Розділ 8. Електронні підсилювачі

Незважаючи на зменшення підсилення, негативний зворотний зв'язок широко вико­ристовують, оскільки з його введенням значно покращується ряд параметрів підсилювача. Так, зменшення коефіцієнта підсилення супроводжується збіль­шенням стабільності підсилювача, що підвищує стійкість його роботи.

При βК_п >>1 (глибокий зворотний зв'язок) рівність набуває вигляду

Аналогічно можна показати, що при послідовному зворотному зв'язку за напругою в (1 + βК_п) раз збільшується вхідний опір підсилювача і в стільки ж разів зменшується вихідний опір. При будь–якому виді негативного зворотного зв'язку в (1 + βК_п) раз зменшуються частотні, фазові та нелінійні спотворення, а також напруги шумів.

Аналогічно можна показати, що при послідовному зворотному зв'язку за напругою в (1 + βКп) раз збільшується вхідний опір підсилювача і в стільки ж разів зменшується вихідний опір. При будь–якому виді негативного зворотного зв'язку в (1 + βКп) раз зменшуються частотні, фазові та нелінійні спотворення, а також напруги шумів.

Таким чином, вводячи негативний зворотний зв'язок і змінюючи його параметри, можна змінювати в потрібному напрямі вхідний та вихідний опори підсилювача, його частотні та фазові характеристики, тобто поліпшувати параметри підсилювача.

При φ_к + φ_β = 2πп, де п = 0,1,2, ..., коли збігаються фази напруг та , .

З рівняння одержуємо

Зворотний зв'язок, при якому коефіцієнт підсилення підсилювача збі­льшується, називають позитивним зворотним зв'язком. Якщо 1 > βК_п> 0, згідно з рівнянням , К_зв> К_п ,але має скінчене значення. При βК →1 К_зв→ ∞ і коливання на виході підсилювача будуть навіть при відсутності вхідного сигналу, розвиваючись від малих флюктуарних шумових сигналів. В такому випадку підсилювач самозбуджується, перетворюючись у генератор електричних коливань. Для підсилювача такий режим роботи неприпустимий.

В багатокаскадних підсилювачах через загальні кола живлення, ємності монтажу, паразитні індуктивності можуть з'являтися внутрішні зворотні зв'язки. Це призводить до погіршення характеристик підсилювача і в деяких випадках – до його самозбудження. Подібні зворотні зв'язки називають паразитними. Використання коригуючих кіл, розв'язуючих фільтрів і інших заходів дає змогу звести паразитні зворотні зв'язки до мінімуму.

8.4.2 Вплив зворотного зв`язку на основні параметри ЕП

Паразитний ЗЗ завжди є небажаним і погіршує параметри ЕП. Запрограмований ЗЗ широко використвується для необхідної корекції параметрів ЕП. Розглянемо основні напрями використання позитивного та негативного ЗЗ.

Позитивний ЗЗ збільшує результуючий коефіцієт підсилення (передачі) пристроїв, але обумовлює погіршення решти параметрів та характеристик ЕП. Використовують такий ЗЗ з метою підвищення чутливості ЕП при обовязковому вирішені питань стійкості для усунення умов самозбудження, а також широко для побудови вибірних підсилювачів та генераторів незатухаючих електричних коливань.

Негативний ЗЗ зменшує коефіцієнт підсилення ЕП, що відноситься до недоліків його використання, але створює можливості для корекції та покращення якісних характеристик і параметрів пристроїв:

Зменшуються лінійні спотворення за рахунок розширення смуги частот, що відповідно зменшує спотворення форми імпульсів;

- Амплітудна характеристика (рис.8.2) стає більш пологою, що обумовлює збільшення динамічного діапазону;

- Нелінійні спотворення зменшуються в (1 + βКп) раз, що важливо для прикінцевих та вихідних каскадів підсилення;

- Зміна вхідного опору ЕП при використані ЗЗ залежить тільки від способу його вмикання у вхідне коло і не залежить від того, яким чином підключена петля зворотного зв`язку до виходу. Вхідний опір ЕП з послідовним ЗЗ суттєво (в (1 + βКп) раз ) зростає. Такий ЗЗ створюється в емітерних (катодних, витікових) повторювачах, що дозволяє ефективно узгоджувати ЕП з датчиками, які вирізняються великим внутрішнім опором. Одночасно такий тип ЗЗ в стільки ж разів зменшує вихідний опір. Це також важлива перевага, тому що стає можливим підключити низькоомне навантаження. Наприклад, емітерні повторювачі широко використовуються для побудови безтрансформаторих підсилювачів потужності.

