Організація та функціонування міжбюджетних відносин в Україні

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, АР Крим і органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією [1]. Згідно зі ст. 81 Бюджетного кодексу (Додаток А), метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та ресурсами, які забезпечують виконання цих повноважень.

Міжбюджетні відносини виконують функцію розподілу дохідних джерел та видаткових повноважень між ланками бюджетної системи.

Основними складовими системи міжбюджетних взаємовідносин є:

- розмежування бюджетних видатків згідно з розподілом повноважень між органами державної влади та органами місцевим самоврядуванням;

- забезпечення бюджетів достатніми для виконання ними відповідних функцій і задач;

- підтримка «бідних» територій за рахунок вилучення коштів у відносно «багатих»;

- різні форми відносин, які виникають у процесі виконання бюджетів.

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Але розмежування не забезпечує збалансування абсолютно всіх бюджетів. По причині значних відмінностей у складі та обсягах доходів і видатків бюджетів територіальних утворень. В цьому випадку збалансування досягається шляхом перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, тобто бюджетного регулювання.

Економічно обґрунтований розподіл доходних джерел між рівнями бюджетної системи повинен базуватися на таких принципах:

- центральний Уряд має стягувати перерозподільні податки в своїй основі (податок на доходи фізичних осіб) і податки, база яких нерівномірно розподілена між територіями (платежі за використання природних ресурсів);

- місцеві органи влади мають стягувати податки на відносно нединамічну податкову базу і ті з них, що стягуються за принципом еквівалентності.

Для забезпечення ефективності і справедливості розподілу повноважень між різними рівнями влади необхідно спиратися на такі податкові положення:

- надходження від закріплених за певним рівнем влади податків мають бути достатніми для фінансування покладених на цей рівень зобов'язань;

- кількість і якість суспільних благ, які отримують мешканці певної території, мають залежати від рівня податкового навантаження.

Для досягнення ефективності при розподілі видаткових зобов'язань необхідно дотримання таких принципів:

- прерогативою центрального уряду є постачання суспільних благ, які мають національне значення (зовнішній ефект від яких поширюються за межі певних територій);

- місцеві органи відповідають за надання суспільних благ, користь від яких мають мешканці окремої території (відсутність зовнішнього ефекту для інших територій);

- місцеві органи відповідальні за фінансування тих суспільних благ, для яких важливим є врахування вибору місцевого населення.

Суб'єктами міжбюджетних відносин є органи різних рівнів, що обумовлює виділення вертикальних та горизонтальних міжбюджетні відносини (рис. 5.1).

Рис 5.1. Види міжбюджетних відносин

В практичній реалізації бюджетної політики важлива роль належить механізму міжбюджетних відносин як сукупності засобів (методів, форм, інструментів, моделей) їх організації для забезпечення сприятливих умов економічному і соціальному розвитку держави. Структура механізму міжбюджетних відносин представлена на рис. 5.2 [20].

Рис. 5.2. Структура механізму міжбюджетних відносин

Модель міжбюджетних відносин являє собою інституціональний підхід до визначення організаційних основ взаємовідносин між різними рівнями влади, який пов'язаний з політикою уряду та місцевих адміністрацій у вирішенні проблем розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи. Можна визначити дві основні моделі (централізовану та децентралізовану), механізм дії яких обумовлюється сукупністю елементів (методів, форм, інструментів тощо) та базується на відповідних принципах функціонування (рис 5.3).

Централізована модель характерна для країн із авторитарною роллю держави в економічній та соціальній сферах. Політичною передумовою функціонування децентралізованої моделі є забезпечення демократичних прав для громадян країни та територіальних громад.

Дієвість механізму міжбюджетних відносин залежить від вибору ефективних методів в якості засобів впливу на соціально-економічний стан регіону.

Централізованій моделі в розрізі дохідного забезпечення властиві трансфертний метод і метод регулюючих доходів, у видатковому плані перевага надається делегуючому методу, при якому функції виконавчої влади спрямовуються згори вниз (рис. 5.4).

Децентралізована модель надає перевагу методам власних та закріплених доходів, а видаткова політика базується на функціональному методі, який передбачає конкретне розмежування компетенції та видаткових повноважень між усіма рівнями влади.

Рис. 5.3. Моделі міжбюджетних відносин

Принциповим положенням, яке відрізняє централізовану та децентралізовану моделі міжбюджетних відносин, є їх залежність від державного устрою. Розрізняють унітарну та федеральну організаційні форми міжбюджетних відносин (рис. 5.5).

Унітарна форма характерна для централізованої моделі навіть за умови федерального державного устрою. Децентралізована модель може функціонувати з використанням як унітарної, так і федеральної форм. Україна використовує децентралізовану модель міжбюджетних відносин.

Рис. 5.4. Методи міжбюджетних відносин

Рис. 5.5. Форми міжбюджетних відносин

Система міжбюджетних відносин повинна функціонувати згідно з відповідними сучасним умовам принципам (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація бюджетного процесу в Україні та його учасники	\|	Принципи функціонування системи міжбюджетних відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.