Методи абсолютної геохронології

Епоха – відділ

Період – система

Еон – еонотема

Ера – ератема (група)

Кожен стратиграфічний підрозділ відображає еволюцію ЗК і органічного світу за певний проміжок часу. Тому геохронологічні назви вживають тоді, коли йдеться про відносний час, а коли про відклади – користуються стратиграфічними термінами.

Найбільшими одиницями шкал є еони (еонотеми): кріптозойський (час прихованого життя), фанерозойський (час явного життя). У складі кріптозойського еону виділяють архейську еру – еру найдавнішого життя, протерозойську еру – еру первісного життя. У складі фанерозойського еону виділяються 3 ери і відповідно їм групи систем: палеозойська – ера давнього життя, мезозойська – ера середнього життя і кайнозойська – ера нового життя.

Ери поділяються на 12 періодів, найменування яких відповідає назвам місцевостей (кембрій (давня назва Уельсу), девон (графство Девоншир), перм (Пермська губернія)), за назвою племен (ордовик, силур (мешкали на території Англії)), або за характерними породами, утвореними в даний проміжок часу (карбон, крейда). Відособлено стоять періоди тріасовий (потрійний), палеогеновий (давньонароджений), неогеновий (новонароджений) та четвертинний.

Епохи і відповідні їм у стратиграфічній шкали відділи переважно не мають власних назв. Їх називають за положенням у періоді чи системі: рання, середня, пізня – для геохронологічної шкали і нижній, середній, верхній – для стратиграфічної шкали. Власні назви мають лише епохи (відділи) кайнозою.

Для позначення на геологічних картах і розрізах великим стратиграфічним підрозділам (групам, системам) присвоєно індекси – AR, PR, PZ, MZ, KZ, а для систем: Є, O, S, D, C, P, T, J, K, P, N, Q. Для позначення дрібніших підрозділів (відділів) до букви додається цифровий індекс (К₁ – нижня крейда). Не геологічних картах відділи зафарбовуються кольором, прийнятим для даної системи, але для нижніх відділів використовуються темніші відтінки, ніж для верхніх.

Значення обох шкал для геології дуже велике, оскільки вони дають змогу класифікувати всі процеси і явища, які відбуваються на Землі, розчленовувати та порівнювати різновікові товщі осадових порід, які утворені на різних ділянках нашої планети.

Методи визначення абсолютного віку ГП набули розвитку лише після того, як було відкрите явище природної радіоактивності. В 1902 р. П. Кюрі вперше висловив ідею про можливість визначення віку мінералів за розпадом радіоактивних ізотопів, які в незначних кількостях є в багатьох мінералах. Їх радіоактивний розпад відбувається самовільно, з постійною швидкістю і не залежить від зміни умов зовнішнього середовища. Найпоширенішими в даний час є радіологічні, або ізотопні методи: уран-свинцевий, калій-аргоновий, вуглецевий та ін.

Уран-свинцевий метод ґрунтується на врахуванні співвідношення нерозщеплених атомів U і утворених внаслідок радіоактивного розпаду атомів свинцю:

²³⁸U →²⁰⁶Pb + 8He

U входить до складу більш ніж 200 мінералів. Період напіврозпаду ²³⁸U становить 4,51 млрд. років, тому метод придатний для визначення віку ГП, утворених протягом усієї геологічної історії Землі, а також метеоритів, порід Місяця.

Калій-аргоновий метод ґрунтується на визначенні співвідношення в досліджуваному мінералі ізотопів ⁴⁰Ar і ⁴⁰K (Ar утворюється внаслідок радіоактивного розпаду ⁴⁰K). K є дуже поширеним у ЗК хімічним елементом (більше 100 мінералів). Період напіврозпаду ⁴⁰K становить 1,3 млрд. років, тому за допомогою методу визначається вік молодших порід.

Вуглецевий метод застосовують для визначення віку наймолодших, четвертинних порід – період напіврозпаду ¹⁴С становить всього 5,5 тис. років. Радіоактивний ізотоп ¹⁴С безупинно утворюється в атмосфері з азоту ¹⁴N під дією космічного випромінювання і засвоюється рослинами. Коли вони відмирають, засвоєння припиняється і починається розпад ізотопу з утворенням азоту.

На підставі радіологічних методів розроблено шкалу абсолютної геохронології. Встановлено тривалість геологічних ер, періодів, епох.

Для визначення часу окремих короткотривалих явищ використовують ще так звані сезонно-кліматичні методи: річні кільця на деревах, річні та навіть добові прошарки у вапнистих побудовах коралів.

За допомогою методу визначення віку за стрічковими глинами визначають час накопичення соленосних товщ, озерних прильодовикових осадків, швидкість відступання льодовиків тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи відносної геохронології	\|	Забезпечення ведення державного земельного кадастру.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.