Морфологічна правильність

Морфологічна правильність мовлення. Характерні труднощі у виборі відмінкових закінчень окремих частин мови

Морфологічна правильність мовлення

Тема: Мовний етикет

План:

1. Поняття етикету та його значення.

2. Український мовний етикет

3. Службовий етикет. Принципи службового етикету.

4. Засоби мовного етикету. Дотримання в мовленні необхідних форм звертань, пошанної множини.

5. Заборони, яких вимагає мовний етикет.

6. Вербальні й невербальні вимоги етикету.

7. Діалог і мовний етикет.

8. Професійний імідж.

Завдання для самостійного виконання:

– законспектувати і підготуватися до усних відповідей

– вправи №№ 4, 11, 12, 25 (Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів,1990. – С. 207, 212-214, 218).

Форма контролю

Студент відповідає усно на запитання теми модуля самостійної роботи. Надає для перевірки вправи, виконані в зошиті для практичної роботи.

Список літератури

1. Абрамович С.Д. Мовленнєва комунікація : підручник / Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 227 с.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич. – Львів : Світ, 1990. – 232 с.

3. Гладіна Г. Питання мовленнєвої культури та стилістики / Гладіна Г., Сеніна В.К. – К., 1997.

4. Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник / Дудик П.С.. – К. : ВЦ “Академія”, 2005. – 368 с.

5. Коваль А.П. Культура української мови / Коваль А.П. – К., 1984.

6. Куляс П.П. Словник найпоширеніших помилок у засобах масової інформації з варіантами їх виправлення / Куляс П.П. – К. : Університет «Україна», 2006. – 193 с.

7. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика / Пентилюк М.І. – К. : Наук.думка, 1996. – 238 с.

Лекція 2

План

1. Морфологічна правильність мовлення. Характерні труднощі у виборі відмінкових закінчень окремих частин мови.

2. Наявність паралельних відмінкових форм іменників, прикметників, займенників, числівників

Норми морфологічні - регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами, оскільки часто виникають труднощі в утворенні і вживанні нормативних форм деяких частин мови, зокрема, іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів (наприклад, можна матерів, не можна доповідів (треба доповідей), можна по-українськи і пo-українському, не можна по-нашім (треба по-нашому); можна повен колос, не можна повна колоса (тільки повного колосу), можна братів не можна сестрів (сестер!), можна зелен, дрібен, не можна стар, молод). Пояснюється це тим, що в морфологічній будові літературної мови є так звані сильні і слабкі норми. Сильні норми необхідні всім, хто володіє українською літературною мовою як рідною. Слабкі норми, навпаки, піддаються розхитуванню і тому часто спотворюються у нашій мові.

1. У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого і жіночого: зала – зал; клавіш – клавіша; санаторій – санаторія; птах – пта-ха; сусід – сусіда. Форми чоловічого роду е літературними, форми жіночого – розмовними, хоча з певною стилістичною метою зрідка користуються ними й письменники. Наприклад: У залі, повній сяйва і тепла (В. Сосюра). Не одна кричала пта-ха: «Пожалій гніздо моє!» (Д. Білоус).

2. Кожній змінюваній частині мови – іменникові, при-кметникові, числівникові, займенникові, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотри-муватися.

3. У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -ові, – еві (-єві) та -у, – ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: дирек-торові, деканові, бригадирові, товаришеві, Андрієві. Закін-чення -у, – ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові-математику.

4. Сучасній українській мові не властива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий ( сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівнян-ня в українській мові є вживання їх у контексті з прийменни-ками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж Дніпро). Багато помилок трапляється у формах непрямих від-мінків числівників. Почати хоча б з того, як читається таблиця множення: дважди два, трижди три, п’ятю сім, шістю ві-сім, сім у сім. А треба: два помножити (помножено) на два чи два на два, п’ять на п’ять… Ще більше помилок у складених числівниках: Урожай зібрали на двісті п’ятдесят шести гек-тарах, а правильно: на двохстах п’ятдесяти (п’ятдесятьох) шести (шістьох) гектарах. У складених порядкових числів-ників змінюється тільки останнє слово: Ця подія відбулася у тисяча дев’ятсот двадцятому році (не у тисячу).

5. При дробових числівниках іменник має форму родового відмінка однини: дві цілих і п’ять десятих метра, одна тре-тя кілограма (а не метри, кілограмів).

6. Користуючись займенниками, слід ураховувати те, щоб кожен із них точно вказував на потрібне слово. Неврахування цього часто утруднює розуміння змісту висловлювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості вимови голосних і приголосних звуків	\|	ВАРІАНТИ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.