При створені паралельного ЗЗ, навпаки, вхідний опір зменшується, а тому такий ЗЗ доцільно використовувати обережно, враховуючи можливий вплив на режим попереднього какскаду.

Вихідний опір підсилюючого пристрою з колом ЗЗ залежить тільки від способу зняття сигналів ЗЗ (за напругою чи струмом ) та не залежить від того яким способом ці сигнали вводяться у вхідне коло ( послідовно чи паралельно). Наприклад, негативний ЗЗ за напругою в (1 + βКп) зменшує вихідний опір та не впливає на вхідний опір. Включення НЗЗ за струмом – збільшує вихідний опір.

Створення кола НЗЗ зазвичай використовують для підвищення стабільності роботи як однокаскадних так і багатокаскадних ЕП, виконаних на дискретних та інтегральних компонентах. Так, в транзисторних підсилювачах за схемою СЕ зазвичай передбачається темперетурна стабілізація за допомогою послідовного НЗЗ за струмом (розд. 4).

8.4.3 Паразитні зворотні звязки в підсилювачах

Паразитні ЗЗ виникають в результаті індуктивних та ємнісних з`язків між елементами схеми та каскадами. Для зменшення таких з`язків використовують екранування окремих елементів схеми, головним чином вхідних кіл ЕП, де корисні інформаційні сигнали ще дуже малі. Для цього окремі елементи розміщують в екранах з металів, які мають велику провідність або велику магнітну проникливість. Послабити паразитні ЗЗ можливо раціональним консруюванням ЕП (використання екранованих провідників, рознесення кіл входа та вихода та ін.).

Звернемо увагу на ще один тип празитного ЗЗ – це небажаний з`язок через використання спільного джерела живлення ЕП. На рис.8.4 подана принципова електрична схема двокаскадного підсилювача на біполярних транзисторах зі спільним джерелом живлення +E, яке має внутрішній опір R10. Реальні джерела зазвичай мають такі опори. При надходжені вхідних сигналів на цьому опорі виділяється змінна складова головним чином від протікання змінної складової другого каскаду, що значно перевищує за величиною стуми попереднього каскаду. Розглянемо випадок за відсутності конденсатора та резистора фільтра (С1 та R5). При надходжені на вхід позитивного напівперіода на колекторі VT1 формується негативний. При цьому значний струм вихідного каскаду зменшується, а значить зменшується спад напруги на внутрішньому опорі (R10). Напруга живлення колектроних кіл зростає і у відповідній пропорції через резистор R1 позитивний сигнал поступає на базу VT1. Фаза сигнала, який виникає за рахунок використання спільного джерела живлення, співпадає з фазою вхідного сигналу. В результаті утворюється позитивний ЗЗ. За достатньої глибини ПЗЗ підсилювач самозбуджується, що недопустимо. При цьому генерація зазвичай виникає на низьких частотах, де джерело живлення має найбільший внутрішній опір (на виході джерела живлення вмикаються ємнісні фільтри, опір яких зростає зі зменшенням частоти).

Для усунення паразитних ЗЗ через джерело живлення використовують розв`язувальні фільтри, які складаються з опору R5 (вмикається послідовно з колекторним резистором першого каскаду) та конденсатора С1 ( рис.8.4). В результаті змінна складова джерела живлення відфільтровується на землю через конденсатор і не попадає в коло бази VT1.

Зниження паразитного ЗЗ через спільне джерело живлення досягається також використанням стабілізованих джерел живлення з малим внутрішнім опором (розд.10).

8.5 Підсилювачі постійного струму

8.5.1 Визначення та класифікація

Підсилювачі постійного струму (ППС) призначені для підсилення як постійної так і змінної складових електричних інформаційнх сигналів (періодичних або неперіодичних). Тому в таких ЕП зв`язок між каскадами повинен бути безпосереднім або за допомогою активних опорів чи інших елементів, опір яких не залежить від чистоти. Таким чином, в ППС відсутні виокремлюючі конденсатори, модель підсилювача виключає диференціюючу схему та може бути представлена лише інтегруючою схемою, в якій резистор визначається вихідним опором, а ємність відображає високочастотні властивості активного копонента, ємність навантаження та празитну ємність, як і в RC-підсилювачах. Тобто, при аналізі ППС в частотній та часовій областях можливо скористатись АЧХ та ПХ інтегруючої схеми (див.розд. 1.6.6.). Підкреслимо: відсутність виокремлюючих конденсаторів виключає низькочастотні (лінійні) спотворення і відповідно спад вершини імпульсів, але водночас створює суттеві труднощі узгодження першого каскаду ППС з джерелом ЕІС, міжкасдного зв`язку та вихідного підсилювача з навантаженням.

