• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Навчання самостійній роботі

Тема 2: ПОСИЛЕННЯ УВАГИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З БОКУ ВИКЛАДАЧІВ

План:

1.Основні психологічні аспекти самостійної роботи студентів

2.Організація самостійної роботи студентів

3.Мотивація, контроль і ефективність самостійної роботи студентів

4.Навчання самостійній роботі

2.1.Основні психологічні аспекти самостійної роботи студентів

Психологічною умовою успішності самостійної роботи студентів є формування стійкого інтересу до обраної професії і методів оволодіння її особливостями, що залежать від наступних параметрів:

-взаємини між викладачами і студентами в освітньому процесі;

-рівень складності завдань для самостійної роботи;

-залучення студентів у формуючу діяльність майбутньої професії.

Як будь-який вид людської діяльності, навчальна діяльність, із психологічної точки зору, являє собою процес розв'язування специфічних задач. Відмінність навчальних задач від інших полягає в тому, що їхньою метою є зміна самого суб'єкта, яка полягає в оволодінні визначеними способами дії, а не в зміні предметів, з якими діє суб'єкт. Необхідність у постановці і розв'язанні таких задач виникає перед суб'єктом лише в тому випадку, якщо йому необхідно опанувати такими способами дії, в основі яких лежать узагальнення теоретичного типу.

Розглядаючи навчальну діяльність як процес розв'язання задач, варто виділити наступні її ланки.

По-перше, постановка навчальної задачі. У педагогічній психології відомо, що ціль виникає в результаті конкретизації змістовних мотивів діяльності. Функцію таких мотивів може виконати тільки інтерес до змісту засвоюваних знань. Без такого інтересу неможлива не тільки самостійна постановка навчальної задачі, але і прийняття задачі, поставленої вчителем. Тому навчання, що має за свою мету підготовку студентів до самостійної навчальної діяльності, повинне забезпечити, перш за все, формування таких інтересів.

По-друге, застосування оптимальних способів розв'язування задачі. Між навчальною діяльністю під керівництвом викладача і самостійних її форм існує принципове розходження. Коли викладач веде студентів від поняття до дійсності, такий хід має силу тільки методичного прийому. Коли мова йде про формування поняття шляхом самостійної роботи з навчальними матеріалами і засобами, умови діяльності рішуче змінюються.

Першим серед цих умов є формування способів логічного аналізу джерел навчальної інформації, зокрема, способи логічного аналізу інформаційних моделей, у яких фіксується зміст наукових понять, що одночасно складає одну з найважливіших задач навчання, розрахованого на підготовку студентів до самостійної навчальної діяльності.

Другою важливою умовою переходу до самостійної навчальної діяльності є оволодіння продуктивними способами розв'язування навчальних задач. Забезпечення цієї умови практично неможливе без активної методологічної і методичної участі викладача.

По-третє, здійснення контролю й оцінки за ходом і результатом розв'язання задачі. Формування контрольно-оцінних операцій повинно йти від оволодіння способами контролю й оцінки дії викладача й інших студентів через контроль і оцінку власної роботи під керівництвом викладача до самоконтролю і самооцінки самостійної освітньої діяльності.

При формуванні годинного обсягу предмета, викладач повинен враховувати загальне сумарне навантаження студентів. Інтенсифікація освітнього процесу припускає ритмічність самостійної роботи студентів.

Індивідуалізація самостійної роботи студентів, включає:

– збільшення питомої ваги інтенсивної роботи з більш підготовленими студентами;

– розподіл заняття на обов'язкову і творчу частини (для всіх, хто намагається самостійно справитися з більш важкими і нестандартними задачами, додатковими питаннями, учбово-проблемними ситуаціями ).

– регулярність консультацій з тими, кого навчають;

– вичерпне та своєчасне інформування про тематичний зміст самостійної роботи, термінах виконання, потреби в допоміжних засобах, формах, способах контролю й оцінці підсумкових результатів та обов'язковим порівнянням з очікуваними .

2.2.Організація самостійної роботи студентів

Основні форми організації самостійної роботи студентів у вітчизняному і закордонному вищому навчальному закладах власне кажучи не мають відмінностей і визначаються наступними параметрами:

зміст навчальної дисципліни;

рівень освіти і ступінь підготовленості студентів;

необхідність упорядкування навантаження студентів при самостійній роботі.

Виходячи з цих параметрів, можуть бути запропоновані наступні форми організації самостійної роботи студентів :

реферати (з дисциплін гуманітарного і соціально-економічного блоку);

семестрові завдання (по загальнотехнічним і спеціальним дисциплінам);

курсові роботи (по загальтехнічним і спеціальним дисциплінам);

курсові проекти (по загальтехнічним і випускаючим кафедрам);

атестаційні роботи бакалавра, спеціаліста, магістра.

