Лекція №4

Тема:Європейська система накопичення і зарахування залікових одиниць – ECTS.

І. Поняття „кредит” у навчальному процесі. Історія виникнення і використання кредитних систем в університетах різних країн.

ІІ. Базові елементи ECTS. Загальні умови користування.

ІІІ. Присвоєння і перезарахування кредитів ECTS. Шкала оцінювання ECTS.

Література:

1. Вища освіта України (Болонський процес: Навчальний посібник) За ред. В.Т. Кременя. – К., Освіта, 2004.-384с., с.40-152.

2. Шахов В.І. Вища освіта і Болонський процес. – Вінниця, 2005.

3.Бондар В., Шапошнікова І. Управління формуванням професійної компетентності вчителя//Освіта і управління. – 2006. – Т.9. - №2. – С.20-27.

4. Методичні рекомендації щодо розробки та застосування рейтингових систем оцінювання успішності студентів з навчальних дисциплін [Текст] / Уклад. В.П. Головенкін. – Вид. 2-ге, виправл. і доповн. – К. : Нац. техн. ун-т України «Київ. політех. ін-т», 2008. – 20 с.

В основних завданнях, сформульованих у п’яти розділах Булонської декларації, особливого значення надається таким інструментам реалізації заявлених цілей, як Європейська система залікового переведення і загальноєвропейський Додаток до диплома. У провадження і застосування цих інструментів як на національному, так і на міжнародному рівнях є необхідною умовою і водночас ефективним способом формування відкритого загальноєвропейського освітнього простору, засобом сприяння академічній мобільності, вільним міжвузівським обмінам студентами.

Для того, щоб допомогти студентам навчатися за кордоном, Європейська Комісія у 1997 році розробила систему кредитів ЕСТS, яка була покликана забезпечити спосіб виміру і порівняння результатів навчання при переході з одного вузу до іншого. Вона повинна була допомогти вузам у співпраці щодо полегшення доступу до закордонних навчальних планів і забезпечення академічного визнання. Ця система могла бути також застосована в межах однієї країни чи всередині одного вузу.

Система ЕСТS спочатку була розроблена за програмою СОКРАТЕС/ ІРАЗМЕС(1988-1995) і витримала випробувальний термін впродовж 6 років за пілотною схемою, в якій взяли участь 145 вузів у всіх країнах Ради Європи, охоплюючи 5 освітніх галузей: Бізнес Адміністрування, Хімія, Історія, Технічна механіка та Медицина.

Наступним кроком восени 1995 року Європейська Комісія запропонувала розширити коло дисциплін і залучити до системи не університетський сектор вищої освіти. В результаті цього у 1996-97 роках 38 нових університетів і 36 вузів не університетського типу використовували ЕСТS.

На основі результатів пілотної схеми система ЕСТS виявила себе як ефективний інструмент для створення прозорих навчальних планів і сприяла академічному визнанню, як наслідок, вона стає окремим компонентом вищої освіти в контексті Болонських реформ.

У 1999-2000 роках більше ніж 1200 європейських вузів за 6-ма тисячами навчальних програм використовували систему в рамках студентського обміну. Найбільш інтенсивно система використовується у 5-ти країнах Європи: Франція, Іспанія, Італія, Німеччина і Велика Британія. У кожній з цих країн щорічно здійснюється більше ніж 12 тисяч студентських обмінів тільки всередині однієї країни. Всього ж у країнах ЄС за останні роки відбулося більше ніж 800 тисяч студентських обмінів. Якщо проаналізувати галузі наук, в яких частіше за все здійснюються студентські обміни, то це переважно бізнес, лінгвістика, соціальні, інженерні та юридичні науки.

Система ECTS сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання – кредити і оцінки – а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів).

У вітчизняних нормативних документах, які регулюють процеси в сфері освіти, відсутнє чітке визначення терміна «кредит», тому і маємо в численних публікаціях у педагогічній періодиці дуже розмиті і різні його тлумачення. В одних випадках його представляють в якості більш великої, аніж академічна година, одиниці вимірювання академічного навантаження, в інших – готові розглядати його як дивовижний інструмент, що спроможний вчинити переворот у вітчизняній вищій школі. У той же час відсутність однозначного розуміння терміна «кредит» вельми утруднює зіставлення діючих в Україні та інших країнах навчальних програм і частіше за все ускладнює питання про статус студента, рівень його підготовки і зокрема визнання документів про освіту.

Не зважаючи на широке застосування системи кредитів в освітній практиці багатьох країн, однозначне потрактування терміна «кредит» відсутнє навіть у межах однієї країни (наприклад, у США). У той же час, незалежно від того, який смисл вкладається в розуміння поняття «кредитна година» в тому чи іншому університеті, переведення аудиторних годин у кредитні в принципі не являє собою особливо складної проблеми.