Для вирішення сформованих проблем реалізують два принципи побудови ППС: - ППС з безпосереднім зв`язком; - ППС з модуляцією та демодуляцією.

Для побудови ППС використовують вакуумні електронні лампи, біполярні та польові транзистори, оптоелектронні схеми і ІМС.

Безпосередній зв'язок приводить до того, що любі зміни постійної напруги на виході одного каскада, які спричинені внутрішніми та зовнішніми дестабілізуючими факторами ( температурною та часовою нестабільністю параметрів активних компонентів та резисторів, нестабільністю джерела живлення, низькочастотними шумами і завадами) сприймаються в ППС як рівноцінні діючому корисному сигналу.

Небажена зміна напруги на виході ППС за відсутності вхідного ЕІС називається дрейфомнуля підсилювача. Цей параметр визначають при закороченому вході ППС шляхом виміру зміни вихідної напруги ∆.U_вих за визначений час. Для порівняння підсилювачів між собою використовують поняття приведенного до входу дрейфу нуля е_др=∆ U_вих/К_u , де K_u – коефіцієнт підсиленняППС. Значення цього параметру обмежує чутливість підсилювача – мінімальну вхідну напругу, яку можна виокремити на його виході з урахуванням дрейфів. Мінімальний вхідний сигнал, який можна виділити на рівні дрейфу, повинен бути у 2-3 рази більшим е_др. Тому при розробці ППС основною задачою є зменшення дрейфу. Для цього використовують нагативний ЗЗ, включення температурнозалежних компонентів, застосування паралельно-балансовихих і диференціальних каскадів (див.розд. 6).

Важливим параметром для ППС яляється коефіцієнт пригнічення синфазної завади, який детально проаналізовано в розділі 6.

8.5.2 Підсилювачі постійного струму з безпосереднім зв`язком

Для побудови інформаційно-вимірювальних систем широко використовують аналогові інтегральні схеми, базові структури таких ІМС розглянуті в розділі 6. Вони зазвичай є ППС, тому що формування виокремлюючих та шунтівних конденсаторів великої ємності в ІМС не виконують через технологічні складності.

При проектувані та налагодженні ППС вирішують наступні питання:

- узгодження джерела вхідного сигналу із входом підсилювача без зміни його режиму за постйним струмом;

- узгодження навантаження з виходом ППС; - організація безпосереднього зв`язку між каскадами багатокаскадного ППС.

Для узгодження датчика (джерела ЕІС) із входом ЕП застосовують вмикання додаткового джерела Е_ком (рис. 8.9, а). Для забезпечення початкового положення робочої точки за допомогою подільника напруги (R₁-R₂ ) формується потенціал бази U_Б , що забезпечує необхідне початкове зміщення U_БЕ. Якщо тепер у відсутності виокремлюючого конденсатора до бази транзистора підключити датчик, паралельно опору R2 вмикається внутрішній опір датчика, який може бути сумірним з опорами подільники. В результаті співвідношення опорів подільника змінюється, а потенціал бази зменшується, початковий режим транзистора порушується. Зміна U_Б сприймається як зміна сигнала датчика, тобто поява ЕІС. При включені компенсаційного джерела Е_ком = U_Б напруга між вхідними затискачами ППС дорівнює нулю, що виключає вплив датчиків. На рис.8.9, б напруга компенсації формується за допомогою подільників R_К1- R_К2 . Як і в попередній схемі вона дорівнює U_Б. Недоліком цієї схеми є те, що датчик не підключається до спільної шини, що істотно погіршує завадозахищеність ППС.

На рис.8.9, в показана схема з двома джерелами живлення, яка поширена при використані ІМС. Таке вмикання джерел дозволяє забезпечити початкове положення робочої точки (U_БЕ) при U_Б = 0 за рахунок формування відповідного потенціалу емітера за допомогою джерела -Е. Такий варіант найприйнятніший та найзручніший.

