• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка стійкості елемента ОЕ і об’єкту народного господарства в цілому

Для оцінки стійкості функціонування підприємства начальником ЦО ОЕ, штабом ЦО і головними спеціалістами проводяться спеціальні дослідження. До них залучаються виконавці від ОЕ, робітники галузевих проектно-технологічних і науково-дослідних інститутів.

Спрощена схема алгоритму цього дослідження наведена на рис.1.

Робота проводиться в чотири етапи:

· підготовчий;

· оцінка стійкості об’єкту;

· розробка заходів щодо підвищення стійкості функціонування ОЕ і його елементів;

· оформлення документації за результатами дослідження.

На першому етапі дослідження відпрацьовуються необхідні документи:

· наказ начальника ЦО ОЕ на проведення дослідження;

· календарний план підготовки і проведення дослідження, де визначаються виконавці, терміни виконання робіт, керівники і склад груп, що вирішують специфічні завдання;

· завдання групам на проведення дослідження по конкретним питанням.

Таких груп може бути декілька.

Перша група (від відділу капітального будівництва) визначає фізичну зношеність елементів об’єкту (мінімальний надлишковий тиск, який вони можуть витримати), а також захисних споруд і індивідуальних укриттів для персоналу, що обслуговує агрегати безперервного циклу.

Друга група (від відділу головного механіка) оцінює стійкість технологічного і лабораторного обладнання; можливість виникнення вторинних уражаючих факторів; достатність захисту унікального і цінного обладнання.

Третя група (від відділу головного енергетика) оцінює стійкість функціонування енергооб’єктів, мереж і комунікацій, стійкість функціонування зовнішніх і внутрішніх джерел електроенергії, а також їх вводів.

Четверта група (від відділу головного технолога) визначає найбільш уразливі ділянки технологічного процесу; можливі руйнування станкового обладнання, місця порушення технологічних процесів внаслідок деформації або обвалу елементів будівель; можливість зміни технологічного процесу при виході зі строю уразливих ділянок; можливість заміни матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, палива з врахуванням місцевих ресурсів.

П’ята група (від відділу постачання і збиту) оцінює: наявність, умови зберігання і забезпечення збереження запасів і резервів матеріальних цінностей (паливо-мастильних матеріалів, сировини, комплектуючих), їх захищеність від впливу уражуючих факторів; стійкість виробничих зв’язків і умов отримання пального, сировини, комплектуючих виробів від постачальників; можливість переходу на підвищення норми запасів; можливість постачання за рахунок дублерів і місцевих ресурсів в умовах надзвичайних ситуацій; доцільність розвитку мережі доріг, під’їзних шляхів; терміни роботи об’єкту без поставок необхідних матеріалів.

Шоста група (від штабу і служб ЦО) оцінює стійкість систем управління, оповіщення, зв’язку, захисні властивості будівель в радіаційному відношенні; визначає забезпеченість персоналу засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), наявність цих засобів і їх готовність до використання за призначенням. Уточнює план ЦО об’єкту.

Сьома група, під керівництвом головного інженера об’єкта організовує і контролює роботу всіх груп, оформлює усі необхідні документи стосовно дослідження.

Другий етап дослідження (оцінка стійкості) починається з вивчення району розташування об’єкту (місто, рівнинна або болотиста місцевість), дослідження його планування, комунікацій.

При цьому проводиться аналіз уразливості елементів, а також об’єкту в цілому в умовах надзвичайних ситуацій, визначаються інженерно-технічні заходи, виконання яких дозволить забезпечити підвищення стійкості об’єкту.

На даному етапі проводиться аналіз:

· наслідків аварій окремих систем виробництва;

· розповсюдження ударної вибухової хвилі по території об’єкту (місця і характер вибухів, їх потужність і імовірні наслідки);

· розповсюдження вогню при різних видах пожежі;

· надійність комунікацій і промислових комплексів;

· розповсюдження хмари зараженого повітря при викиді шкідливих речовин;

· можливості утворення токсичних і пожеженобезпечних сумішей.

