• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальна характеристика та методи виміру продукції підприємства

В процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Матеріальний результат праці у більшості випадків виступає у формі конкретного продукту – продукції (виробу). Упродовж певного часу продукція, що виготовляється перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).

Можна вважати загальновизнаним той факт, що у промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту – відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи іншу відстань), а в установах зв'язку та банках надають послуги юридичним і фізичним особам. В окремих випадках продукт праці слугує одночасно виробленою продукцією, виконаною роботою, наданою послугою (наприклад, відремонтовані годинник або взуття, телевізор, холодильник тощо).

Загальновідомо, що продукти праці є придатними для різних сфер (способів) використання у народному господарстві. Зокрема зерно може слугувати сировиною для виробництва борошна або виготовлення пива та горілки, використовуватись як корм для худоби чи насіння для його відтворення. Продукт праці, що існує у готовій для споживання формі, може знову стати сировиною для виробництва продукту (наприклад, виноград – для виготовлення виноградного соку, вина). Чи стає конкретна споживна вартість засобом виробництва або кінцевим предметом споживання, цілком залежить від подальшої функції та її місця у процесі праці.

Для загальної характеристики продукції (робіт, послуг) практичне значення є їх класифікація за певними ознаками (рис. 3.1). Так, в промисловості за економічним призначенням продукція підприємств поділяється на продукцію групи «А» і «Б».

Рис. 3.1. Загальна класифікація продукції підприємства

Продукція групи «А» представляє собою засоби виробництва, що виступають основою розвитку промисловості, оскільки формують її виробничу базу. Наведена група поділяється на засоби праці (сукупність верстатів, станків, механізмів, що використовуються людьми в процесі створення матеріальних благ) та предмети праці (те, що складає матеріальну основу майбутньої продукції).

Продукція групи «Б» представляє собою предмети безпосереднього споживання, що використовуються населенням в суспільному житті. В свою чергу продукція цієї групи поділяється на продовольчі та непродовольчі товари.

За ступенем готовності продукція підприємства поділяється на готові вироби, незавершене виробництво та напівфабрикати.

Готові вироби – це продукція, повністю закінчена обробкою в межах даного підприємства, визнана придатною для використання відповідно до діючих стандартів якості і передана на склад з оформленням відповідних документів.

Незавершене виробництво це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва).

Напівфабрикати – це продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування.

Один і той же продукт для різних стадій виробництва може бути сировиною, напівфабрикатом і готовою продукцією. Наприклад, молоко, яке вироблене і використовується підприємством, що займається виготовленням молочної продукції, вважатиметься: напівфабрикатом, якщо з нього самим підприємством виробляється молочна продукція; готовою продукцією, якщо частина його продається; сировиною, якщо у разі виробничої необхідності таке молоко буде куплено у іншого виробника.

За видом матеріальні результати праці поділяються на виконану роботу, вироблену продукцію та виконану послугу.

Виконані роботи представляють собою послуги, що мають матеріальну основу.

Вироблена продукція –це загальна сукупність продуктів, що є результатом виробничого процесу окремого підприємства, галузі або всієї національної економіки країни за певний проміжок часу.

Виконана послуга – це діяльність, спрямована на задоволення потреб інших осіб за виключенням діяльності, що здійснюється на основі трудових взаємовідносин. Як правило, послуга є нематеріальною.

За складністю виготовлення виділяють основну, супутню та побічну продукцію підприємства.

Основна продукція є результатом діяльності підприємства без урахування відходів.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною, яка за якістю відповідає стандартам і призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам.

Побічна продукція – це продукція, яка випускається разом з основною, має самостійну цінність і, на відміну від супутньої, не потребує додаткових витрат (макуха при виробництві рослинного масла, патока, отримана при виробництві цукру).

За показниками виміру продукція підприємства характеризується за такими групами як натуральні, якісні та вартісні показники.

Натуральні показники представляють собою обсяг виробництва в конкретних фізичних одиницях у номенклатурі й асортименті. Натуральні вимірники (показники) залежать від специфіки продукції, тому можуть бути зазначені в погонних метрах, м3, штуках, кг, т тощо.

Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачене планом виробництва. Номенклатура продукції підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом складання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень на продукцію (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства і кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на продукцію і встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладання договорів на постачання.

Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що дещо відрізняються за розмірами, потужністю, дизайном і іншими параметрами.

Існують також умовно-натуральні показники (наприклад, умовна банка консервів, мовна цеглина, на ремонтних підприємствах – кількість умовних ремонтів, у взуттєвій промисловості – умовні пари взуття) і подвійно-натуральні показники (наприклад, виробництво тканин може вимірюватись квадратними і погонними метрами, виробництво сталевих труб – тоннами і метрами).