Форму організації самостійної роботи студентів пропонують кафедри, розробляючи робочі програми дисциплін. При цьому вони можуть встановити й інші форми, не зазначені вище, якщо з ними погоджується науково-методична рада з напрямку (чи спеціальності).

Якщо говорити про технологічну сторону, то організація самостійної роботи студентів може містити в собі наступні складові:

1. Технологія добору цілей самостійної роботи.

Добір цілей визначається Державним освітнім стандартом і конкретизацією цілей по курсам , що відбивають введення в майбутню професію, професійні теорії і системи, професійні технології й ін. Крім того, цілі самостійної роботи повинні відповідати структурі готовності до професійної самоосвіти.

2. Технологія добору змісту самостійної роботи студентів.

Підставами добору змісту самостійної роботи є Державний освітній стандарт, джерела самоосвіти (література, досвід, самоаналіз), індивідуально-психологічні особливості студентів (навченість, вміння навчатись, інтелект, мотивація, особливості навчальної діяльності).

3. Технологія конструювання завдань.

Завдання для самостійної роботи повинні відповідати цілям різного рівня, відбивати зміст кожної пропонованої дисципліни, включати різні види і рівні пізнавальної діяльності студентів.

4. Технологія організації контролю.

Включає ретельний добір засобів контролю, визначення етапів, розробку індивідуальних форм контролю.

На прикладі розглянемо, якими критеріями повинен керуватися викладач при організації самостійної контрольної роботи. А саме:

– обсяг кожного завдання повинен бути таким, щоб при чіткому знанні матеріалу студент встиг би викласти відповідь на всі питання поставленого завдання в письмовому виді за відведений для контрольної роботи час;

– усі завдання повинні бути однакової складності;

– при всьому розмаїтті проблеми кожне завдання повинне містити питання, що вимагають досить чітких відповідей, наприклад, дати визначення, написати формулу, зобразити графік, скласти схему, привести чисельні значення яких-небудь показників, виконати аналіз схеми, процесу і т. ін.;

– у кожному завданні повинні бути питання за матеріалом, що підлягає самостійному вивченню за навчальною літературою;

– при обмеженій кількості питань по прочитаному лекційному матеріалу не повинно бути двох чи декількох завдань з однаковими питаннями.

Виконання описаної структурної організації завдання, при проведенні контрольної роботи, гарантує самостійне й ефективне її виконання кожним студентом.

2.3.Мотивація, контроль і ефективність самостійної роботи студентів

Ефективна реалізація самостійної роботи залежить від зацікавленості в досягненні результату, тобто від стійкої мотивації.

Основні види мотивації самостійної роботи студентів:

1. Зовнішня мотивація – залежність професійної кар'єри від результатів навчання у вузі.

2. Внутрішня мотивація – схильності студента, його здатності до навчання у вузі. Нею можна керувати в період довузівської підготовки шляхом використання тестів при виборі спеціальності, обґрунтованої рекомендації при визначенні напрямку освіти.

3. Процесуальна (навчальна) мотивація. Виявляється в розумінні студентом корисності виконуваної роботи. Потрібне психологічне налаштування студента на важливість виконуваної роботи як у плані професійної підготовки, так і в плані розширення кругозору, ерудиції фахівця. Необхідно переконливо показати (довести), що результати самостійної роботи допоможуть йому краще зрозуміти лекційний матеріал, лабораторні роботи.

Контроль самостійної роботи студентів не повинен бути самоціллю для викладача, а насамперед – стати мотивуючим фактором освітньої діяльності студента. Варто включати результати виконання самостійної роботи у показники поточної успішності, у білети і питання на заліку (іспиті), від оцінок яких залежить рейтинг студента, остаточна оцінка, а, отже, стипендія чи її розмір. Багатьом студентам важливий моральний інтерес у формі суспільного визнання (приємно бути першим на факультеті, спеціальності, у групі).

При цьому важливо прагнути до того, щоб на молодших курсах самостійна робота ставила за мету розширення і закріплення знань і умінь, що здобуваються студентом на традиційних формах занять. На старших курсах самостійна робота повинна сприяти розвитку творчого потенціалу студента. Завдання можуть носити індивідуальний, бригадний чи комплексний характер. Однак контроль виконання самостійної роботи, звіт по самостійній роботі повинні бути індивідуальними. Творчий початок у самостійній роботі не може бути жорстко прив'язаним до шкали «молодших-старших». Критерій тут один – індивідуальні схильності і, головне, здатності конкретного студента.

Для ефективності самостійної роботи необхідно виконати ряд умов:

1. Забезпечення правильного сполучення об'єму аудиторної і самостійної роботи.

2. Методично правильна організація роботи студента в аудиторії і поза нею.

3. Забезпечення студента необхідними методичними матеріалами з метою перетворення процесу самостійної роботи в процес творчий.

