МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||||||||
Лекція 16.Організаційне забезпечення стратегічного управління Найбільш інерційною підсистемою управління підприємством є організаційна структура управління, яка має відбивати прийнятий порядок організації управління, досягнутий на півний відрізок часу. Організаційна структура визначає впорядкованість завдань, посад, повноважень і відповідальності, виходячи з яких підприємство здійснює свою виробничу і управлінську діяльність. Положення про тісний звязок і вплив стратегії та структури довів ще на початку 60-х років А.Чандлер у роботі “Стратегія та структура”.Подальша практика функціонування підприємств розвинених країн довела правильність висновків про поступовий перехід від традиційних функціональних і лінійно-функціональних структур управління до ОСУ з більш або менш автономними підрозділами різних типів. Створення автономних підрозділів – це спроба поєднати в одній ОСУ керованість, яку забезпечують централізовані органи управління, та підприємницьку гнучкість. В еволюції ОСУ прийнято окреслювати три основних етапи: 1 – класичні ОСУ: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна; 2 – удосконалення лінійно-функціональної ОСУ; 3 – перехід до стратегічних ОСУ. А. Чандлер досить багато уваги в своїх дослідженнях приділив зясуванню звязків між стратегією та структурою. Він стверджував, що зміни в структурі йдуть слідом за стратегіями. Після змін у структурі (тобто після переходу до нової ОСУ) починається наступний цикл: стратегії змінюються внаслідок змін у стратегічному мисленні, зумовленому новим етапом розвитку. ОСУ може сприяти стратегічному розвитку підприємства або гальмувати його. Г.Мінцберг також довіі, що й стратегія може обмежувати розвиток підприємства, тобто стратегія та структура – однопланові явища. З огляду на це великого значення набуває визначення порядку проведення змін. Розглянемо два варіанти взаємодії стратегії та структури; позначимо N - поточний період з відповідними характеристиками, N +1 – наступний період з відповідними характеристиками, що задає “стратегічний набір” (рис. 12 )
Рис.12 Взаємовплив стратегії та структури
2-й варіант є більш досконалим, тому що він дає змогу запроваджувати стратегії, тобто змінювати підприємство у потрібному напрямку. 1-й варіант свідчить про те, що розвиток згідно з визначеними стратегіями практично неможливий. Організаційна структура – це система звязків і відносин, що виникають у процесі діяльності підприємства, між існуючими та створюваними ланками, підрозділами, ступенями системи управління згідно з обраною стратегією розвитку загального управління. Традиційні ОСУ мають такі особливості, вони: - направлені на прийняття стандартних рішень; - функціональні, централізовані, ієрархічні, стабільні; - базуються на щільному розподілі праці (за всіма ознаками: горизонтальним, вертикальним, функціональним, технологічним, кваліфікаційним), на спеціалізації діяльності, на закріпленні обовязків у стандартних організаційних документах; - мають механізм контролю – централізований із застосуванням всіх форм і методів (переважно адміністративний). Стратегічні ОСУ мають такі особливості, вони: - направлені на прийняття стратегічних рішень; на прийняття нових рішень; - децентралізовані, гнучкі, з уніваерсальними (в тому числі тимчасовими) ланками, створеними “під мету”; - мають принцип формування ланок: орієнтація на виявлення та розвязання проблем; - є єдиною командою, що користується як адміністративними, так і соціально-психологічними методами координації та контролю; - покликані досігти балансу між стратегічною та поточною діяльністю підприємства.
В наслідок процесів диференціації та інтеграції діяльності підприємства в межах діючих ОСУ створюються варіанти стратегічних ОСУ, які є інструментами реалізації стратегій. Це матричні, програмно-цільові, дивізіональні ОСУ. В стратегічних ОСУ центральні підрозділи мають виконуватифункції внутрішнього консультаційного органу, який забезпечує перш за все аналітичні, методичні, навчально-консультаційні функції. Вищі органи управління виконують роль координаційних центрів, за допомогою яких забезпечується досягнення синергії в діяльності підприємства, розробка стратегічних планів, проектів, програм. При формуванні ОСУ стратегічного типу велику роль відіграє концепція організації, залежно від якої формуються всі її стратегії.
Рис. 13 Характеристика концепцій організацій та структур, які вони використовують (Доповнити “Характеристика ОСУ”, “Орієнтація ОСУ” Залежно від обраної концепції організації обирається тип ОСУ.Тепер кожному підприємству доводиться одночасно розвязувати дві суперечливі проблеми: 1) постійно змінюватись відповідно до вимог зовнішнього середовища і внутрішніх потреб розвитку (вимоги гнучкості ОСУ); 2) зберігати загальну організаційну стабільність як засіб уникнення дезорганізації діяльності та хаосу (вимога стабільності ОСУ).
Рис.14 Характеристика ОСУ залежно від специфіки оточення (Доповнити Зовнішнє середовище – стабільне, нестабільне; Зовнішнє середовище – просте, складне) Теорія та практика стратегічного менеджменту винайшли цілий клас ОСУ, які дістали назву “органічних” або “адаптивних”. Існує кілька типів і багато різновидів “адаптивних” ОСУ. Для них характерні тісні горизонтальні та перехресні звязки, інтенсивність яких попередньо жорстко не фіксується, а встановлюється залежно від конкретної мети (проблеми), що визначається )розвязується) у певний відрізок часу. Коло обовязків спеціалістів, що працюють у таких структурах, більш широке, від них вимагається певна універсальність, але права, обовязки та відповідальність менше визначені та розписані. Безперечно лише одне – кожен із них відповідає за досягнення поставлених цілей, тобто за здійснення певної стратегії, адекватно реагуючи на зміни в галузі як зовні, так і всередині організації.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||
|