МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||
Тоді кореляційний момент можна записати у вигляді
Kху = Мxy – Мx Мy. (3.28)
Згідно з властивостями математичного сподівання добутку двох незалежних випадкових величин (2.21) маємо М (х × у) = Мx × Мy. Тоді кореляційний момент у формулі (3.28) для незалежних величин Х і Y буде Кху = Мx Мy – Мx Мy = 0. Приклад 3.Між випадковими величинами Х і Y системи (х,у)є кореляційний зв’язок у вигляді у = ах + b.Довести, що при цьому коефіцієнт кореляції | r| = 1.
Розв’язання. Згідно з властивостями математичного сподівання (§ 3, розд.2) визначимо математичне сподівання функції у
Мy = М [ах + b] = аМx + b.
За формулою (3.21) обчислимо кореляційний момент
Kxy = M [(x – Mx) (y – My)] = M [(x – Mx) (ax +b – аМx – b)] =
= aМ [(x – Mx) (x – Mx)] = aM [(x – Mx )2] = aDx = a .
За формулою (3.24) коефіцієнт кореляції буде дорівнювати . Із рівняння у = ах + b визначимо стандарт функції у, виходячи з властивостей дисперсії (§ 3, розд.2) Dy = a2 Dx і sу = аsх . Тоді .
§ 4. Багатовимірний розподіл. Числові характеристики системи довільного числа випадкових величин
Якщо система включає більше двох величин, то її розглядають як випадкові точки або випадкові вектори в просторі відповідної кількості п-вимірів. Повною характеристикою системи п-випадкових величин (Х1, Х2, ..., Хп) є закон розподілу цієї системи. Його задають функцією розподілу або щільністю розподілу.
Функцію п-аргументів х1, х2, ..., хп, що дорівнює ймовірності спільного виконання п-нерівностей Хі < xi () називають функцією розподілу системи (Х1, Х2, ..., Хп),тобто F (х1, х2, …, хп) = P (Х1 < x1, Х2 < x2, …, Хn < xn). (3.29)
Граничне відношення ймовірності появи системи (Х1, Х2, ...,Хп) в невеликих межах навколо точки (х1, х2, …, хп)до розміру інтервалу межі при необмеженому його зменшенні називають щільністю розподілуj(х1, х2, ..., хп) системи пвипадкових величин j(х1, х2, ..., хп)= .(3.30)
Якщо закон розподілу системи п-випадкових величин (Х1, Х2, ..., Хп)невідомий, то її характеризують числовими характеристиками: 1. Математичним сподіванням Мx
Мx = , (3.31)
де – обчислюються за формулами (2.15 – 2.17). 2. Дисперсією Dx Dx = . (3.32)
Дисперсії характеризують міру точності кожної з випадкових величин, тобто розсіювання випадкової точки в напрямку осей і обчислюються за формулами (2.26 – 2.28).
3. Кореляційною матрицею Kx Вона є узагальненим поняттям дисперсії Dx для випадкового вектора Х. Визначається за формулою
Kx = М [(X – Mx) (X – Mx)T]. (3.33)
Відомо, що математичне сподівання випадкової матриці є матриця, складена із математичних сподівань її елементів. У формулі (3.33) приймемо п = 3, отримаємо
(x1 - ) Kx = М (x2 - ) (x1 - ) (x2 - ) (x3 - ) = (x3 - )
= …
… .
