• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Побудова графіків

Зазвичай, залежності одних фізичних величин від інших – це плавні лінії без різких зламів. За рахунок дії похибок експериментальні точки не лягають на плавні криві, а групуються навколо них випадковим чином. Але це не змінює закону, що описує криву. Тому грубішою помилкою вважаються побудова кривих простим сполученням експериментальних точок з утворення деякої ламаної лінії.

На етапі підготовки до роботи аналізом робочих рівнянь встановлюється характер залежності, що досліджується: лінійна, ступенева, показникова тощо. Оскільки краще за все візуальному (та й математичному) аналізу піддається лінійна залежність, доцільно зробити такі перетворення координат, щоб у них експериментальна крива стала прямою.

Переважно графіки виконуються на міліметровому папері. Масштаб обирається таким чином, щоб кут нахилу прямих або дотичних до кривих був близьким до 45⁰. Криві повинні займати практично все поле креслення.

В якості осей координат слід використовувати прямокутну рамку. На осях координат наносять масштабні мітки. Біля осей координат треба написати назви величин, що по них відкладені, їх позначення та одиниці вимірювання.

Експериментальні точки наносяться на графік чітко та ясно умовними позначками невеликого розміру. Забороняється наносити лінії та відмітки по нанесенню точок. Якщо відома похибка вимірювання, то точки слід зображувати хрестами з півдовжиною відрізків в одне стандартне відхилення, або рисками, якщо похибка по одній осі мала. Якщо похибка має випливати з графіку, точки наносять тонкими символами „точка” (∙). Теоретичні криві краще проводити не відмічаючи точок.

Якщо наноситься кілька кривих, то кожній з них надається номер, колір, стиль та символ точки, а на вільному полі графіку вказують назву, позначення, числове значення та одиницю вимірювання параметру, що відповідає цій кривій. Для теоретичних кривих вказують теорію, за якою вона отримана.

Осьові лінії мають бути у 1.5 – 2 рази товстішими за лінії кривих; поділки – у 1.5 разів тоншими за осьові лінії. Точки, як основний результат вимірювань, мають бути в декілька разів товстішими за осі.

Доцільно використовувати комп’ютерні математичні пакети обробки даних, такі як ORIGIN. Вони автоматично підбирають масштаб, різні кольори, позначки та стилі різних кривих; дозволяють робити підписи до осей та кривих; відповідають умовам оформлення. До того ж за допомогою них можна легко змінювати окремі дані, додавати теоретичні криві та використовувати методи апроксимації, працювати з великою кількістю даних.

Готові графіки вклеюються (в електронному варіанті – вставляються) в звіт з лабораторної роботи в місці, де оформлене відповідне завдання. Графіку надається номер та робиться підпис, що його роз’яснює.

Читайте також:

1. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
2. Алгоритм побудови сітьових графіків.
3. АСОЦІАЦІЯ. ПОБУДОВА АСОЦІАТИВНОГО КУЩА
4. Бухгалтерські рахунки, їх призначення, функції і побудова
5. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
6. Види графіків
7. Види графіків та правила їх побудови.
8. Види графіків та правила їх побудови.
9. Види календарних графіків
10. Визначення практичної придатності побудованої ої регресійної моделі.
11. Визначення та побудова трикутників швидкостей.
12. Д80.Парламент в ЗК.ознаки 81.Побудова та основні ознаки парламенту в ЗК.

Переглядів: 980