4. Контроль за організацією і ходом самостійної роботи, що заохочує студента якісно її виконувати. Ця умова в той чи іншій формі з необхідністю повинна бути присутньою у перших трьох, щоб контроль став не стільки адміністративною, скільки саме повноправною дидактичною умовою, що позитивно впливає на ефективність самостійної роботи у цілому.

Перша умова полягає в необхідності оптимального структурування навчального плану не тільки в змісті послідовності вивчення окремих курсів, але і розумного співвідношення аудиторної і самостійної роботи. Велику роль тут грає правильне визначення трудомісткості різних видів самостійних робіт, таких як курсові проекти і роботи, розрахунково-графічні роботи, інші завдання. Складанню такого плану повинне передувати серйозне вивчення бюджету часу студента, оснащеності методичною літературою й облік національних традицій у системі освіти.

Друга умова – це методично раціональна організація роботи. Важливо поступово змінювати відносини між студентом і викладачем. Якщо на перших курсах викладачу належить активна творча позиція, то в міру просування до старших курсів ця послідовність повинна деформуватися в бік спонукання студента працювати самостійно, активно прагнути до самоосвіти. Виконання завдань самостійної роботи повинні вчити мислити, аналізувати, враховувати умови, ставити задачі, вирішувати виникаючі проблеми, тобто процес самостійної роботи поступово повинний перетворюватися у творчий. У цьому можуть допомогти нові інформаційні технології. Як показує досвід, студент із великим інтересом вирішує поставлені задачі (курсове і дипломне проектування, контрольні задачі, різні інші домашні завдання), коли використовує сучасні пакети чи сам програмує рішення тієї чи іншої задачі. У ході вирішення він глибше пізнає сутність предмета, вивчає літературу, шукає оптимальні способи вирішення. Це стимулювання інтересом. За таким кроком повинно випливати стимулювання студента у формі інтересу однокурсників і викладачів до проробленої роботи (консультації викладача, інформація про «рейтинг студента» по виконуваних завданнях і т.п.).

Третя умова – це забезпечення студента відповідною учбово-методичною літературою. Сформована ситуація у вищій школі не дозволяє забезпечити студента необхідною літературою, виданої в центральних видавництвах. З огляду на наші економічні умови і можливості поліграфічної бази, напевно, варто рекомендувати в такому випадку перехід на електронні видання, лекційних матеріалів викладачів, що зараз уже частково реалізується. Разом з тим, перехід на такий спосіб спілкування зі студентом вимагає розробки електронного методичного матеріалу. Крім того, в більшості університетів існує могутнє інформаційне джерело – Internet.

Особливо варто виділити можливості забезпечення навчальною і методичною літературою дистанційне навчання з використанням інформаційних комп'ютерних технологій, зокрема, комп'ютерних освітніх середовищ, спеціально побудованих і організованих для розміщення навчальних матеріалів з обліком педагогічних і дидактичних вимог.

Під дистанційним навчанням варто розуміти будь-яке віддалене навчання як певний спосіб організації освітнього процесу (учбово-комунікаційна взаємодія опосередкована), що може бути використане у всіх формах навчання (очна, заочна, екстернат, навчання з використанням засобів телекомунікації, поштового переписування та ін.). Саме дистанційне навчання покликане скоротити аудиторне навантаження й збільшити частку самостійної роботи студента. У цьому зв'язку для ефективності самостійної роботи студентів необхідно всіляко розробляти і здобувати електронні підручники і навчальні програми.

Комп'ютеризація освітнього процесу, що в умовах багаторівневої структури освіти є активізуючим чинником самостійної роботи студентів, коли студент виробляє уміння самостійно вибирати джерела інформації, прилучається до етики міжнародного спілкування з навичками економії часу, опановує мистецтвом об'єктивної і цільової оцінки власного потенціалу, своїх ділових і особистісних якостей.

Одним з варіантів упровадження нових технологій може стати створення і використання електронних підручників, що дозволяють постійно обновляти вихідну інформацію у виді мінливих прикладів і статистичних даних, змінювати параметри моделей, що сприяє кращому з'ясуванню їх особливостей. Використання електронного підручника дозволить підсилити взаємозв'язки навчальних дисциплін, а також взаємозв'язок науково-дослідної й учбово-методичної роботи.

При вирішенні задач формування здатності учнів до самостійної роботи виникає проблема для всього педагогічного колективу. Вона полягає в цілеспрямованому навчанні студентів, змісту цієї роботи. Таке навчання включає формування прийомів моделювання самої навчальної діяльності, визначення учнями оптимального розпорядку дня, усвідомлення і послідовне відпрацьовування ними раціональних прийомів роботи з навчальним матеріалом, оволодіння прийомами заглибленого і в той же час динамічного (швидкісного) читання, складання планів різноманітних дій, конспектування, постановки і вирішення учбово-практичних задач. Великий інтерес у цьому плані можуть представити запропоновані А. К. Марковою прийоми навчальної роботи.

