Для сучасного менеджменту характерні такі тенденції та положення:
1.Відмова від класичних принципів менеджменту, що пов’язуються із впливом управління на внутрішні фактори організації. Замість цього збільшується увага до проблем адаптації, гнучкості до постійних змін зовнішнього середовища, що зумовлюють підвищену напругу менеджера.
2.Орієнтація нової парадигми управління на роль людини в організації:
а) самого керівника, його стилю поведінки, лідерства, авторитету, професіоналізму;
б) персоналу: мотивів, цінностей, рівня компетентності, організаційної культури.
Перехід України до ринкових відносин вимагав модернізації практики менеджменту. За взірець було обрано американську модель з елементами європейської та японської. Проте наявна теорія та практика управління в державі ще не дає можливості змалювати її системно, тим більше говорити про українську школу менеджменту.
У ХХІ ст. прогнозується збільшення ролі менеджменту. Це зумовлюється необхідністю забезпечення гідної життєдіяльності людей, не зважаючи на підсилення підприємницької конкуренції, виснаження природних ресурсів, збільшення населення тощо. Якість вирішення подібних проблем буде визначатись станом наукового управління. Основною складовою інноваційного менеджменту повинна стати антропологічна компетентність керівників. Сучасний керівник повинен не тільки вміти організувати управлінську діяльність, а володіти певною духовною моральною концепцією.