Аналогічні проблеми вирішуються при узгоджені ППС з навантаженням, для чого використовують ті ж самі способи. Найбільш поширеним є використання двох джерел живлення (рис.8.10 ). В початковому режимі на колекторі встановлюється потенціал U_К = 0 (напруга між колектором та спільною шиною), що забезпечує безпосереднє підключення навантаження до виходу ППС.

Розглянемо міжкаскадні зв`язки у ППС. Для цього використовують:- безпосередні (гальванічні) з`єднання (рис.8.11, а); - через стабілітрони (рис.8.11,б); - шляхом використання комплементарних пар (чергування транзисторів типу р-п-р та п-р-п, рис.8.11, в). В схемі ППС із безпосереднім зв`язком мають виконуватись такі умови: R<sub>Е1</sub>< R <sub>Е2</sub>< R<sub>Е3</sub> та R<sub>К1</sub>> R<sub>К2</sub>> R<sub>К3</sub>. Оскільки коефіцієнт підсилення каскаду орієнтовно визначають за виразом К<sub>U</sub> = R <sub>K</sub> / R<sub>E</sub>, то , починаючи з третього каскаду, важко забезпечувати К<sub>3</sub> > 1. Отже, такими зв`язками можна користатись для побудови двокаскадних ППС.

Для узгодження відносно великого потенціалу колектора попереднього каскаду з малим потенціалом бази наступного ефективно використовують спад напруги на стабілітронах (рис.8.11, б). В режимі пробою на стабілітронах спадає постійна напруга U_ст. Для забезпечення такого режиму необхідно, щоб напруга джерела живлення та величини опорів резисторів R_K і R_E створювали необхідний робочий струм стабілітрона ( І_СТ >I_{min СТ}). В такій схемі зміна ЕІС передається через стабілітрон без втрат завдяки малому динамічному опору. Тип стабілітрона визначається необхідним спадом напруги. На рис.8.11,б виділено потенціали напруг на колекторі U к, базі U Б та емітері U Е. При узгоджені виходу першого каскаду зі входом другого необхідно забезпечити початковий стан транзистора Q_2, тобто – відповідне значення U_БЕ = U_Б- U_Е. Це досягається спадом напруги на стабілітроні U_БЕ=U_К- U_СТ . При надходженні ЕІС потенціал колектора транзистора Q₁ змінюється (збільшується або зменшується). Спад напруги на стабілітроні залишається постійним, а тому зміна ЕІС на колекторі без втрат передається на базу Q₂.

Ефективним для забезпечення міжкаскадного зв`язку є використання комплементарних пар транзисторів (рис.8.11, в). В такій схемі відсутні вимоги до збільшення опору в колі емітера та зменшення опору в колі колектора зі зростанням номера каскаду, тому вона знаходить практичне застосування, як і схема з двома джерелами живлення.

Необхідна початкова напруга транзисторів наступного каскаду в такій схемі забезпечується відповідним спадом напруги на резисторах в колах колекторів та резисторах в колах емітерів, які попарно приєднані або до +E, або до 0. Це забезпечує переваги таких схем.

8.5.3 Підсилювачі постійного струму

з модуляцією – демодуляцією

При вирішенні задач значного підсилення потужності ЕІС з постійною складовою використовують перетворення інформації шляхом модуляції-демодуляції. Функціональна схема ППС, побудованого за таким принципом, зображено на рис. 8.12. Процеси обробки ЕІС нагадують модуляцію та детектування, які використовуються в радіомовленні, телебаченні та інших радіотехнічних системах з амплітудною модуляцією (див. розд.1).

Низькочастотний малопотужний ЕІС з полосою частот 0…f_верх, що формується датчиком, попередньо підсилюється ППС, та поступає на вхід балансного модулятора. Генератор несучої частоти формує високочастотний сигнал постійної амплітуди, частота якого f_нес в 10 – 100 разів більша верхньої межової частоти ЕІС. На виході балансного модулятора виділяється сигнал зі змінною амплітудою, величина якої визначається рівнем вхідного ЕІС. Низькочастотна (постійна) та високочастотна складові тепер зафіксовані рівнем амплітуди високочастотного коливання. Для підсилення потужності такого сигналу використовують RC- підсилювачі або вибірні підсилювачі з резонансною частотою f_нес.

