МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Лекція 11. УяваТаблиця 2 Експериментальні умови для вивчення ретроактивного гальмування Таблиця 1 Процес забування Теорія згасання. Забування або втрату здатності до відтворення раніше отриманої інформації у традиційних дослідженнях розглядали як результат інактивації нейрофізіологічних механізмів, що лежать в основі навчання. Відсутність вправи є головна причина згасання слідів. Усі спогади – це наслідок деяких змін, що відбуваються в центральній нервовій системі; у результаті обробки інформації виникає “слід” – певна зміна в нервовій тканині, цей слід при його невикористанні згасає точно так, як заростає стежина, по якій не ходять. Основний аргумент проти теорії згасання полягає в тому, що вона не може адекватно пояснити вплив процесів, які відбуваються між первісним навчанням і подальшим відтворенням. На забування можуть значно вплинути наступні події, здатні блокувати відтворення старих спогадів (а в деяких випадках сприяти йому). Психофізіологічна гіпотеза Мюллера і Пільцекера: активність нервової системи, викликана будь-яким навчанням, не припиняється відразу після його закінчення, вона продовжується деякий час, поступово слабнучи. Цей процес сприяє консолідації щойно виниклих асоціацій. Будь-яка інша активність, що виникає в цей час, заважає консолідації і призводить до забування. Якщо відразу ж після перцептивного акту нервова система піддалася сильним впливам, спостерігається значне порушення пам'яті (ретроградна амнезія після травми мозку). Інтерференція: ідея цієї теорії забування полягає в тому, що інформація – стара чи нова – якимось чином утруднює відтворення іншої інформації, що зберігається в довгочасній пам’яті. Існує дві парадигми для дослідження інтерференції: ретроактивне гальмування і проактивное гальмування (табл.1 і табл.2). У численних експериментах були встановлені основні закономірності ретроактивного та проактивного гальмування. Ретроактивне гальмування є результат взаємодії великої кількості змінних, серед яких: а) подібність між двома завданнями; б) ступінь навчання; в) обсяг матеріалу, що заучується.
Експериментальні умови для вивчення проактивного гальмування
1. Ретроактивне гальмування збільшується, якщо матеріал двох завдань подібний. 2. Якщо ступінь завчання первісного матеріалу підвищується, а ступінь завчання наступного матеріалу залишається постійним, ефективність відтворення первісного матеріалу зростає, тобто ретроактивне гальмування знижується. Якщо ступінь завчання первісного матеріалу залишається постійний, а ступінь завчання наступного матеріалу підвищується, то ретроактивне гальмування має більш складний характер. Абсолютне та відносне ретроактивне гальмування буде підвищуватися в міру збільшення ступеня завчання матеріалу Б. Однак при досягненні певного ступеня засвоєння матеріалу Б ретроактивне гальмування знижується. 3. Якщо збільшується обсяг матеріалу А, а обсяг Б не змінюється, то ретроактивне гальмування поступово й систематично знижується. Якщо не змінюється обсяг А, а обсяг матеріалу Б збільшується, ретроактивне гальмування зростає. 4.Ретроактивне гальмування тим вище, чим менший проміжок часу між завчанням матеріалу А і Б. Якщо матеріал Б вимагає більше уваги, ніж матеріал А, його гальмівний вплив зростає. Якщо матеріал Б суб'єктивно важкий, також зростає гальмівний вплив. Проактивне гальмуваннямає інші закономірності: 1. Проактивне гальмування знижується при підвищенні ступеня подібності матеріалу. 2. Якщо ступінь завчання матеріалу А підвищується, а матеріалу Б – залишається незмінним, проактивне гальмування підвищується. 3. Якщо незмінним залишається ступінь завчання матеріалу А, а ступінь завчання Б підвищується, проактивне гальмування знижується. Для пояснення ефектів проактивного та ретроактивного гальмування існує теорія конкуруючих відповідей (теорія Мак-Геча, модифікована Мелтоном та Ірвіном). Ефекти інтерференції пояснюються винятково конкуренцією відповідей, що належать до двох різновидів запам'ятовуваного матеріалу. Ця конкуренція може виникати на двох рівнях: – у ситуації ретроактивного гальмування у момент відтворення матеріалу А будуть спостерігатися включення відповідей, що стосуються Б і витискають тим самим А. Аналогічно проактивне гальмування можна пояснити появою відповідей, що стосуються завдання А, у момент відтворення Б (вплив на відтворення); – у ситуації ретроактивного гальмування при завчанні Б будуть спостерігатися відповіді, що стосуються А; оскільки вони не є в даному випадку правильні, вони не підкріплюються. Непідкріплення цих відповідей спричиняє їх гальмування і знижує тим самим імовірність подальшого пригадування цих відповідей. У проактивному гальмуванні це не відіграє ніякої ролі (А впливає на завчання Б) [15; 300-329]. Ситуативне забування: існує думка, що забування – це не “забув”, а “не можу згадати”. Відповідно до цієї позиції, яка йде від інформаційного підходу, нам не вдається відтворити ту чи іншу інформацію не внаслідок загасання чи інтерференції, а через розходження ознак поточної ситуації з тим, що ми намагаємося згадати. Це не стільки теорія “забування”, що описує, як губляться спогади, скільки уявлення про те, що невідтворені спогади насправді живі і знаходяться десь в асоціативній мережі, для визволення потрібна тільки правильна стимуляція. Таке пояснення забування, назване “ситуативним забуванням”, було запропоноване Е.Тульвінгом (1974); воно бере початок від загальноприйнятої ідеї про те, що навчання завжди відбувається у певному контексті і ми кодуємо інформацію в її зв'язку з безпосередньо сприйманим оточенням. Забування, а точніше, нездатність відтворити що-небудь з пам'яті – це нездатність відшукати ознаки, які відповідали б елементам, закодованим у пам'яті [14; 206-210].
21.1.Місце уяви в структурі психічного. 21.2. Уява і творчість. 21.3. Уява як основа цілепокладання. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|