Ю.А. Конаржевський у якості типу аналізу уроку пропонує системний його аналіз, в основі якого лежить розгляд уроку як цілісної динамічної системи, що складається з компонентів, які послідовно змінюють один одного. У ролі таких компонентів на рівні макроструктури виступають його етапи, на рівні мікроструктури – структура кожного етапу, розглянута з позиції системного підходу. Зважаючи на те, що в основі такого аналізу лежить структура уроку, його, на наш погляд, доцільніше віднести до різновиду структурного і назвати системно-структурним.
Сутність цього аналізу полягає у визначенні цілі уроку (Цу) та її декомпозиції на дидактичні задачі кожного з етапів (ДЗ), що продовжують і доповнюють один одного. Результат уроку (Ру) інтегрує в собі результати його етапів (Р1, Р2, Р3 ...). Відповідно до висловлених припущень системно-структурна модель уроку може бути представлена у вигляді схеми, поданій в таблиці 3.8
Таблиця 3.8. Схема системно-структурного аналізу уроку
Спираючись на цю схему, можна визначити складові системно-структурного аналізу уроку (його види):
1. морфологічний аналіз етапу, тобто, аналіз дидактичних одиниць, що складають етап уроку: дидактичної задачі етапу (ДЗ), змісту навчання на даному етапі уроку (ЗН), методів навчання (МН), форм навчання (ФН) та його результату (Р);
2.функціональний аналіз етапу, що оцінює якість переходу від однієї дидактичної одиниці до іншої, тобто, аналіз функціонування етапу як підсистеми ( );
3.генетичний аналіз уроку, що оцінює зв'язок між етапами уроку та послідовний перехід від одного його етапу до іншого ( )
Об'єднання перелічених видів аналізу дає цілісну картину послідовної зміни системи, дозволяє знайти й усунути невідповідності в ній, тобто, вдосконалити урок як основну організаційну форму навчально-виховного процесу.