8.6 Вибірні (селективні) підсилювачі

8.6.1 Визначення та класифікація

Вибірні підсилювачі (ВП) забезпечують підсилення ЕІС на частоті f_РЕЗ у вузькій смузі частот ∆ f за відношенням ∆ f / f_РЕЗ<<1. Вони широко використовуються в різних вимірювальних пристроях для виокремлення корисного сигналу визначеної частоти, а також в радіоприймачах для прийому лише однієї радіостанції та пригнічення сигналів інших джерел.

Виділяють два різновиди ВП:

- резонансні підсилювачі;

- підсилювачі з частотно-залежним зворотним зв`язком.

У перших вибірковість забезпечується паралельним LC контуром, що має частотно-вибіркові властивості та служить навантаженням вихідного кола підсилювача. Вибіркові підсилювачі другої різновидності використовують RC-кола частотно залежного зворотного зв'язку, які підкреслюють або заглушають сигнали у вузькому діапазоні частот. Це, власне, зумовлює квазірезонансний характер частотної характеристики підсилювача.

8.6.2 Резонансні підсилювачі

Для побудови РП використовують активні дискретні компоненти та спеціальні ІМС.

Принципова електрична схема РП на дискретних компонентах подана на рис.8.13, а АЧХ в логарифмічному масштабі – на рис. 8.14. Опір коливального контуру на резонансній частоті має максимальне значення та активний характер. Отже, коефіцієнт підсилення резонансного підсилювача максимальний, коли частота підсилювального сигналу збігається з резонансною частотою коливального контуру зменшуючись на інших частотах.

Резонансні підсилювачі характеризуються вибірковістю, яка визначає перевищення підсилення на резонансній частоті порівняно з підсиленням на деякій частоті смуги пропускання. Підвищення вибірковості на заданій частоті зв`язане зі збільшенням добротності контуру.

Промисловість випускає мікросхеми, спеціально призначені для резонансних високочастотних підсилювачів. Основою таких мікросхем є диференційний підсилювач (235УР3), каскадний підсилювач СЕ – СБ або диференційний підсилювач в сполученні з каскадними схемами (235УВ1) і ін. Необхідні параметри РП забезпечуються підключенням навісних LC компонентів контуру до зовнішніх виводів ІМС.

При побудові багатокаскадних ВП виникає задача забезпечити селекцію ЕІС в деякому широкому частотному діапазоні. Для цього в послідовно з`єднаних резонансних підсилювачах розладнують резонансні частоти одну щодо іншої.

8.6.3 Підсилювачі з частотно–залежним зворотним зв'язком

Застосування резонансних підсилювачів в діапазоні низьких частот (десятки – сотні герц) недоцільне, оскільки зі збільшенням номіналів індуктивностей та ємностей погіршуються не лише технічні (добротність, вибірковість), але й експлуатаційні (маса, габаритні розміри) їх показники. В цьому випадку застосовують ВП з частотно–залежним зворотним зв'язком. На рис. 8.15, а зображена схема ВП на операційному підсилювачі зі схемою частотно–залежного зворотного зв'язку у вигляді подвійного Т– подібного мосту, який широко застосовується. Найбільшу вибірковість 2Т–міст забезпечує, коли R₃= R₁R₂ /(R₁+ R₂)і С₃ = С₁ + С₂. При цьому квазірезонансна частота ω₀визначається виразом

,

якщо

R₁ = R₂= 2R₃та С₁ = С₂ = 0,5С₃,

то

ω₀= 1/R₁С₁= 1/R₃С₃= 1/R₂С₂.

Амплітудно–частотна характеристика 2Т–мосту показана на рис. 8.15, б.

Вона свідчить про те, що міст пропускає майже без пригнічення всі частоти крім квазірезонансної. При включені його між виходом та інвертувальним входом ОП створюється сильний негативний зворотний зв`язок, оскільки 2Т-міст на квазірезонансній частоті не вносить фазовий зсув. В результаті на цій частоті відключається негативний зворотний зв`язок, що забезпечує суттєве підвищення коефіцієнта підсилення на квазірезонансній частоті (рис..8.15)

Наявність негативного зворотного зв`язку у ВП стабілізує показники підсилювача та покращує його властивості, завдяки чому така структура має широке використання.