Проблема, однак, полягає в тому, що смисл цього поняття не зводиться виключно до визначення ступеня академічного навантаження – до того, що кредитна година – більш крупна одиниця порівняно з академічною годиною. Використання кредиту в навчальному процесі має більш широке призначення: він розглядається як один з найбільш зручних параметрів для оцінювання і зіставлення підсумків за будь-який період навчання у різних освітніх закладах і, відповідно, як ефективний інструмент для впорядкування безперервної освіти і академічної мобільності. Так, кредитна година дозволяє:

- враховувати відносну для даної навчальної дисципліни значимість різних видів занять: лекційних, семінарських, лабораторних тощо;

- визначати значимість тієї чи іншої дисципліни, яку вивчає студент, відносно його внеску до підсумкового середнього показника, що його отримує студент по завершенню певного періоду навчання;

- ранжувати студентів за підсумками навчання і виявляти на основі об’єктивних показників індивідуальний рейтинг кожного з них.

При цьому академічний статус студента визначається не загальним терміном опанування навчальної програми, а кількістю набраних кредитів, що віддзеркалюють опановану частину програми та середнім балом, який характеризує успішність студента за період навчання.

Система залікових одиниць призначена для вимірювання результатів попереднього навчання і формування єдиного підходу до забезпечення академічної мобільності в рамках міжвузівських обмінів. В нинішній час вона використовується в багатьох країнах в якості мірила зіставних кількісних оцінок обсягу різних освітніх програм, значущості тих навчальних дисциплін, що їх складають, а також періодів навчання.

Найбільш розповсюдженими є дві системи:

- ЕСТS, від початку заснована на зіставленні трудових затрат, передбачених для кожної навчальної дисципліни відносно сумарного навчального навантаження;

- USCS (United States Credit System) – система кредитів, прийнята у США, заснована на оцінюванні у кредитних годинах кожної дисципліни, що вивчається і освітньої програми загалом, яка визначається відповідно до навчального плану і розподілом навчального часу за формами і видами занять.

- Існують також британська, азійська та тихоокеанська варіанти залікових кредитних систем.

В історичному плані терміни «кредитна година», «кредит» і «кредитна система», вперше введені в університетах США (1869 р. президент гарвардського університету Чарльз Еліот запропонував використовувати кредитну годину в якості інструмента вимірювання навчального навантаження студентів), від початку використовувались виключно для фіксації обсягів вивченого і такого, що підлягає вивченню, навчального матеріалу. В подальшому кредит став використовуватись і як залікова одиниця при переведенні американських студентів з одного університету до іншого.

Із запровадженням у програму навчання можливості «обирати предмет» з’явилася потреба порівняння предметів, що вивчаються. Необхідність визначення рівня знань абітурієнтів, що вступають до коледжу за єдиним порядком, призвела д появи у США «кредит-системи». Після появи у Гарварді кредит-система з 1892 року переживає другий етап свого розвитку. Комітет національної освіти уводить кредит не тільки в коледжах, але й у середніх школах, розпочинає вимірювання кредитом обсягів змісту бакалаврського, магістерського та докторського ступенів освіти. Від того часу кредит-система постійно вдосконалюється.

Сутність кредит-системи USCS. Студент, який успішно завершив вивчення предмета отримує ту кількість кредит-годин, яку відведено на даний предмет. Він використовує ці кредит-години для подальшого отримання ступеня. Різниця успіхів студента визначається оцінкою, кредит-година вказує на структуру процесу навчання, але не вказує рівня знань студента, іншими словами, кредит-година вказує лише на час, що його було затрачено на даний предмет, але не пов’язує це з поняттям важкості даного предмета. Деякі предмети вимагають значних затрат часу, але дають обмаль кредит-годин, і навпаки.

У системі вищої освіти США кредит-година застосовується у різних формах, він виступає основою для складання смети фінансування, що надається державою. Навантаження кафедр, викладачів і студентів визначається кредит-годиною, саме на підставі цієї одиниці виміру вирішується питання про переведення студента на наступний курс. Оплата за навчання також відбувається на основі кредит-годин. Не зважаючи на слабкі сторони, кредит-система знайшла доволі широке застосування – вона регулює багатопланову діяльність університету: програму навчання, навчальний план, розклад занять, оцінювання знань студентів, присудження ступенів, визначення плати за навчання тощо. Ця система дає можливість реально оцінити діяльність викладача і студента, сприяє визначенню навантаження викладачів і регулюванню навантаження студентів, надаючи останнім можливість поєднувати навчання з роботою. Вона забезпечує свободу навчання, намагаючись якнайповніше відповідати ринковим економічним стосункам.

У країни Європи кредитна система ввійшла в ужиток в якості засобу заліку для окремих періодів навчання і окремих дисциплін, що вивчалися у вузах, у зв’язку з розширенням академічної мобільності – це сталося відносно нещодавно, у 80-ті роки ХХ століття. При цьому національними мовами в ряді європейських країн ці терміни номінуються як «залікові перевідні одиниці», що семантично співзвучне їхньому значенню в українській мові. Тому має сенс використовувати термін «залікова одиниця» в якості синоніма до терміну «кредитна година» або «кредит».

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу, відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота – в бібліотеці чи вдома – і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS – це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дублінські дескриптори	\|	ПРИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТІВ ECTS. Як призначаються кредити ECTS для розділів курсу?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.