При організації робіт другого етапу можна застосовувати різноманітні методи аналізу пошкоджень і дефектів:

метод оцінки зростання пошкоджень в системі після аварії з побудовою «древа відмов»;

метод побудови «древа подій» для визначення імовірності аварії. При цьому використовується інформація про несправності компонентів обладнання і про можливості зниження їх негативного впливу на навколишнє середовище.

Оцінка стійкості елементів об’єкта економіки і об’єкта в цілому до впливу ударної повітряної хвилі. Критерієм оцінки вважають величину надлишкового тиску, яка чинить руйнівний вплив на елементи об’єкта економіки, тобто будівлі, споруди і обладнання об’єкта зберігаються або отримують слабкі чи середні руйнування. Це значення надлишкового тиску прийнято вважати граничною межею стійкості відповідного об’єкту до ударної повітряної хвилі ∆Р_{ф lim}.

Оцінка стійкості об’єкта до впливу ударної повітряної хвилі полягає у визначенні ∆Р_{ф lim.}

Для цього потрібні такі вихідні дані:

· місце знаходження точки прицілювання;

· віддалення об’єкта від точки прицілювання R_r, км;

· потужність ядерного вибуху, що очікується q, МТ;

· імовірне максимальне відхилення центру вибуху від точки прицілювання r_відх., км;

· характеристика об’єкта і його елементів.

В якості орієнтовних розрахункових значень для підприємств харчової промисловості ∆Р_ф, може дорівнювати 5…60кПа.

Оцінки підлягають всі елементи цеху, в тому числі комунікації (виявляються найбільш уразливі елементи і дільниці, від яких залежить робота всього об’єкту.

Приймаючи різні величини надлишкового тиску, визначають стійкість конкретних елементів цеху і обладнання, а також характер їх руйнувань. Відстані, на яких імовірна поразка елементів об’єкта і ступінь їх ураження визначаються за допомогою довідкового матеріалу ЦО.

Всі отримані дані характеристики стійкості об’єкту до впливу ударної повітряної хвилі зводяться у таблицю 1.1.

Після аналізу результатів визначається перелік інженерно-технічних заходів ЦО, які доцільно провести на досліджуваному об’єкті для того, щоб підвищити його стійкість.

При виконанні розрахунків необхідно враховувати, що звичайно обладнання виходить зі строю не від прямого впливу ударної повітряної хвилі, а від вторинних уражаючих факторів (падаючих балок, обломків конструкції будівлі).

Суттєвий вплив на працездатність обладнання чинить місце його розтушування у цеху.

Руйнування будівель звичайно приводить до пошкодження внутрішніх мереж комунікацій, що може бути причиною пожеж, вибухів, затоплень, загазованості.

Таблиця 1.1

Характеристика стійкості об’єкту економіки до впливу ударної повітряної хвилі

Примітка: 1. При слабких руйнуваннях можливе відновлення методом ремонту з одночасним виробництвом продукції; при середніх руйнуваннях – тимчасове зупинення виробництва; при сильних руйнуваннях – повне зупинення виробництва.

2. Умовні позначення руйнувань: слабкі – жовтого кольору; середні - зеленого кольору; сильні – синього кольору.

Оцінка стійкості елементів ОЕ і об’єкту в цілому від впливу світлового випромінювання. Такій вплив приводить до спалахування горючих матеріалів, розвитку пожеж, опікам різної ступені. Критерієм впливу є світловий імпульс, при якому відбувається спалахування або стійке горіння елементів.

Можлива пожежна обстановка оцінюється комплексно з врахуванням сумісної дії ударної повітряної хвилі і світлового імпульсу, категорії пожежовибухонебезпечності і вогнестійкості споруди. Результати дослідження зводяться у таблицю 1.2 «Характеристика стійкості об’єкту економіки до світлового імпульсу».

Таблиця 7.2.

Характеристика стійкості об’єкту економіки до світлового імпульсу

Визначення можливості роботи при радіоактивному зараженні території ОЕ. Радіоактивне зараження місцевості звичайно не чинить суттєвого впливу на технологічні процеси, за винятком об’єктів хімічної, електронної і харчової промисловості.