8.7 Підсилювачі потужності

8.7.1 Особливості побудови та класифікація

Усі розглянуті вище ЕП підсилюють потужність ЕІС, але вони відносяться до підсилювачів попередньої обробки сигналів, в яких вирішуються задачі узгодження з датчиками, виділення корисного сигналу на фоні шумів, збільшення амплітуди ЕІС (досягнення максимального коефіцієнта підсилення за напругою), передачу сигналів з допустимими спотвореннями та ін. При цьому резистори в колі колектора в схемах СЕ та СБ (рис.4.9;.4.16; 4.19) чи в колі емітера в схемі СК (рис.4.21) не являються безпосередньо навантаженням, а використовуються для формування сигналів, які передаються на вхід наступного каскаду, вхідний опір якого і є навантаженням.

Вихідні каскади – підсилювачі потужності (ПП) шляхом реалізації ефекту реле забезпечують необхідну потужність ЕІС безпосередньо в навантажені – в кінцевих пристроях (гучномовцях, технологічному обладнані та ін.). Такі пристрої працюють в режимах великих сигналів, споживають велику потужність від джерел живлення, а тому при аналізі ПП необхідно: - користуватись лише нелінійними методами (наприклад, графоаналітичним, розд.4.6.), які враховують нелінійність характеристик активних компонентів; - основними параметрами ПП слід вважати коефіцієнт нелінійних спотворень (див.8.2.) та ККД.

З електротехніки відомо, що любе джерело напруги (струму) віддає максимальну потужність в навантаження за умови, коли внутрішній опір джерела дорівнює опору навантаження. Але це справедливо лише для лінійних електричних кіл. В режимах великих амплітуд транзисторні каскади є нелінійними, а тому максимальну потужність віддають за деякого оптимального навантаження. Так як реальні навантаження ПП мають опори, які відрізняються від оптимальних, то їх підключали через узгоджувальні трансформатори. Це одночасно вирішувало проблему гальванічної розв`язки кіл.

При побудові ПП використовують такі режими роботи транзисторів: А; В; АВ. В однотактних підсилювачах в початковому стані робоча точка знаходиться на середині лінійної ділянки характеристики (рис.4.12, 4.13, точка 3). Це режим А, який забезпечує мінімальні нелінійні спотворення, але споживання енергії за відсутності ЕІС обумовлює низький ККД .

В двотактних трансформаторних та безтрансформаторних каскадах ефективно використовується режим В, коли в початковому стані обидва транзистори знаходяться в режимах відсікання, що виключає споживання енергії за відсутності вхідних ЕІС. При надходженні гармонічних або двополярних сигналів в позитивний напівперіод відкривається один транзистор, а другий знаходиться в режимі відсікання, в негативний напівперіод - навпаки. Через значну нелінійність початкової ділянки вхідних характеристик транзисторів в режимі В з`являється проміжок часу, коли один транзистор уже закрився, а другий – ще не відкрився. В результаті в гармонічних складових на навантажені формується сходинка, що суттєво збільшує нелінійні спотворення. Для виключення цього небажаного ефекту, використовують режим АВ ( точка 1, рис.4.12, що дещо зменшує максимальний ККД.

Виділяють такі основні типи ПП:однотактний каскад класу «А» з резистивним навантаженням;

1. Однотактний каскад класу «А» з динамічним навантаженням;

2. Однотактний трансформаторний каскад класу «А»;

3. Трансформаторний двотактний каскад класу «АВ»;

4. Безтрансформаторний двотактний каскад класу «АВ»:

а) на транзисторах одного типу провідності (n-p-n, або p-n-p);

б) на транзисторах протилежного типу провідності (n-p-n та p-n-p, комплементарні пари).

Однотактні каскади використовують для підсилення потужності до 3 Вт при мінімальних нелінійних спотвореннях, але з ККД не більше 25% з резистивним навантаженням та до 35 – 40% при використані трансформаторів. Максимальне значення ККД до 78% можна досягти за допомогою двотактних трансформаторних каскадів класу В.

Розробка потужних транзисторів n-p-n та p-n-p з ідентичними параметрами, а також особливості ІМС (відсутність трансформаторів) забезпечили створення безтрансформаторних ПП.

8.7.2 Безтрансформаторні підсилювачі потужності

Безтрансформаторні ПП працюють у режимах А, В і АВ та широко використовуються в дискретній електроніці і аналогових ІМС. Особливістю таких каскадів є послідовне ввімкнення активного приладу та навантаження до джерела живлення (рис.8.16, а

Читайте також:

1. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
2. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
6. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
7. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
10. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
11. Активні компоненти – електронні прилади
12. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів