Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів

Активність банків як професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначається моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів — це фінансове посередництво, діяльність з управління цінними паперами та організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.

Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів за наявності Оповідного дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Фінансове посередництво^[12] включає такі види діяльності:

¾ діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента шляхом організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом (андеррайтингова діяльність):

¾ комерційна діяльність, пов'язана з цінними паперами, як передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Дохід дилера утворюється за рахунок різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери;

¾ комісійна діяльність, пов'язана з цінними паперами. Купіля-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як торговцем цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначаються вид і термін дії замовлення клієнтів^[13] , права та обов'язки сторін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів.

Банк як торговець цінними паперами зобов'язаний:

¾ діяти в інтересах клієнтів;

¾ попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

¾ узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів;

¾ надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

¾ виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження;

¾ передусім виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з такими самими цінними паперами;

¾ за наявності у банку заінтересованості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, банк (торговець) зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта.

Діяльність з управління цінними паперами —це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані володіння. Управління здійснюється на користь довірителів або бенефіціарів, тобто осіб, яким згідно з договором належать доходи від довірчої діяльності. Предметом управління можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери, отримані в процесі управління цінними паперами. В Україні з огляду на правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин довірчого управління найреальнішим є виконання банками агентських послуг стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів згідно з вказівками клієнта.

Виступаючи у ролі інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, банки можуть здійснювати важливі, але допоміжні за своїм характером види професійної діяльності:

¾ діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

¾ депозитарну діяльність зберігача;

¾ розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів.

За законодавством України Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень — це реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Верхній рівень — це Національний депозитарій України, створений у 1999 р. у формі відкритого акціонерного товариства зі специфічними функціями, і Міжрегіональний фондовий союз, створений учасниками фондового ринку, що веде рахунки для зберігачів та здійснює кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.

Ведення системи реєстру конкретного емітента банк як реєстратор здійснює на підставі договору на ведення реєстру^[14]. При укладанні договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів банк приймає документи, потрібні йому для формування системи реєстру, за актом прийняття-передавання і протягом 10 днів формує реєстр: відкриває емісійний і особовий рахунки емітента, особові рахунки власникам іменних цінних паперів, заводить журнали і вносить до них записи про виконані операції. Система реєстру може вестись як у паперовому вигляді, так і у вигляді запису на електронних носіях або у комбінованому вигляді. Внесення інформації в систему реєстру про перехід прав власності на іменні цінні папери здійснюється на підставі письмового розпорядження зареєстрованої особи і документів, що є підставою для переходу прав власності. Згідно з письмовими запитами зареєстрованих осіб реєстратор видає їм інформацію у вигляді виписки стосовно кількості цінних паперів, що належать даній особі, і стосовно операцій, що проведені по особовому рахунку. Емітенту реєстратор повинен давати на його запит будь-яку інформацію із реєстру. Згідно з письмовими запитами контролюючих органів реєстратор дає інформацію з системи реєстру тільки в межах повноважень, якими наділені представники цих органів. Здійснюючи депозитарну діяльність, банки як зберігачі забезпечують:

¾ зберігання цінних паперів;

¾ обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

¾ обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущеними ним цінними паперами;

¾ надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних паперів, тобто переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищі банку з метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових записів на рахунках банку.

Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійснюють різні депозитарні операції, а саме: прийом цінних паперів, їх зберігання, переміщення, інкасування, транспортування, інвентаризацію, видачу та деякі інші операції.

Банки як депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим або колективним.

При відокремленому способі зберігання банки зобов'язані вести облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів, зокрема серії та номера. Відокремленим способом можуть зберігатися тільки цінні папери у документарній формі на пред'явника.

При колективному способі зберігання банки ведуть облік цінних паперів без зазначення їх індивідуальних ознак. Виключно колективним способом зберігаються знерухомлені цінні папери, випущені у документарній формі, та цінні папери, випущені у бездокументарній формі.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи здійснюють:

— адміністративні операції;

— облікові операції;

— інформаційні операції.

Адміністративні операції — це депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов'язані зі зміною способу зберігання цінних паперів та іншими змінами, що не приводять до зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах.

Облікові операції — це депозитарні операції з ведення рахунків у пінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання цінних паперів. До облікових операцій належать операції зарахування, списання, переказування та переміщення цінних паперів.

Інформаційні операції – це депозитарні операції, пов'язані з видачею виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на отримання такої інформації.

Для обслуговування операцій емітентів, пов'язаних з випущеними ними цінними паперами, банки можуть надавати їм такі послуги:

—викуп цінних паперів, випущених емітентом, для їх подальшого перепродажу або анулювання;

—дроблення або консолідація цінних паперів (зміна номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасною зміною їх вартості, але без зміни обсягу випуску);

—конвертація цінних паперів, тобто обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску;

—анулювання цінних паперів;

—погашення цінних паперів та виплата емітентом доходів за випущеними ними цінними паперами;

—деякі інші операції.

Для організації ефективного ринку цінних паперів дуже важливим є створення чіткої та прозорої системи розрахунків за операціями купелі-продажу цінних паперів. Учасники ринку цінних паперів наражаються на певні ризики, основний з яких полягає у можливості неодержання продавцем цінних паперів грошей після того, як папери надійшли покупцеві. Одним із заходів, який значно зменшує цей ризик, є застосування такого методу розрахунків за операціями із цінними паперами, як поставка проти платежу, що, у свою чергу, пов’язано зі створенням в Україні електронної клірингово-розрахункової системи обслуговування операцій з цінними паперами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заставні операції банків з цінними паперами	\|	Тема 7. ІНВЕСТИЦІЙНІ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.