Критерієм оцінки стійкості елементів ОЕ і продукції, яка ним випускається є доза випромінювання. Захист визначається коефіцієнтом послаблення радіації, який розраховується за формулою:

К_посл.= 2h/а,

де h – товщина захисного шару, см,

а – товщина шару половинного послаблення, см.

Необхідні для розрахунків дані беруться із довідкових матеріалів ЦО. Отримані дані зводяться у таблицю і використовуються для визначення режимів радіаційного захисту, які потрібно впроваджувати при реальній радіаційній обстановці.

При розробки інженерно-технічних заходів ЦО визначається необхідність герметизації приміщень, оцінюється можливість і необхідність створення додаткових робочих змін та відпрацьовуються міри для виконання швидкої зміни працюючих.

Таблиця 7.3.

Характеристика захисних властивостей елементів об’єкта економіки

Оцінка ступеня впливу вторинних уражаючих факторів. Найбільш важливо визначити можливі джерела виникнення вторинних уражаючих факторів.

До внутрішніх джерел вторинних уражаючих факторів відносяться ємкості, резервуари з ЛСР і газами, вибухонебезпечні технологічні установки і комунікації легко спалахуючи споруди, що знаходяться на території досліджуваного об’єкту.

Зовнішні джерела вторинних уражаючих факторів знаходяться зовні об’єкта. Це підприємства нафто-, газо-, хімічної промисловості, холодильники, гідровузли.

Визначається порядок впливу уражаючих факторів, встановлюється ступінь цього впливу і його тривалість. Отримані дані зводяться у таблицю 7.4 і використовуються для розробки інженерно-технічних заходів ЦО щодо зниження збитку.

Таблиця 7.4.

Імовірність виникнення вторинних уражаючих факторів

Оцінка хімічного і біологічного впливу в районі розташування ОЕ. В результаті збільшення наслідків надзвичайних ситуацій – особливо при температурі повітря порядку 35⁰С і забрудненні води, наявності трупів, територія об’єкту може опинитися в осередку біологічного зараження.

Основними заходами по захисту в даному випадку будуть:

забезпечення персоналу засобами індивідуального і колективного захисту, готовність і вміння використовувати ці засоби;

забезпеченість знезараженими продуктами і водою;

оцінка можливості розосередження і евакуації людей в межах карантинної зони.

Аналізується вплив зараження на процес виробництва, продукцію, сировину.

Вивчається можливість герметизації цехів і технологічних ліній, можливість роботи з використанням засобів індивідуального захисту.

Забезпечується можливість проведення спеціальної обробки людей, техніки, обладнання, території, а також проведення протиепідемічних заходів.

Підвищення стійкості управління ОЕ в умовах надзвичайних ситуацій. Управління – це основа діяльності начальника ЦО об’єкту і його штабу. Сутність управління полягає в здійсненні постійного керівництва персоналом об’єкта, невоєнізованими формуваннями на всіх етапах їх діяльності, доведенні задач до підлеглих і контролі за їх виконанням.

На ОЕ повинна бути розроблена схема оповіщення і зв’язку для всіх варіантів діяльності.

Управління повинно бути безперервним на всіх етапах (при загрозі нападу, при проведенні евакуації і розосередженні, при виконанні Р і НР), твердим і гнучким.

На об’єкті створюються дві групи управління. Одна з них за сигналом «про загрозу нападу» убиває в район розосередження на запасний пункт управління, який повинен бути повністю обладнаним і готовим до роботи.

Для забезпечення надійного управління при надзвичайних ситуаціях в одному зі сховищ створюється пункт управління, якій обладнується необхідною для управління апаратурою. Комунікації до пункту управління підводяться у підземному виконанні, з дублюванням і встановленням захисту від електромагнітного імпульсу.

Між основним і запасним пунктами управління встановлюється надійний зв'язок. Звертається увага на забезпечення зв’язку зі суміжними об’єктами економіки і начальниками ЦО територій.

Провівши оцінку стійкості окремих елементів ОЕ, можна дати оцінку стійкості його виробничій діяльності в цілому. Таблиці, графіки, схеми, які відпрацьовані під час проведення дослідження є документами на підставі яких розробляються (оцінюються пропозиції) інженерно-технічні заходи ЦО.

