• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теоретичні положення щодо оцінки стійкості функціонування об’єкту економіки в умовах надзвичайних ситуацій

Вирішальне значення для забезпечення життєдіяльності будь якої держави має її економіка, тобто держава повинна забезпечити розвиток економіки в мирний час і зберігати її під час ведення бойових дій. Високо розвинута економіка в мирний і воєнний час дозволяє вирішувати такі основні завдання:

· забезпечувати збройні сили сучасним озброєнням і боєприпасами, спорядженням і транспортною технікою, приладами і засобами зв’язку, пальним і мастильними матеріалами;

· здійснювати розробку нових зразків техніки і озброєння;

· переводити в короткі терміни роботу промисловості, транспорту і інших галузей на виконання планів воєнного часу;

· здійснювати ремонт військової техніки і транспортних засобів;

· задовольняти потреби населення для воєнного часу;

· підтримувати виробництво за планами воєнного часу;

· здійснювати в мінімальні терміни відновлювальні роботи на об’єктах.

Руйнування економіки противника завжди було метою воюючих сторін, але засоби ведення обох світових війн не забезпечили вирішення цього завдання. На теперішній час, в умовах наявності і постійного удосконалення ракетно-ядерної зброї, яка має величезну руйнівну силу і точність, зберегти економіку держави може допомогти так звана превентивна оборона за умовами якісного проведення організаційних, технологічних і інженерно-технічних заходів цивільної оборони на важливих об’єктах промисловості.

Цивільна оборона є частиною загальнодержавних оборонних заходів, тому питання пасивної оборони вирішуються на загальнодержавному рівні і в усіх виробничих ланках народного господарства (НГ).

На кожному об’єкті економіки (ОЕ) завчасно проводиться певний обсяг робіт, який включає наступні заходи:

організаційні, які передбачають планування дій особового складу, штабу, служб і формувань цивільної оборони (ЦО) об’єкта в умовах надзвичайних ситуацій;

технологічні, які здійснюються для підвищення стійкості функціонування об’єкту економіки шляхом впровадження технологічного режиму, який виключає виникнення вторинних уражаючих факторів;

інженерно-технічні, які повинні забезпечувати підвищення стійкості елементів ОЕ до будь яких уражаючих факторів.

Під стійкістю будь якого ОЕ розуміють його здатність зберігати працездатність при нештатному впливі, тобто під стійкістю функціонування ОЕ слід розуміти його здатність виробляти встановлені види продукції в обсягах і номенклатурі, які передбачені для надзвичайних ситуацій.

Для об’єктів, які не пов’язані з виробничою діяльністю (транспорт, зв'язок, ЛЕП), стійкість визначається їх здатністю виконувати свої функції в умовах надзвичайних ситуацій.

Виходячи з цього слід розрізняти такі поняття:

стійкість функціонування НГ держави в цілому – це здатність забезпечити життєдіяльність країни, виробництво продукції (промислової, сільськогосподарської), роботу енергетики, транспорту, зв’язку у воєнний час та у будь яких надзвичайних ситуаціях;

стійкість функціонування галузі народного господарства в умовах руйнування частини її об’єктів і часткового порушення виробничих зв’язків – це здатність виробляти основну продукцію в запланованому обсязі в умовах надзвичайної ситуації;

стійкість ОЕ – це здатність всього його комплексу, тобто будівель, обладнання, складів, комунікацій, транспорту протистояти руйнівним діям уражуючих факторів;

стійкість функціонування ОЕ – це його здатність випускати продукцію у запланованому обсязі і номенклатурі в умовах надзвичайної ситуації, а при слабких і середніх руйнуваннях, частковому порушенні виробничих зв’язків відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Всі промислові ОЕ незалежно від їх конкретного призначення мають багато загальних рис, а саме:

· будівлі і споруди основного і допоміжного виробництва, складські приміщення і будівлі адміністративно-господарського призначення; технологічне обладнання;

· елементи газо -, паро - , тепло -, водопостачання;

· між собою будівлі з’єднані мережею внутрішнього транспорту, зв’язком, мережею енергоносіїв.

Середня щільність забудови складає 30-60%.

Стійкість функціонування ОЕ в першу чергу визначається низкою умов:

· можливістю захисту працівників і службовців об’єкту від усіх уражаючих факторів, в тому числі і вторинних;

· здатністю елементів об’єкту (його будівель, обладнання, комунікаційна – енергетичних мереж) протистояти будь яким уражаючим факторам;

· надійністю системи постачання об’єкту усім необхідним для виробничій діяльності (сировиною, паливно-мастильними матеріалами, комплектуючими);

· надійністю системи управління, оповіщення, зв’язку;

· можливістю відновлювати виробництво після руйнівного впливу уражаючих факторів.

При рішенні задач підвищення стійкості функціонування ОЕ і галузей НГ важливе значення мають норми проектування інженерно-технічних заходів ЦО, як частини будівельних норм і правил.

Дослідження стійкості функціонування будь якого ОЕ починається на стадії проектування, технічних, екологічних, економічних і інших експертиз.

Кожна реконструкція або розширення об’єкту (елементів об’єкту) також вимагає нового дослідження стійкості. Таким чином, дослідження стійкості – це не одноразова дія, а динамічний, тривалий процес, який вимагає постійного контролю і уваги з боку керівництва, головних спеціалістів, служб ЦО.

Основні вимоги норм інженерно-технічних заходів ЦО до планування і забудові міст і розтушування в них об’єктів економіки.

Вимоги норм інженерно-технічних заходів ЦО спрямовані на зниження імовірного збитку, кількості втрат, створення прийнятних умов для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт (Р і НР) в можливих осередках ураження. Виконання цих вимог підвищує стійкість роботи міського господарства.

