Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю.

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об’єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов’язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе чинне і нечинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

4. Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва.

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

6. Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).

У виробничих підрозділах багато продуктового виробництва з груповим розміщенням устаткування подібні обґрунтування мають форму порівняних обчислень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах. Відношення цих величин характеризує ступінь завантаження устаткування.

K _з=

де Кз — коефіцієнт завантаження устаткування певної технологічної групи;

Т₃ — завантаження устаткування виробничою програмою у плановому періоді, машино-годин;

Тп.с — сумарний час роботи устаткування групи в плановому періоді, який називають пропускною спроможністю цієї групи. машино-годин.

На практиці використовується й обернена величина цього показника ( ). Останній показує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження

устаткування і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності).

Завантаження устаткування обчислюється на основі планового обсягу продукції і затрат часу на її обробку.

Тз =

де n — кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що обробляються на даній групі устаткування;

N і — кількість виробів i-го найменування у натуральному виразі;

ti — затрати часу на обробку одного виробу i-го найменування на даній групі устаткування, год.

Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи визначається як добуток часу роботи одного агрегату (Тр) на їх кількість (т₀).

Тп.с ⁼ Т_р* т₀.

Час роботи одного агрегату обчислюється так:

Тр = Тн * (1- )

де Т_н — номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегату (машини) в плановому періоді, год;

— планові втрати часу на ремонт агрегату, %.

Це формула загальна. Якщо можна точніше передбачити тривалість потрібного ремонту в робочий час, то ця величина просто віднімається від Тн. Коли такий ремонт не припадає на плановий, то Тр = Тн

Тн = (Д_р*tз –Дс*tc)*Кз,

де Др — кількість робочих днів у плановому періоді;

tз — тривалість робочої зміни, год;

Дc — кількість днів зі скороченою робочою зміною;

tc — тривалість скорочення робочої зміни, год;

Кз— коефіцієнт змінності роботи (кількість змін роботи на добу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміст і порядок розробки виробничої програми підрозділів.	\|	Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.