На третьому етапі дослідження оцінюється реальність і економічна доцільність проведення запропонованих заходів по підвищенню стійкості і проводиться відбір оптимальних рішень. На даному етапі остаточно вирішується питання про готовність об’єкту до відновлення виробництва або зміну його профілю.

План ремонтно-відновлювальних робіт приймає остаточний вигляд.

На четвертому етапі дослідження оформлюються звітні документи, основним з яких є «План – графік нарощування заходів по підвищенню стійкості функціонування об’єкта економіки».

План розроблених заходів представляється по інстанції для його затвердження і виділення необхідних засобів. Остаточно ступінь підвищення стійкості і терміни виконання запланованих заходів визначаються вищою інстанцією або територіальним органом. При цьому проводиться розбивка робіт по термінам, виділяються необхідні сили і засоби, визначаються обсяг і вартість робіт по кожному заходу, джерела фінансування, призначаються відповідальні виконавці.

Оскільки всі роботи не можуть бути виконані в короткий термін, то складається перспективний план з щорічною фіксацією виконання заходів.

Підготовка до безаварійного зупинення виробництва. На кожному промисловому ОЕ на випадок виникнення надзвичайної ситуації розробляється План швидкого і безаварійного зупинення виробництва. Він повинен забезпечити зниження до мінімуму імовірності виникнення вторинних уражаючих факторів. Реальність Плану і готовність персоналу до його виконання визначається на регулярних тренуваннях під час відпрацювання питань ЦО.

При цьому завчасно розробляється необхідний комплект документації. Планом передбачається навчання персоналу по безаварійному зупиненню виробництва.

Заходи по підготовці до швидкого відновлення виробництва. Аналіз наслідків надзвичайної ситуації показує, що ОЕ отримують пошкодження, які можуть бути відновлені власними силами. Тому на кожному об’єкті відпрацьовуються питання відновлення виробництва після отримання слабких і середніх пошкоджень, при цьому для кожного варіанту складається План першочергових відновлювальних робіт силами персоналу об’єкта з врахуванням запасів матеріальних засобів і обладнання.

До відновлення виробництва персонал об’єкта готується завчасно, при цьому така підготовка повинна включати:

· плани відновлення елементів об’єкта, відповідно до аналізу можливої обстановки при різних варіантах руйнувань;

· розроблені технологічні схеми для продовження виробництва при виході зі строю обладнання, ліній, цехів за рахунок перерозподілу приміщень і людських ресурсів, спрощення технологічного процесу;

· документація для проведення відновлювальних робіт, в тому числі по будівництву тимчасових споруд;

· розрахунки по відновленню споруд при прогнозованому характері руйнувань, перелік і загальний обсяг відновлювальних робіт (вартість, терміни, трудові витрати), необхідні для цього сили і засоби;

· створення матеріальних ресурсів для відновлювальних робіт, забезпечення їх збереження і регулярного освіження;

· розрахунки потреби людських ресурсів;

· визначення імовірної черговості виконання відновлювальних робіт.

Питання для самопідготовки:

1. Що розуміють під стійкістю будь-якого ОЕ?

2. Коли починається дослідження стійкості функціонування будь-якого ОЕ?

3. Що обов’язково необхідно враховувати при вирішенні задач підвищення стійкості функціонування ОЕ і галузей НГ?

4. Надайте основні рекомендації для підвищення стійкості роботи систем водо-, газо-, тепло-, електропостачання на ОЕ.

5. Назвіть чотири етапи проведення досліджень стійкості ОЕ. Охарактеризуйте кожен етап.

6. Визначте критерії стійкості ОЕ до впливу вражаючих факторів НС.