Значення натуральних показників в умовах ринку зростає, оскільки вони дозволяють оцінити ступінь задоволення запитів споживачів у конкретних товарах і врахувати якісні характеристики товарів.

Якісні показники продукції характеризують здатність сукупних характеристик продукції задовольняти вимоги споживачів. Основними класами характеристик якості є наступні:

фізичні – механічні, електричні, хімічні, біологічні;

органолептичні - пов’язані з нюхом, дотиком, смаком, зором, слухом;

поведінкові – увічливість, чесність, правдивість;

часові – пунктуальність, безвідмовність, готовність;

ергономічні та функціональні – пристосованість до фізіологічних особливостей людини, швидкість, ємність, вантажоміст­кість тощо.

Оцінка якості припускає визначення її абсолютного, відносного, перспективного й оптимального рівня. Абсолютний рівень якості визначається шляхом розрахунку конкретних показників, що характеризують даний продукт, без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних товарів. Відносний рівень якості розраховується шляхом порівняння абсолютних рівнів якості по продукту, що випускається фірмою, з аналогічними продуктами, які випускаються іншими фірмами, чи базовим продуктом, що випускається даною фірмою. Перспективний рівень якості продукції відбиває пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, а також ураховує перспективи розвитку споживчих переваг. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

Вартісними показниками продукції на більшості підприємств вважаються показники товарної, валової, чистої та реалізованої продукції.

Залежно від кількості властивостей, що характеризуються, показники якості поділяються на: одиничні, що характеризують окремі властивості виробу; комплексні, за допомогою яких виміряється група властивостей виробу; узагальнюючі, що характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Товарна продукція (ТП) – це вироблена і призначена для реалізації підприємством готова продукція і завершені роботи виробничого характеру на сторону.

(3.1)

де

n – кількість видів продукції, що виготовляються на підприємстві;

В – випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях, од.;

Ц – оптова ціна підприємства одиниці продукції і-го виду, грн.;

РП – вартість робіт і послуг виробничого характеру на сторону, грн.

Товарна продукція не включає вартість незавершеного виробництва (в т.ч. зміну залишків напівфабрикатів власного виробництва).

Товарна продукція відіграє особливу роль в обліку результатів підприємства, тому що бухгалтер калькулює собівартість усіх видів продукції, що входять до її складу, що необхідно для проектування відпускних цін і контролю за їх рівнем, а різниця між вартістю товарної продукції та її собівартістю дозволяє визначити потенційний прибуток підприємства.

Валова продукція (ВП) – показник, що характеризує у грошовому виразі загальний обсяг продукції, виробленої на підприємстві, незалежно від того, чи буде вона реалізована на сторону чи спожита всередині самого підприємства.

Валова продукція включає:

– готові вироби (продукти), вироблені за звітний період всіма підрозділами юридичної особи (як зі своєї сировини і матеріалів, так і з сировини і матеріалів замовника), призначені для реалізації на сторону, передачі своєму капітальному будівництву і своїм непромисловим підрозділам, зарахування до складу власних основних засобів, а також видачі своїм працівникам у рахунок оплати праці;

– напівфабрикати власного виробництва, відпущені за звітний період на сторону, своєму капітальному будівництву і своїм непромисловим підрозділам, незалежно від того, вироблені вони в звітному періоді або раніше;

– роботи (послуги) промислового характеру, виконані на замовлення зі сторони, для свого капітального будівництва і своїм непромисловим підрозділам, а також роботи по модернізації і реконструкції власного устаткування;

– роботи по виготовленню продукції (виробів) з тривалим виробничим циклом, виробництво яких у звітному періоді не завершене.

Показник валової продукції визначається за формулою:

(3.2)

де

ТП – товарна продукція, грн.;

НзВп, НзВк – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець періоду, грн.;

НПп, НПк – вартість залишків напівфабрикатів власного виробництва для власних потреб відповідно на початок і кінець періоду, грн.;

Іп, Ік – вартість інструменту власного виробництва, виготовленого для власних потреб відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Чиста продукція (ЧП) – це частина вартості товарної продукції за винятком матеріальних витрат, необхідних для її виробництва.

Обсяг чистої продукції підприємства визначається наступним чином:

(3.3)

де

ТП – товарна продукція, грн.;

МВ – матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

АВ – сума амортизаційних відрахувань, грн.

Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати робітників і прибуток підприємства за певний період.

Застосування показника чистої продукції ставить за мету більш точне визначення найбільш важливих показників діяльності підприємства: фондовіддачу, продуктивність праці та ін.

Реалізована продукція (РП) – це продукція, що продана підприємством і оплачена покупцем.

Моментом реалізації вважається надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника за умови, що оплачена продукція дійсно була відвантажена споживачу.