Згідно з формулами (2.26) і (3.21) маємо:
Kx = = ,
де – дисперсії Хі, а Kij = – кореляційні моменти випадкових величин ХііХj. При п-випадкових величинах системи (Х1, Х2, ..., Хп) кореляційна матриця має вигляд . (3.34)
Аналіз формули (3.34) показує, що діагональні елементи кореляційної матриці є дисперсіями випадкових величин Хі, а недіагональні елементи Kij є кореляційними моментами між випадковими величинами Хі і Хj. Крім того, кореляційна матриця Kx симетрична відносно головної діагоналі, тобто . Якщо випадкові величини системи (Х1, Х2, ..., Хп)незалежні між собою, то матриця Kx буде діагональною
= . (3.35) Якщо всі дисперсії матриці (3.35) рівні між собою, = = то Kx = s2E, (3.36) де Е – одинична матриця. Через кореляційні моменти Kij можна обчислити коефіцієнти кореляції, що визначають міру зв’язку між парами Хі і Хj випадкових величин за формулою . (3.37) На заміну кореляційної матриці можна скласти нормовану кореляційну матрицю. Нормованою кореляційною матрицею називають матрицю, елементами якої є коефіцієнти кореляції rij, тобто . (3.38) Якщо випадкові величини Х1, Х2, ..., Хп мають нормальний розподіл і незалежні між собою, то система випадкових величин (Х1, Х2, ..., Хп)буде п-вимірним нормальним розподілом зі щільністю ймовірності j(х1,х2, ..., хп) =
= . (3.39)
Щільність нормального розподілу для системи двох залежних величин Х і Y буде j(х,у) = = . (3.40)
Як видно із формули (3.40), для двох залежних випадкових величин закон розподілу визначається п’ятьма параметрами: Мx, Мy, sх, sу і rxy. Формула щільності нормального розподілу для системи (Х1, Х2, ..., Хп)залежних випадкових величин Х1, Х2, ..., Хпмає досить складний вигляд.
§ 5. Функції випадкових величин. Числові характеристики. Кореляційна матриця системи функцій випадкових величин В практиці геодезичних вимірювань виникають задачі оцінки точності результатів, що є функціями однієї чи декількох виміряних величин. Отримані функції теж будуть випадковими величинами. Як правило, відомо закон розподілу системи випадкових аргументів і відома функціональна залежність. Тобто, є система випадкових величин (Х1, Х2, ..., Хп) і законїх розподілу. Розглянемо функцію Y від випадкових величин Х1, Х2, ..., Хп Y = f (Х1, Х2, ..., Хп). (3.41)
Практично вирішують задачу визначення закону розподілу випадкової величини Y, виходячи з функції (3.39) і закону сумісного розподілу її аргументів Х1, Х2, ..., Хп. Покажемо вирішення цієї задачі для двох випадкових величин. Маємо функцію Y = f (X1, X2). Очевидно, що щільність розподілу системи випадкових величин (Х1, Х2) буде – j(x1, x2). Штучно введемо нову величину Y1 = X1 і розглянемо систему двох рівнянь .(3.42) Очевидно, цю систему можна однозначно визначити відносно х1та х2, тоді .(3.43) Виходячи з того, що система (3.43) диференціюється в теорії ймовірностей, доводиться, що щільність розподілу випадкової величини у = f(x1, x2) в нескінченних межах буде
j(у)= j[x1j y,x1)] . (3.44)
За аналогією находять щільність розподілу для функції трьох і більше випадкових величин. Наприклад, якщо Y = f(x1, x2, x3), вводять нові перемінні Y1 = X1, Y2 = X2. Якщо при цьому між системами (Х1, Х2, Х3)і (Y, Y1, Y2)виявляється однозначне співвідношення, то щільність розподілу випадкової величини Y буде
j(у)= j[x1,х2, j(y,x1,х2)] , (3.45) де j(y, x1, x2) – зворотня функція. На основі формули (3.44) визначають щільність розподілу для випадкових величин: у = (x1 + x2); у = (x1 - x2); у = x1 × x2та [8;15]. Наприклад. Закон розподілу величини відхилення випадкової точки (Х,Y)від початку координат при умові, що система випадкових величин (Х,Y)має нормальний розподіл з параметрами Мх = Мy = 0іsх = sу=s називають розподілом Релея. Зазначимо, що щільність розподілу такої системи (Х, Y)має вигляд j(х,у) = . Відхилення точки (х,у)від початкукоординат буде визначатися випадковим вектором R, що є функцією випадкових величин Х та Y, тобто . Випадкова величини Rє полярним радіусом, тоді x = r cos q; y = r sin q. Щільність розподілу j(r,q)системи випадкових величин (R, q)визначають через щільність розподілу j(х, у)системи (Х, Y). Внаслідок математичних перетворень щільність розподілу випадкової величини Rвизначається розподілом Релея за формулою j(r)= .(3.46)
Графік розподілу Релея показано на рис. 3.4
Рис. 3.4
При дослідженнях не завжди виникає необхідність у визначенні закону розподілу функції випадкових величин. Тоді обчислюють числові характеристики функції випадкових величин: математичне сподівання та дисперсію.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||
|