ЛЕКЦІЯ 8

. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ РЯТУВАЛЬНИХ
ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ НА ОБ’ЄКТАХ
ХАРЧОВОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

8.1. Осередки ураження об’єктів харчової та переробної промисловості.
Ступені руйнування та їх характер

8.2. Черговість, стадійність і послідовність виконання рятувальних і невідкладних робіт у надзвичайних умовах

8.3. Поняття про рятувальні та інші невідкладні роботи

8.4.Невідкладні роботи, які проводяться в надзвичайних
ситуаціях на об’єктах харчової і переробної промисловості

8.5. Організація та проведення об’єктним формуванням
харчової та переробної промисловості рятувальних та інших
невідкладних робіт в осередку комбінованого ураження

8.1. Осередки ураження об’єктів харчової та переробної промисловості.Ступені руйнування та їх характер

Осередком ураження об’єкта називається територія об’єкта з розміщеними на ній будинками, спеціальними спорудами, інженерними мережами і комунікаціями, устаткуванням, технікою і особовим складом, яка зазнала ураження, руйнування або зараження під час виникнення надзвичайної ситуації.

Осередок ураження, що виник внаслідок дії одного уражаючого фактора, називається простим, а кількох уражаючих факторів — комбінованим.

Форма осередків ураження залежно від уражаючих факторів може бути кругла, наприклад внаслідок вибухів, або неправильної форми — внаслідок пожеж, смугами — внаслідок затоплень.

Для оцінки можливих руйнувань (заражень) та визначення об’єму майбутніх рятувальних та інших невідкладних робіт залежно від характеру пошкоджень осередок ураження прийнято ділити на кілька зон. Кожна зона визначається ступенем і характером ураження території об’єкта та розміщених на ній будівель.

Сукупність наслідків руйнувань характеризує ступінь ураження будівель у цілому.

Руйнування будівель, наприклад під час вибухів, землетрусів, пожеж, можна умовно поділити на 4 види — повні, сильні, середні та слабкі. Ступінь руйнування залежить від концентрації споруд, їх розміщення, відстані від місця вибуху та його потужності. За пов­них руйнувань повністю завалюються будинки та споруди. Частково можуть зберегтися фундамент або підземні споруди. Інженерні мережі розриваються. Такі об’єкти відбудові не підлягають. За сильних руйнувань зберігається лише незначна частина споруд — стіни нижніх поверхів, елементи залізобетонного каркаса, підземні приміщення. Інженерні мережі в деяких місцях розриваються або деформуються. Відбудова таких будинків і споруд можлива тільки в порядку їх перебудови з використанням матеріалів, які збереглися, та окремих конструкцій. За середніх руйнувань коробки будинків та інші міцні конструкції споруд в основному зберігаються. В окремих місцях руйнуються стики інженерних мереж. Треба провести значні відновлювальні роботи. До слабких та легких руйнувань належать дрібні деформації елементів будинків та споруд, дахів, карнизів, віконних та дверних коробок, скла. Усередині будинків руйнуються штукатурка, дверні коробки та перегородки. Відновлювальні роботи незначні і можуть виконуватись під час експлуатації будинків.

Руйнування і пошкодження споруд можна, об’єднати в дві групи:

1. Пошкодження споруд в цілому і зміна їх положення відносно фундаменту — зміщення, осідання, нахилення, звалення;

2. Пошкодження окремих конструкцій споруд, їх елементів, деформації, обвалення, пошкодження, катастрофа.

Нарівні з руйнівною дією на об’єкт ударної хвилі та інших уражаючих факторів внаслідок використання сучасної зброї значної шкоди діяльності промислових підприємств можуть завдати вторинні фактори. Виробничі аварії можуть виникнути також від впливу групи несприятливих факторів у мирний час — землетрус, повінь, порушення умов експлуатації устаткування.

До найбільш несприятливих факторів, які можуть викликати аварійні ситуації, на підприємствах харчової та переробної промисловості, належать запиленість (пекарні зали, толочні відділення, котельні), вибухонебезпечність (використання аерозольного транспорту, аміачних компресорів, холодильників, а також місткостей, які працюють під тиском, у тому числі котлів і теплообмінників).

Основними причинами виникнення аварійних ситуацій в системі енергопостачання можуть бути пошкодження основного або допоміжного устаткування, помилкове спрацювання комутаційних і автоматичних пристроїв, які дають невірну інформацію.

Аварії на газопроводах можуть статися внаслідок руйнування газомереж, газової апаратури, витікання газу в місцях розміщення засувок, кранів, сальників.

