Розвиток корпоративного права України у складі Російської імперії (ХІХ – початок ХХ ст).

Унаслідок остаточної ліквідації у 1783 р. полково-сотенного устрою України і запровадження губернського поділу та поширення російської системи органів влади і управління Україна, втративши автономію, увійшла до складу Російської імперії та залишалася її частиною до 1917 р.

Після приєднання України до Московської держави джерела права різних частин України, що входили до складу Російської імперії до 40-х рр. XIX ст., мали певні відмінності — у Слобідсько-Українській губернії застосовувалось російське законодавство; у лівобережних і правобережних губерніях — Литовський Статут 1588 р. і збірники магдебурзького права, а до початку 40-х рр. на території України у складі Росії було введено в дію «Звід законів Російської імперії», що припинив застосування інших джерел права. На території Російської імперії діяли також закони: «Звід місцевих законів губерній, областей, приєднаних від Польщі», «Зібрання цивільних законів, які діють у Малоросії» (1807 р.).

На початку XIX ст. з'являються перші нормативні акти, які стосуються діяльності акціонерних компаній. Найбільш відомим є Указ від 6 вересня 1805 р., у якому була розтлумачена суть обмеженої відповідальності учасників торгової компанії. Указ був прийнятий у зв'язку із банкрутством Петербурзької компанії з будівництва кораблів.

У 1805 і 1807 рр. було видано ще кілька постанов, які стосувались компаній, але вони майже не вплинули на зміну їх статусу. Цією невеликою кількістю постанов про корпорації користувались також укладачі Зводу законів. Майже повна відсутність законодавства, яке б регулювало правове становище корпорацій, негативно позначалася на діяльності російських товариств.

Згодом можливість створення акціонерних товариств законодавчо була закріплена 1807 р царським Маніфестом про привілеї, даровані купецтву. Однак головним актом, який діяв до 1917 р., стало затверджене законом 1836 р. Положення про акціонерні компанії, яке згодом з відповідними змінами та доповненнями було додано до Зводу законів Російської імперії як друга частина глави «Про товариства» за назвою «Про товариства з часток та компанії на акціях».

У Законі досить детально було регламентовано такі питання: розмір капіталу, необхідного для заснування компанії, розподіл його на акції, спосіб оплати капіталу; чітко визначалося поняття обмеженої відповідальності, вказувалось і на межі розміру акцій (не менше 50 і не більше 1000 рублів). Внутрішні організаційні питання і питання управління компаніями регулювалися менш детально. Простежувалось також бажання законодавця зацікавити засновників у частці їх підприємства: їм дозволялося набувати від 50 до 200 акцій, вони звільнялися від участі у загальних зборах. У цьому нормативному акті, хоча й стисло, було викладено інформацію про компетенцію загальних зборів і правління компанії.

Усвідомлюючи, що Закон про акціонерні компанії 1836 р. мав багато недоліків, царський уряд приступив до розробки нового проекту, роботу над яким було завершено в 1861 р. Однак він був невдалим, тому в 1869 р. було підготовлено ще один законопроект, з урахуванням критики попереднього. Однак його спіткала така сама доля. У 1872 р. було запропоновано новий проект, якому також не судилося бути законом. Таким чином, неодноразові і наполегливі спроби уряду скасувати виявлені недоліки у діяльності корпорацій закінчувались тим, що Державна рада після обговорення створюваних проектів щоразу знаходила причини для їх відхилення або надсилала їх на доопрацювання. Ці проекти були далеко не ідеальними. Вони досить безсистемно визначали правове становище корпорацій.

Розбіжності між ними не мали правового характеру. Іноді очевидним був несправедливий підхід до регулювання окремих сторін діяльності корпорацій: занадто розширювались права засновників і тих осіб, які здійснювали управління ними, а звичайні акціонери практично залишалися без права голосу.

Визначальним у розвитку корпоративного права є і той факт, що на території українських губерній відкрилася перша біржа (Одеса, 1797 р.). Ця біржа Російської імперії так само, як і всі інші, була виключно товарною. Але вже з 1825 р. почали друкуватися котирування Одеської біржі на переказні векселі. Обіг цінних паперів регулювався «Одеськими біржовими правилами для угод з купівлі-продажу цінних паперів, золотої валюти, тратт і подібних цінностей». Не існувало єдиного нормативного акта, який би регулював правовідносини у сфері діяльності ринку цінних паперів, натомість діяли статути.

Російське корпоративне законодавство значно вдосконалюється разом із прийняттям Торгового статуту (1903р.). Стаття 55 цього документа визначає такі види товариств: артільне (сьогоднішні кооперативи), повне товариство, товариство на вірі та акціонерне товариство.

В 1910 р. приймається «Звід законів цивільних», окремі норми якого присвячені товариствам.

До того часу було ухвалено також значну кількість спеціальних законів, які регулювали окремі аспекти діяльності торгових товариств, зокрема, Правила про організацію і скликання загальних зборів і ревізійних комісій акціонерних кредитних установ, торгово-промислових товариств і пайових товариств тощо. З кінця 1917 р. економіку країни зруйнували революційні події в Росії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив римського права на становлення сучасного корпоративного права.	\|	Розвиток корпоративного права в Австро-Угорській імперії, до складу якої входили західноукраїнські землі (ХІХ – початок ХХ ст.).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.