Лекція 1 Теоретичні засади вивчення української культури

Проблемно-пізнавальні питання

Література

1.Дзюба І. Між культурою і політикою / Національний університет "Києво-Могилянська академія", Центр європейських гуманітарних досліджень. - К.: Сфера, 1998.

4. Заставний Ф. Українська діаспора.- Львів, 1991.

5. Сверстюк Є. Блудні сини України. - К.: Знання, 1993.

6. Славутич Яр. Українська література в Канаді. - Едмонтон, 1992.

7. Попович М. Нарис історії культури України. - К.: Артек, 1999.

8. Прокоп Д. Українці в Західній Канаді. До історії їхнього поселення та поступу. - Едмонтон, Вінніпег, 1988.

9.Тесля І., Юзик П. Українці в Канаді - їх розвиток і досягнення. - Мюнхен, 1968.

10. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі.-К.: «Альтернатива», 1999.

1. Поясніть значення терміну «українська діаспора»?

2. Скільки хвиль української діаспори виділяють дослідники? Які причини цих переселенських рухів?

3. У чому полягала роль діячів української культури для збереження національної самобутності? Наведіть приклади.

4.Поясніть вислів: "Сила нації - в силі її культури!"

5. Яких відомих представників української літератури в еміграції ви знаєте?

6. Які творчі об'єднання українських митців в США ви знаєте?

7. Які основні напрямки діяльності Українського інституту модерного мистецтва у Чикаго?

8. Які особливості культурного життя українців у Великобританії та Франції?

9. З чого почалося відродження національно-культурного життя українців у державах, що виникли на теренах пострадянського простору?

10. Яка українська громада є найактивнішою в Росії?

11. Які головні напрямки діяльності Асоціації українців Білорусії?

12. З якими труднощами у своїй діяльності стикаються українські громадські організації у Молдові?

1. Українська культура як цілісна система.

Розглядаючи українську культуру, не можна не зупинитися на проблемах етногенезу українців. Нагадаємо основні точки зору:

1) теорія “споконвічності” – українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30‑40 тис. до 2‑3 млн. років;

2) теорія автохтонності (М. Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;

3) теорія “єдиної колиски” (яка була загальноприйнятою в СРСР у 30‑80-ті рр. ХХ ст.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;

4) теорія “незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів”, тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом.

Сьогодні підкреслюється, що Київська Русь була поліетнічною, тобто багатонаціональною державою. В основному в сучасній літературі початком націогенезису українців вважається період Київської Русі, хоч він і не досяг

тоді завершення. Згодом внаслідок несприятливих історичних обставин цей процес був перерваний і поновився на повну силу в XV‑XVII сторіччях. У цьому, ймовірно, і полягає специфіка етногенезу українців.

Український етнос остаточно сформувався на рубежі XVI‑XVII ст.,

Виходячи з історичних факторів, слід зазначити, що українська культура завжди розвивалася та функціонувала як єдине ціле, переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, політичні, класові, соціальні, конфесійні й тому подібні перепони. Що ж ми сьогодні розуміємо під категорією "українська культура якцілісна система"? Відповідаючи на це питання, слід зазначити, що:

по-перше, українську культуру сьогодні слід розглядати як єдине ціле, витворене в галузі матеріального і духовного виробництва генієм нашого народу як у материковій частині, так і за її межами, тобто в Україні та в близькому й далекому зарубіжжі;

по-друге, цілісна система культури включає в себе об'єктивну оцінку ідейно-протилежних течій і напрямів у ній. Адже у створенні української культури, як і культури будь-якого іншого народу, брали участь усі класи, усі соціальні верстви нашого суспільства;

Незважаючи на неймовірні труднощі, які упродовж віків долав на своєму історичному шляху український народ і про які ми вже щойно говорили, він витворив свою високорозвинуту (за сучасними світовими мірками) національну культуру. Сьогодні в ній представлені всі галузі, види і жанри духовного виробництва, притаманні найрозвинутішим культурам світу. Досить високого рівня розвитку в Україні дістали наука, народна освіта, література і мистецтво. Українська література, наприклад,

Окремо варто сказати кілька слів про одну з найважливіших складових української культури ‑ мову нашого народу

. Переборюючи надзвичайно тяжкі умови свого розвитку та існування як у дожовтневий (1917 р.) період, так і аж понині, українська мова досягла досить високого рівня свого розвитку, поступово й неухильно входила в усі галузі суспільного життя свого носія. Процеси поширення суспільних функцій нашої рідної мови особливо активізувалися з прийняттям Декларації про державний суверенітет України (1990 p.), Закону про мови в Україні (1989 p.), а також з проголошенням державної незалежності України (1991 p.).

Лекція 2‑3. ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ' КУЛЬТУРИ

1. Джерела українського етносу.

2. Становлення слов’янського землеробського суспільства.

3. Становлення самосвідомості давньослов’янського суспільства.

4. Суспільно-громадська структура і правова система найдавнішою слов'янства

5. Боги стародавніх слов'ян

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теми повідомлень	\|	Джерела українського етносу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.