МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Службово-бойових завданьСлужбово-бойова діяльність військовослужбовців внутрішніх військ МВС України часто проходить в екстремальних умовах, які характеризуються сильним психотравмуючим впливом на психіку особового складу складних подій і обставин. Найпотужнішими стресорами є загроза здоров’ю та життю. Осіб, які пережили подібні ситуації, відносять до групи підвищеного ризику виникнення посттравматичних стресових розладів (ПТСР). У виникненні ПТСР більшість авторів виділяють такі основні групи симптомів: 1) надмірне збудження, що включає вегетативну лабільність, порушення сну, тривогу, нав’язливі спогади, фобічне уникнення ситуацій, які асоціюються з травматичною; 2) періодичні приступи депресивного настрою: притупленість почуттів, емоційне зачеплення, розпач, відчуття безвихідності; 3) риси істеричного реагування: різноманітні паралічі, сліпота, глухота, припадки, нервове тремтіння. Серед невротичних і психопатологічних синдромів, що характерні для стану ПТСР, виділяються такі: - “солдатське серце” характеризується болем за грудиною, серцебиттям, переривчастістю дихання, підвищеною пітливістю; - синдром людини, що вижила – хронічне відчуття провини людини, що залишилася в живих; - флешбек-синдром, якийхарактеризується насильними спогадами, що вторгаються у свідомість людини, нестерпними подіями минулого; - комбатантна психопатія виявляється у вигляді агресивності й імпульсивної поведінки зі спалахами насильства, зловживанням алкоголю і наркотиків, безладністю сексуальних зв'язків при замкнутості й підозрілості; - синдром прогресуючої астенії спостерігається після повернення до нормального життя у вигляді швидкого старіння, падіння ваги, психічної млявості і прагнення спокою; - посттравматичні рентні станитакі, як набута інвалідність із усвідомленою вигодою від належних пільг і привілеїв з переходом до пасивної життєвої позиції тощо. Ці стани нестатичні, посттравматична симптоматика з віком може ставати дедалі більше вираженою. Крім виділених форм відзначаються інші варіанти, що включають посттравматичну симптоматику. Більшість із них виходять за рамки ПТСР і відповідають таким категоріям, як реактивні ендоформні шизофреноподібні психози або стани, що імітують ПТСР. Діагностичними критерії ПТСР такі: 1) наявність екстремальної події; 2) психотравмуюча подія, яка має місце у виниклих психічних розладах; 3) при посиленні актуальності психотравмуючої ситуації підсилюється психогенна реактивна симптоматика, а при зниженні – психотравмуюча симптоматика зменшується; 4) поява астено-невротичного синдрому, тривожності; 5) тривалість стійких порушень повинна бути не менш 1 місяця. Загальним обов’язковим критерієм для діагностики постстресових порушень є факт переживання особою події, яка виходить за межі звичайного людського досвіду,і здатна травмувати психіку практично будь-якої здорової людини, наприклад, серйозну загрозу життю і здоров’ю, як своєму, так і близьких або друзів; раптове руйнування житла або громадської будівлі тощо. Структура розладів психічної діяльності містить дві взаємозалежні підгрупи порушень. Це симптоми нав’язливого вторгнення у свідомість образів, спогадів і емоцій, пов’язаних із змістом психотравмуючих обставин, що спричиняють сильний психологічний дистрес у індивіда; “симптоми уникнення”, що проявляються у прагненні і спробах наполегливо уникати думок, почуттів, розмов, осіб, місць і діяльності, що викликають спогади про травму. При цьому відзначаються такі явища, як звуження спектра і зменшення сили емоційного реагування, помітне зниження інтересу й участі у раніше значущих видах діяльності, відчуття залежності або відчуженості від людей, скорочення або відсутності майбутнього тощо. Іншою загальною для підгрупою симптомів є стійкі симптоми фізіологічної гиперактивації, яких не було до травми. Вони виявляються у такому: - порушення сну (складне засинання, безсоння); - дратівливість, вибухи раптового гніву; - труднощі у зосередженні, концентрації уваги; - підвищена пильність, не відповідній звичайним обставинам; - готовність до оборонної реакції “бий або біжи”. Поряд із психопатологічною оцінкою часто використовується психологічна кваліфікація постстресових переживань. Найтиповішими вважаються такі: відчуття провини зате, що вижили; страх повторення травми; страх втрати самоконтролю й контролю над агресивними спонуканнями; відчуття вразливості; прагнення до пошуку винних; ворожість до непотерпілих; агресивність; провина або сором за отриману психологічну травму; біль утрати інших людей або частини себе; самоізоляція, відчуженість, підозрілість; потяг до ризику; переживання власної нечистоти, зіпсованості; парадоксальне, у тому числі й позитивне, ставлення до людини, яка завдала травму, ідентифікація себе з нею тощо. У осіб, що пережили екстраординарну стресову подію, відбуваються певні зміни особистості, вони гранічні між психогеніями і персоногеніями. Зміни особистості, що виникають після екстраординарних стресових подій, є тим випадком, коли такі зміни особистості можуть бути винятково психогенного впливу. Вплив травматичної стресової події може призводити до таких варіантів змін особистості: 1) формування позитивних, адаптивних змін, зміцнення характеру; 2) формування негативних, дезадаптивних патологічних змін особистості; 3) посилення специфічних стадій розвитку; 4) розвиток ПТСР без змін особистості; 5) розвиток ПТСР у сполученні з патологічними змінами особистості. Постстресові зміни особистості можуть включати весь діапазон рівнів від акцентуацій до патохарактерологічних особливостей розвитку особистості. Вони можуть виникати безпосередньо після стресової події, частіше тривалої, або в результаті хронічного постстресового розладу: невротичного розвитку особистості, постреактивного розвитку особистості. Читайте також:
|
||||||||
|