Найнебезпечнішим в газовому господарстві підприємства може бути вибух газоповітряних сумішей.

Аварії хлібопекарень пов’язані з руйнуванням їх конструкцій під дією ударної хвилі або уламків, які падають, порушенням режиму спалювання палива або несправностями паливної системи. Найнебезпечніші наслідки можуть викликати вибухи газу в топці, газомережі, печі.

Найхарактернішими аваріями хлібопекарних печей є обвалення і руйнування футеровки топки, теплопровідних каналів.

Вибухи промислового пилу мають також велику руйнівну силу і можуть спричинити великі промислові аварії.

Під час використання сучасних засобів ураження одним із уражаючих факторів, який викликає руйнування різних будов і техніки, є ударна хвиля.

Основною характеристикою ударної хвилі є надлишковий тиск, від величини якого залежить руйнівна дія на різні будівлі і техніку (таблиця).

8.2. Черговість, стадійність і послідовність виконання
рятувальних і невідкладних робіт у надзвичайних умовах

Рятувальні та інші невідкладні роботи всіх видів в надзвичайних ситуаціях у зв’язку з жорсткими термінами виконання і обмеженими місцевими ресурсами потерпілого об’єкта не можуть бути виконані одночасно. З метою скорочення термінів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій треба розподіляти сили та засоби, дотримуючись відповідної черговості робіт. В першу чергу всі сили повинні бути спрямовані на розв’язання основного завдання — рятування людей та проведення аварійно-відновлювальних робіт. Для забезпечення продовження роботи об’єктів харчової та переробної промисловості, насамперед повинні виконуватися першочергові або тимчасові відновлювальні роботи з локалізації аварій, ліквідації руйнувань і пошкоджень.

Заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій виконують у такій послідовності:

вивчення дорожньої мережі ураження районів, населених пунктів і об’єктів народного господарства на картах і описах;

аерофотознімання уражених об’єктів;

рекогносцирування об’єктів, на яких потрібно проводити Р і НР;

інженерні та аварійно-відновлювальні роботи;

детальне обстеження ОНГ інженерною розвідкою або проектно-вишукувальною групою та виготовлення найпростішої документації по організації відновлювальних робіт;

звільнення об’єкта від обвалів та інших перешкод, збирання розбитої техніки, ліквідація затоплення;

першочергове відновлення споруд об’єкта з виконанням мінімуму будівельних та інших робіт для швидшого введення об’єкта в експлуатацію;

закінчення відновлення об’єкта.

При загрозі стихійного лиха, аварії або катастрофи начальник штабу ЦО, штаб ЦО і служби ЦО ОНГ вживають заходи, спрямовані на виключення або зменшення можливих наслідків, а саме:

оповіщення людей про загрозу;

посилення розвідки і спостереження;

закріплення або виведення людей, вивезення матеріальних цінностей із районів, які є під загрозою;

закріплення наявних і будівництво нових штучних інженерних споруд, дамб та ін.;

проведення робіт з підвищення стійкості будівель, мостів та інших інженерних споруд щодо дії лиха;

підготовка засобів і сил для проведення Р і НР.

При виникненні надзвичайної ситуації НЦО, штаб ЦО ОНГ негайно доповідає про небезпеку в вищестоящий штаб щодо характеру, розмірів та можливих наслідків та вживає потрібні заходи по локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварії, катастрофи або наслідків використання сучасних засобів ураження потрібно:

оповістити населення і об’єкти про небезпеку;

провести розвідку, встановити ступені і об’єм руйнувань, визначити розміри зон зараження, швидкість поширення пожежі;

визначити склад, чисельність сил і засобів, які будуть залучені до виконання Р і НР;

організувати керування силами і засобами в районі небезпеки;

організувати медичну допомогу ураженим і евакуацію їх в лікарняні установи, а також виведення населення у безпечні райони, місця їх розміщення;

підготувати і виконати заходи безпеки при проведенні Р і НР;

організувати комендантську службу в районі небезпеки і прилеглих районах;

організувати матеріальне, технічне і транспортне забезпечення дій сил ЦО, а також інших заходів, спрямованих на підготовку та забезпечення Р і НР.

