продукції та послуг;

- високий рівень організації, підвищення ефективності виробничої системи;

- оновлення номенклатури та асортименту продукції;

- упровадження прогресивних технологій та устаткування;

- створення сприятливих умов для продуктивної праці персоналу.

Будь-яке підприємство є складною ієрархічною системою, яка складається зі ступенів: робоче місце, дільниця, цех, виробництво.

Застосування системного підходу дає змогу виділити в діяльності підприємств спеціальні функціональні підсистеми:

1) організація виробничих процесів: технічна підготовка виробництва, виробничі та трудові процеси, забезпечення якості продукції;

2) елементна складова виробництва: будівлі, споруди, виробничі приміщення, устаткування, пристрої, прилади; предмети праці певних властивостей; кадри різних рівнів кваліфікації;

3) виробнича інфраструктура підприємства: технічне обслуговування і ремонт основних матеріальних елементів виробничої системи, її матеріально-технічне й енергетичне забезпечення та транспортне обслуговування, а також складське і тарне господарство, збут готової продукції;

4) управлінська підсистема підприємства: техніко-економічне планування, фінансування, бухгалтерський облік, науково-технічний та соціальний розвиток підприємства.

2.2. Первісним ланцюгом в організації виробничого процесу виробничої системи є робочі місця, на яких виконуються робітниками (групою робітників) певні операції з виготовлення продукції чи обслуговування виробничого процесу за допомогою необхідного устаткування, інструменту, пристроїв, розташованих на відведеній частині площі.

Сукупність територіальна відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, створює виробничу дільницю – окрему адміністративну одиницю, очолювану майстром за наявності в зміну не менш 25 робітників.

Цех являє собою територіальна та адміністративна відокремлений підрозділ підприємства, в якому основні виробничі і допоміжні дільниці та обслуговуючі служби виконують певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування праці.

Виробничою структурою називається група робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні та (або) коопераційні взаємозв'язки і розташована на певній площі. Розрізняють основне, допоміжне, обслуговуюче, побічне та підсобне виробництва, на базі яких створюються відповідні дільниці, цехи та господарства.

Виробнича структура підприємства залежить від таких чинників: конструктивні і технологічні особливості продукції; обсяг випуску продукції; номенклатура продукції; рівень і форма спеціалізації та кооперування з іншими підприємствами; рівень автоматизації та механізації виробничих процесів; ступінь охоплення життєвого циклу виробів.

2.3. При створенні підприємства розробляється генеральний план, який являє собою графічне відображення його території з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, транспортними шляхами та сполученнями, що прив'язані до певної території (місцевості).

Розробляючи генеральний план, ураховують такі принципи:

• розміщення допоміжних цехів за можливістю разом з основ ними цехами, що споживають їх продукцію чи потребують послуг (інструментальні, ремонтно-механічні та електроремонтні);

• переміщення вантажів переважно технологічним транспортом;

• скорочення протяжності енергетичних комунікацій і відповідно втрат у мережах шляхом раціонального їх проектування та планування (електромережі, паро-, водо- і газопроводи);

• усунення можливостей перетинання руху людей зі шляхопроводами, комунікаціями, залізничними коліями, маршрутами проїзду транспорту завдяки запланованому спорудженню переходів;

• групування однорідних за характером виробництва основних та допоміжних цехів в особливі відокремлені блоки в одній будівлі;

• створення окремих зон гарячих, енергетичних, холодних цехів та загальнозаводських служб, що сприяє забезпеченню належних організаційно-виробничих, санітарно-гігієнічних умов праці;

• урахування переважних напрямів повітря, найсприятливіших умов для природного освітлення і провітрювання виробничих приміщень;

• використання рельєфу місцевості, урахування розташування залізничних шляхів, високовольтних електричних мереж, житла та соціальної інфраструктури.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
4. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
5. IV. Зміст навчання
6. IV. Зміст навчання
7. IV. Зміст навчання
8. IV. Зміст навчання
9. IV. Зміст навчання
10. IV. Зміст навчання
11. IV. Зміст навчання
12. IV. Зміст навчання

Переглядів: 379