• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ 5. ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА

Специфічною особливістю педагогічної освіти є безперервністьі масовість її отримання змалечку й до останніх років життя. Це зумовлене тим, що весь час людина знаходиться всередині педагогічного процесу, безпосередньо беручи в ньому участь. У дитинстві це емпіричні знання стосовно того, як навчати та виховувати, одержані традуктивним (за аналогією) шляхом. У шкільні роки – персональні спостереження та узагальнення (так можна, а так не можна). Під час навчання у вищій школі незалежно від її профілю – систематизовані курси педагогічних дисциплін, бо вища освіта готує до роботи з людьми. Крім цього – родинне виховання як організація стосунків між членами родини, педагогіка ділових взаємин на роботі, педагогіка дозвілля тощо. Провідне значення в цьому процесі мають традиції, рівень загальної та педагогічної культури старшого покоління, розуміння основних тенденцій світового розвитку організаторами та виконавцями освітнього замовлення країни.

Професійно-педагогічна освіта як спеціальна підготовка педагогів-професіоналів складається з трьох етапів:

· допрофесійного, метою якого є відбір педагогічно обдарованих дітей і створення умов для напрацювання ними педагогічного потенціалу;

· професійного дипломного, під час якого отримується певна педагогічна кваліфікація;

· професійного післядипломного, спрямованого на підвищення кваліфікації педагогічних кадрів або здобуття нової в межах педагогічного напрямку.

Для організації допрофесійної педагогічної підготовки спеціальних закладів освіти не існує. Вона відбувається в межах роботи загальноосвітньої школи як на кожному уроці, так і під час занять у спеціально створених гуртках, факультативах, профільних класах тощо. Її зміст відповідає змісту середньої освіти, визначається засвоєнням соціального досвіду та формуванням особистості учнів. Під час допрофесійної педагогічної підготовки формується ставлення школярів до педагогічної діяльності, до вчителів, до учнів, до школи. Спостерігаючи за роботою своїх учителів, традуктивним шляхом вони отримують професійно-педагогічні знання (як треба викладати, оцінювати тощо), а при використанні групових форм роботи та при спеціальному залученні дітей до викладацької діяльності формуються професійно-педагогічні вміння та навички.

Основну професійно-педагогічну освіту (дипломну) отримують студенти педагогічних коледжів/училищ (середню), педагогічних інститутів та університетів (вищу). Її зміст визначається передачею соціальногодосвіду, напрацьованого в педагогічній галузі стосовно обраного напрямку. У цей час продовжує формуватись особистість людини, в якій на передній план виходить формування соціальних ролей та відношення до майбутньої професійної діяльності.

Післядипломна педагогічна освіта здійснюється в інститутах підвищення кваліфікації (післядипломної освіти) або на відповідних факультетах профільних вищих навчальних закладів. Її цільова настанова полягає в прирощенні соціального досвіду в обраній сфері. На відміну від попередньої післядипломна освіта спрямовується не на формування особистості (вона вже сформована), а на створення досвіду творчої діяльності, бо саме цей компонент соціального досвіду (змісту освіти) містить у собі механізм виходу за межі відомого, механізм прирощення. У зв’язку з цим послідовність компонентів соціального досвіду, що відповідає їх значенню в навчанні, дещо змінюється. На першому місці лишаються професійні знання, що систематизовано отримуються на курсах підвищення кваліфікації, на друге місце піднімаються відношеннядо цих знань (подобається-не подобається, і я так (не)буду працювати), на третє спускаються способи діяльності (треба спробувати, чи вийде в мене) і четверте посідає досвід творчої діяльності, що відпрацьовується вже на робочому місці.

Форми підвищення кваліфікації педагогічних кадрівможна розглянути в трьох різновидах,[44] що доповнюють один одного. Це форми організації підвищення кваліфікації (індивідуальна, групова, масова), організаційні форми ПК (курси підвищення кваліфікації, стажування, творчі відпустки) та системи. Кожна попередня з перелічених форм входить до складу наступної: в межах системи підвищення кваліфікації реалізуються організаційні форми ПК, що поєднують у собі форми організації навчально-виховного процесу. З іншого боку, кожна форма організації підвищення кваліфікації реалізується за допомогою певних організаційних форм.

Індивідуальнаробота вчителя базується на його самоосвіті, що відбувається як у межах щоденної підготовки до професійного спілкування з дітьми та колегами, так і шляхом виконання довготривалих творчих завдань, спрямованих на особистісне професійне зростання педагога.

Групова робота охоплює відносно невелику кількість учасників і відбувається в методичних об’єднаннях за фахом та напрямком діяльності (вчителів біології, фізики, класних керівників тощо), в творчих групах із вирішення певних проблем (написання підручника, створення методичного комплексу, відпрацювання нової програми тощо). Вона може поєднувати як вчителів однієї школи, так різних (в межах району, міста, області, регіону, країни).

Масовароботаохоплюєвелику кількість учасників і реалізується шляхом участі в загальнодержавних педагогічних акціях, таких як конкурси «Вчитель року», «Кращий за фахом» тощо.

Один раз на п’ять років кожен педагогічний працівник має пройти державну атестацію на відповідність посаді, що обіймає. Атестаційна комісія, ретельно вивчивши роботу вчителя за встановленими показниками, може змінити його категорію та звання (молодший вчитель спеціаліст старший вчитель вчитель-методист), рекомендувати досвід роботи для масового впровадження, висловити клопотання щодо урядових нагород тощо. Перед атестацією кожен вчитель обов’язково проходить професійно спрямовані курси підвищення кваліфікації різної тривалості з відривом від виробництва, про що отримує відповідний сертифікат. Введення такої форми підвищення кваліфікації відповідає потребам школи та вчителя. Воно зумовлене необхідністю періодичного поповнення професійних знань, ознайомлення з новітніми технологіями навчання й виховання та передовим досвідом їх упровадження в роботу сучасної школи. Під час таких курсів вчитель має можливість спілкуватися з провідними вченими, вчителями-новаторами, з соратниками педагогічної праці. Він має широкий доступ до психолого-педагогічної та фахової літератури. Виконуючи творчі завдання, вчитель може започаткувати своє наукове зростання, що втілиться в дисертаційному дослідженні. Не менш важливою в професійному плані є можливість підвищити загальнокультурний рівень, розібратися в соціально-політичній ситуації в країні, реалізувати соціально-культурний потенціал своєї особистості.

ПЗ За аналогією з таблицею «Цілепокладання в педагогічному процесі» складіть таблицю «Цілепокладання в процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів».

Читайте також:

1. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
2. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
6. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
7. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Аграрна освіта
10. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
11. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
12. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів

Переглядів: 461