• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Глибинна будова Землі

Лекції

(заочна форма навчання)

Дніпропетровськ, 2012

Основною метою курсу «Геологія загальна та історична» є знайомство з геологією як наукою, з методами геол. досліджень, з початковими відомостями про будову та вік Землі, екзогенними та ендогенними процесами, основними структурними елементами земної кори та закономірностями її розвитку та ін.

Геологія – наука про Землю, яка вивчає склад, будову, закономірності розвитку Землі та закономірності розміщення корисних копалин у її надрах. Геологія вивчає верхню оболонку Землі, яка називається земною корою.

Задачі геології:

1. вивчення речовинного складу земної кори;

2. вивчення геол. будови земної кори в цілому та її регіонів;

3. вивчення геопроцесів, які змінюють вигляд Землі;

4. вивчення історії розвитку Землі та життя на ній.

Геологія – це комплексна наука, яка складається з багатьох самостійних дисциплін. (табл. )

Вивчення ГП дає мало інформації про надра нашої планети. Такі зразки можна отримати з глибини декілька сотен метрів, а радіус Землі складає 6370 км. Будова більш глибоких надр вивчається геофізичними методами (сейсмічними, гравіметричними). Сейсмічні основані на вивченні шляхів та швидкостей розповсюдження в Землі пружних коливань, що виникають при землетрусах та викликаних штучними вибухами. Розрізнюють 2 основних типи сейсмічних хвиль: поздовжні P- хвилі, які поширюються у твердому та рідкому середовищах, та поперечні S- хвилі, які поширюються тільки у твердому стані. Перші викликають коливання середовища у напрямку свого розповсюдження, другі – перпендикулярно йому. Розшифровка сейсмограм показала, що планета утворена декількома концентричними шарами, різними за фізичними властивостями. Зверху вона вкрита тонкою твердою корою, під якою – потужна мантія, що охоплює центральне ядро. На глибині 2900 км швидкість хвиль падає: вони попадають у шар рідини. Тут проходить границя між більш в’язкою мантією та ядром планети. На глибині 5200 км швидкість хвиль знову зростає. Це пояснюється існуванням двох зон ядра – рідкою зовнішньою та твердою внутрішньою. Ядро складається з Fe-Ni сплаву з домішками сидерофільних елементів. Існує теорія, що ядро складається з металевого водню – гіпотетичної речовини.

Мантія – частина Землі, що розташована безпосередньо під ЗК і вище ядра. В мантії знаходиться більша частина речовини Землі. Вона розташована у межах глибин 30-2900 км. Мантія ділиться на верхню та нижню мантію. Границею між ними є шар Голіцина на глибині 670 км.

Зразу під ЗК різко зростає швидкість S-хвиль. Це границя розділу між корою та мантією Землі, вона називається поверхня Мохоровичича. Ця поверхня під континентами залягає глибше (35 км в середньому, місцями до 90 км), чим під океанічним дном (5-10 км). Принцип простий: рельєф на поверхні повинен компенсуватися товщею ГП в глибині. Континент представляє собою ніби поплавок, наполовину занурений в мантію, а плоске океанічне дно нагадує фанерку, що плаває поверх. Ця закономірність називається ізостазією, тобто станом рівноваги верхніх шарів Землі. Кора та її більш жорсткий фундамент у верхній мантії складає жорсткий покрив – літосферу, яка плаває зверху в’язкої астеносфери. Потужність літосфери – 50-200 км.

Астеносфера – шар зниженої твердості, міцності та в’язкості в мантії Землі. Астеносфера знаходиться у верхній частині мантії, але її верхня границя всюди глибше нижньої межі ЗК: під океанами – приблизно 50 км, під материками – приблизно 100км. Нижня границя астеносфери – 250-300 км. Астеносфера – основне джерело магми. Рух речовини в ній – одна з найважливіших причин горизонтальних та вертикальних тектонічних рухів, магматизму та метаморфізму у ЗК. (мал. )

Таким чином, Земля – це обертаючийся товстостінний геоїд з внутрішньою порожниною, що заповнена розплавом, в якому плаває кулеподібне тверде ядро, яке утримується у центрі силами ньютоновского тяжіння.

Крім літосфери існують ще 3 відомі оболонки Землі:

1. атмосфера – газова оболонка Землі. Вона визначає погоду на Землі. Складається в основному з N₂ – 78,9 %, O₂ – 20, 94 %, Ar – 0,99 %, CO₂ – 0,33 % та ін. В останні десятиріччя нові данні дозволили краще зрозуміти природу атмосферних газів. Одні з них мають космічне походження (Ne). Інші (Ar+CO₂) виділялися ГП, які плавилися і ході утворення планети. Деякі (O₂, CO₂, дещо N₂) утворюються в ході сучасних реакцій на її поверхні, у воді, рослинному грунті, включаючи життєдіяльності.

2. гідросфера– сукупність всіх водних запасів Землі. Більша часина води знаходиться у океані 94 %, значно менше – в континентальній річковій мережі та підземних водах 4 %. Великі запаси води є в атмосфері у вигляді хмар та водяного пару. Частина води знаходиться у твердому стані у вигляді льодовиків, снігового покриву та у вічній мерзлоті – кріосфера ( 2 %).

3. біосфера– це сукупність частин земних оболонок (літо-, гідро- та атмосфери), яка заселена живими організмами, знаходиться під їх впливом та зайнята продуктами життєдіяльності.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. Анатомічна будова кісток вільної нижньої кінцівки
3. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка
4. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
5. Антигенна будова HDV
6. АСОЦІАЦІЯ. ПОБУДОВА АСОЦІАТИВНОГО КУЩА
7. Атмосфера. ЇЇ хімічний склад та будова
8. Атомно-молекулярна будова речовини.
9. Базис і надбудова.
10. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.
11. Біосфера Землі, її характерні властивості
12. Будова автономної нервової системи

Переглядів: 1321