Прийоми значеннєвої переробки тексту, укрупнення навчального матеріалу, виділення в ньому вихідних ідей, принципів, законів, усвідомлення узагальнених способів рішення задач, самостійна побудова студентами системи задач визначеного типу:

прийоми культури читання (наприклад, так званого «динамічного читання»· великими синтагмами) і культури слухання, прийоми короткого і найбільш раціонального запису (виписки, плани, тези, конспекти, анотації, реферати, рецензії, загальні прийоми роботи з книгою);

загальні прийоми запам'ятовування (структурування навчального матеріалу,· використання особливих прийомів мнемотехніки з опорою на образну і слухову пам'ять);

прийоми зосередження уваги, що спираються на використання студентами різних· видів самоконтролю, поетапну перевірку своєї роботи, виділення «одиниць» перевірки, порядку перевірки і т. ін.;

загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографічними· матеріалами, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями) і її збереження в домашній бібліотеці;

прийоми підготовки до іспитів, залікам, семінарам, лабораторним роботам;·

прийоми раціональної організації часу, обліку і витрат часу, чергування· праці і відпочинку, важких усних і письмових завдань, загальні правила гігієни праці (режим, прогулянки, порядок на робочому місці, його освітлення й ін.).

Очевидно, що тут приведено як загальні прийоми організації розумової праці, так і конкретні прийоми навчальної роботи, наприклад роботи з текстом. Сформованість останніх може служити однією з головних передумов і в той же час основою самостійної роботи студентів над усіма навчальними предметами.

У цілому самостійна робота учнів ґрунтується на правильній з погляду навчальної діяльності організації його аудиторної навчальної діяльності. Зокрема, це відноситься до зв'язку і переходу від зовнішнього контролю вчителя до самоконтролю студента і від зовнішньої оцінки до формування його самооцінки, що у свою чергу припускає удосконалення контролю й оцінювання самим учителем. Відповідно позитивна відповідь на питання про те, чи може в студента формуватися здатність справжньої самостійності роботи, залежить від спільних дій педагогів і тих хто навчаються, усвідомлення ними особливостей цієї роботи як специфічної форми діяльності, що пред'являє до її суб'єкта особливі вимоги і приносить йому інтелектуальне задоволення.

Програма навчання самостійній роботі повинна носити суто індивідуальний характер і включати:

діагностику тим, хто навчається власної пізнавальної потреби в розширенні, поглибленні, сукупності знань, одержуваних у вузі;

визначення власних інтелектуальних, особистісних і фізичних можливостей, зокрема об'єктивна оцінка вільного від відвідування навчального закладу часу;

визначення мети самостійної роботи – найближчої і віддаленої, тобто відповідь на питання, чи потрібна вона для задоволення пізнавальної потреби чи, наприклад, для продовження навчання;

самостійний вибір студентом об'єкта вивчення й обґрунтування цього вибору для себе (як такий об'єкт, наприклад при вивченні іноземної мови, може виступити історія Англії, поезія, музика Німеччини, мистецтво Франції і т. ін.);

розробка конкретного плану, довгострокової і найближчої програми самостійної роботи. Добре, якщо робота з педагогом у навчальний час може служити прикладом складання такої програми;

визначення форми і часу самоконтролю. Доцільно, щоб формою контролю учень обрав виконання конкретного виду роботи (креслення, проект, переклад, реферат та ін.), що комусь потрібна, необхідна, тобто щоб результати роботи були особистісно значимі і для нього, і для інших.

Звичайно, учнів, зайнятих такою самостійною роботою, може бути мало, але умови її організації повинні дозволити включитися в неї кожному.

Самостійна робота, що є специфічною формою навчальної діяльності, вимагає попереднього навчання вчителем студентів прийомам, формам і змісту цієї роботи. Це підкреслює важливість організуючої і керуючої (різним ступенем гнучкості) функцій вчителя та в той же час необхідність сприйняття студентом себе як справжнього суб'єкта навчальної діяльності.

Самостійна робота першокурсника, розглянута в загальному контексті його самоосвіти, являє собою вищу форму його навчальної діяльності за критерієм саморегуляції і цільової спрямованості; вона може диференціюватися в залежності від джерела керування, характеру спонукання та ін.

Читайте також:

1. V Засоби навчання
2. Адаптації та навчання
3. Активний метод навчання
4. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
5. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
6. Арт-терапія в роботі з дітьми, які перенесли сексуальне насильство
7. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
8. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
9. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
10. БАР’ЄРИ В РОБОТІ З БАТЬКАМИ
11. Бінарні методи навчання.
12. В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?

Переглядів: 2709