Обсяг реалізованої продукції можна визначити таким чином:

,

(3.4)

де

ТП – товарна продукція, грн.;

ЗНПп, ЗНПк – залишки нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець періоду, грн.

Обсяг реалізованої продукції у плані визначається як вартість призначених до постачання та оплати: готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, робіт промислового характеру, що призначаються до реалізації на сторону, а також як реалізація продукції та виконання робіт для свого капітального будівництва й інших непромислових господарств, що знаходяться на балансі підприємства.

Обсяг виробництва і обсяг реалізації промислової продукції – взаємопов'язані і взаємозалежні показники (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Формування вартісних показників продукції промислових підприємств

Отже, валова продукція складається з товарної продукції, а також приросту незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва; а товарна – включає: обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг); різницю між залишками готової продукції на складі на кінець і початок періоду; різницю між обсягами відвантаженої, але не оплаченої покупцем продукції на кінець і початок періоду.

Слід зазначити, що в статистиці також виділяють такий вартісний показник, як валовий оборот, який на відміну від валової продукції включає внутрішньозаводський оборот, тобто вартість продукції, використаної для подальшої переробки (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Складові валового обороту підприємства

Таким чином, валовий оборот характеризує вартість всього обсягу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства, незалежно від її подальшого призначення.

Оскільки валовий оборот містить повторний рахунок (тобто вартість готових виробів і напівфабрикатів, які використані для подальшої переробки), то вважаємо, що для аналізу обсягів виробництва продукції доцільніше використовувати показники валової і товарної продукції. При цьому, потрібно враховувати, що якщо на підприємстві немає незавершеного виробництва або його величина неістотна, то валова продукція ідентична товарній.

Основним джерелом інформації для розрахунку показників обсягу виробництва і реалізації продукції є дані системи бухгалтерського обліку, в т.ч. показники статистичної звітності, яка, як правило, не використовується аналітиками для вивчення зазначених показників.

На рис. 3.4. наведено порядок використання показників статистичної звітності для аналізу обсягів виробництва і реалізації промислової продукції як в натуральних, так і вартісних показниках.

Рис. 3.4. Формування показників промислової продукції на основі форм статистичної звітності

Таким чином, для розрахунку вартісних показників промислових підприємств, зокрема валової, товарної і відвантаженої продукції, можна використовувати такі форми статистичної звітності, як:

– № 1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства» (квартальна, коротка річна, річна);

– № 1-ПЕ «Місячний звіт про економічні показники за видами економічної діяльності, які відносяться до добувної, переробної промисловості, виробництва і розподілу електроенергії, газу, тепла і води»;

– № 1П-НПП «Звіт про виробництво промислової продукції» (квартальна, коротка річна, річна).

Показники виробництва промислової продукції в натуральних вимірниках обчислюються на основі даних форм статистичної звітності № 1-П «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)» і № 1П-НПП «Звіт про виробництво промислової продукції» (квартальна, коротка річна, річна). Детальніший порядок формування показників обсягу виробництва і реалізації продукції наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Порядок формування вартісних і натуральних показників продукції промисловості з даних статистичної звітності

Основним джерелом інформації для розрахунку вартісних показників обсягу виробництва і реалізації продукції є форма № 1-підприємництво, оскільки вона забезпечує розрахунок валової, товарної і відвантаженої продукції. Крім того, показник товарної продукції можна визначити, використовуючи дані форм № 1-П і № 1П-НПП, але ці форми звітності містять вартісні показники обсягу виробленої продукції тільки з власної сировини, тому вони можуть бути джерелом інформації для формування зазначеного показника на підприємствах, що не використовують давальницьку сировину.

Разом з тим, потрібно враховувати, що статистичні звіти за формами № 1-П і №1П-НПП дають можливість проаналізувати структуру виробленої продукції, оскільки вони містять інформацію про її види у розрізі позицій, передбачених

Номенклатурою продукції промисловості, а також динаміку виробленої продукції як у вартісних, так і натуральних вимірниках, частку продукції, виробленої з давальницької і власної сировини.

Крім того, показник «Обсяг виробленої продукції» за змістом відповідає показнику «Валовий оборот», а «Вироблена продукція, призначена для збуту», – показнику «Валова продукція». Але валовий оборот і валова продукція відображають сукупний обсяг виробництва, а натуральні показники – це незіставні величини, тому їх не можна додавати. Тобто, показники «Обсяг виробленої продукції» і «Вироблена продукція, призначена для збуту» можна використовувати лише для аналізу обсягів виробництва за окремими видами продукції відповідно до номенклатури продукції промисловості.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
3. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
4. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
5. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
6. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
7. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
8. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
9. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
10. IV група- показники надійності підприємства
11. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
12. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів

Переглядів: 3098