Безпосередню відповідальність за своєчасну організацію Р і НР при загрозі і виникненні небезпеки, а також за ліквідацію їх наслідків несуть НЦО, штаб і служба ЦО об’єкта народного господарства, який підлягає дії стихійного лиха або в межах якого виникла аварія, катастрофа.

Начальник ЦО об’єкта народного господарства під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації повинен оцінити обстановку, прийняти рішення і поставити завдання штабу, службам і командирам формувань. В рішенні на проведення Р і НР при використанні сучасних засобів ураження він визначає: напрямок зосередження основних зусиль; час, порядок і черговість виконання робіт, завдання служб, формувань і придатних сил і засобів; порядок евакуації населення, склад, місця дислокації і завдання резервів; заходи безпеки при проведенні робіт; матеріальне і технічне забезпечення формувань, терміни і способи надання доповідей.

8.3. Поняття про рятувальні та інші невідкладні роботи

Рятувальні та інші невідкладні роботи виконуються під час ліквідації наслідків стихійного лиха, виробничих аварій і катастроф, використання противником сучасних засобів ураження і призначені для рятування людей, надання допомоги ураженим і створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт.

Ці роботи умовно можливо розподілити на рятувальні та інші невідкладні роботи.

Рятувальні роботи виконують з метою пошуку уражених, витягнення їх з-під обвалів, із зруйнованих захисних споруд, схованок, палаючих будинків, на залитій водою території, надання їм медичної допомоги і евакуації із осередків ураження і затоплення в лікувальні установи.

Рятувальні роботи в осередках ураження включають:

обслідування маршрутів і ділянок (місць) проведення робіт;

локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах і ділянках проведення робіт;

пошук і рятування людей з-під обвалів, пошкоджених будинків і будинків, які продовжують горіти, а також при повенях, затопленнях;

подачу повітря в завалені захисні споруди;

розкривання завалених захисних споруд, підвалів та інших заглиблених приміщень і рятування людей, які перебувають у них;

надання першої медичної допомоги ураженим;

виведення(вивезення) людей із небезпечних місць у безпечні райони, проведення евакозаходів;

санітарне оброблення людей і знезараження їх одягу, ЗОЗ, техніки, транспорту, будівель, території, продовольства і води.

Обслідування маршрутів руху і ділянок (об’єктів) робіт

Організується і проводиться з метою своєчасного одержання даних про обстановку, потрібних для прийняття рішення і успішного проведення рятувальних робіт в осередках ураження, а також у районах стихійного лиха, аварій і катастроф.

Для проведення загального обслідування використовуються розвідгрупи, розвідланки, а також ПРХС (пости радіаційного та хімічного спостереження). Для проведення спеціального обслідування використовуються групи (ланки) радіаційної, хімічної, пожежної, інженерної, медичної розвідок, а також установи мережі спостереження та лабораторного контролю. Загальне обслідування проводиться з метою швидкого одержання загальних даних про обстановку.

Спеціальне обслідування проводиться для одержання більш повних даних про характер радіоактивного, хімічного, бактеріологіч­ного зараження місцевості, повітря та інших об’єктів зовнішнього середовища, для уточнення пожежної обстановки і визначення заходів боротьби з вогнем, виявлення характеру руйнування загальних комунально-енергетичних мереж, уточнення даних про медичну обстановку.

Розвідгрупи ОНГ і розвідланки формувань виконують такі роботи: визначають рівні радіації, виявляють наявність хімічного зараження, характер руйнувань будов, пожеж, визначають шляхи під’їзду до ділянок роботи, місця накопичення уражених, відшукують захисні споруди, схованки, визначають стан та умови рятування людей, а також визначають місця і характер руйнувань на комунально-енергетичних і технологічних мережах.

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. Абсолютні показники фінансової стійкості
3. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
4. Алгебраїчні критерії стійкості
5. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
6. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
7. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
8. Аналіз і оцінка стану охорони праці
9. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
10. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
11. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
12. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі

Переглядів: 857