Зниження щільності забудови території міста, створення окремих мікрорайонів, міст – супутників, межами яких становляться парки, смуги зелених насаджень, водойми, широкі магістралі – все це створює протипожежні розриви.

Наявність водойм, дає можливість використовувати їх при гасінні пожеж, так як імовірність збереження працездатності водопроводів є низькою.

Створення широких магістралей і необхідної транспортної мережі сприяє недопущенню утворення суцільних завалів, наявність яких ускладнює дії рятувальників і евакуацію населення. Ширина магістралі визначається за формулою:

Ш = Н_мах + 15 м,

де Н_мах – висота найбільш високої будівлі на магістралі, м (якщо вона не каркасної конструкції).

Створення в приміській зоні лісопаркової смуги, забезпечує відпочинок населення, а при надзвичайній ситуації – розміщення евакуйованого населення.

Тут звичайно знаходяться дома відпочинку, санаторії, туристичні і спортивні бази. Слід звертати увагу на розвиток у приміський зоні мережі доріг, зв’язку, енергопостачання, водозабезпечення.

Вимоги до проектування, будівництва і реконструкції ОЕ.

Будівлі і споруди на території об’єкту економіки необхідно розташовувати розосереджено з забезпеченням між ними протипожежних розривів. Ширина протипожежного розриву визначається як:

Ш_п=Н₁ + Н₂ + 20 м,

де Н₁ і Н₂ – висоти сусідніх будівель, м,

Важливі споруди об’єкту економіки будуються або низької поверховості або заглибленими, їх форма повинна мати мінімальну парусність, щоб протистояти ударній вибуховій хвилі (УВХ). Найбільш стійкі до цього залізобетонні будівлі з металевим каркасом у бетонній оболонці.

Для підвищення стійкості елементів об’єкту до світлового випромінювання застосовують вогнестійкі конструкції, негорючі матеріали, вогнезахисті обмазки. Великі будівлі доцільно розділяти на секції негорючими стінами (брандмауерами).

Необхідно передбачити можливість герметизації будівель, виробничих цехів і складів підприємств харчової промисловості, що виключає можливість проникнення до них радіоактивних, хімічних речовин або біологічних засобів.

В складських приміщеннях, повинна бути мінімальна кількість дверей і вікон, легко спалахуючи рідини і агресивні хімічні речовини повинні розташовуватися в окремих сховищах заглибленого типу.

Унікальне і цінне обладнання слід розташовувати в більш міцних спорудах заглибленого типу. Допускається це обладнання розташовувати в спорудах з легких негорючих конструкцій, під навісами або відкрито, так як обладнання більш стійке до впливу ударної хвилі, ніж до обломків зруйнованої будівлі.

Системи каналізації об’єкту повинні мати не менш двох зливів в міську каналізаційну мережу, а також пристрої для автоматичного викиду в котлован, траншею.

Для забезпечення достатнього коефіцієнту послаблення радіації, під час будівництва промислових споруд збільшують товщину їх стін і перекриттів, використовують прокладки із спеціальних матеріалів.

Лазні, душові, мийки машин повинні бути пристосовані для виконання спеціальної обробки при знезараженні персоналу, техніки і іншого майна.

Підвищення стійкості постачання електроенергії має велике значення для функціонування об’єкту економіки.

Система енергопостачання складається з таких елементів:

· гідро -, теплові, атомні електростанції;

· ЛЕП, кабельна і внутрішня електромережа;

· трансформаторні і розподільчі станції;

· диспетчерські пункти.

В єдину енергосистему країни входить велика кількість електростанцій, які віддалені на значну відстань один від одного, систем автоматичних пристроїв, здатних практично миттєво відключити будь яке енергоджерело або приймач, для того щоб зберегти працездатність всієї системи. Постачання електроенергією ОЕ доцільно здійснювати від двох незалежних джерел. Якщо енергопостачання об’єкту здійснюється від одного джерела, то на ньому повинно бути не менш двох вводів з різних напрямків або автономна електростанція.

Енергопостачання цехів слід здійснювати по незалежним підземним кабельним лініям. Необхідно також передбачити можливість забезпечення виробництва електроенергією від агрегатів залізничного транспорту, морських (річкових) судів.

Стійкість трансформаторних підстанцій і розподільних пристроїв повинна бути не нижче стійкості самого об’єкту. Система електропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху. Для об’єкту економіки повинна бути розроблена схема спеціальних режимів роботи системи електропостачання з поетапним підключенням цехів і дільниць до джерел електроенергії.

Підвищення стійкості постачання об’єкту водою зумовлено тим, що безперебійна робота цілого ряду підприємств неможлива без надійного постачання водою. Так, витрата води під час виробництва однієї тони хімічного волокна сягає 2000м³. Не менша потреба води у підприємств харчової промисловості. Значення води для потреб населення і формувань ЦО важко переоцінити.

Для прикладу достатньо згадати, що Хіросіма опинилася в зоні суцільної пожежі внаслідок того, що було повністю зруйновано водопостачання міста і використовувати водопровід для гасіння пожеж було неможливо.

Сучасний водопровід являє собою комплекс наземних і підземних споруд, а також водопровідну мережу. Розрізняють дві групи вододжерел:

· від поверхневих (відкритих) водойм (річки, озера);

· від підземних вододжерел (артезіанські свердловини, джерело).

Найбільш слабким ланцюгом системи водопостачання є наземні споруди і обладнання, яке в них розташоване. Тому вже під час проектування повинні бути передбачені міри щодо їх захисту від уражаючих факторів.

В великих містах система повинна мати не менш двох джерел водопостачання, крім того промислові об’єкти економіки повинні мати два – три вводу від міських закільцьованих магістралей.

Забезпечити надійність і ремонтоздатність систем водопостачання можливо, якщо передбачено відключення пошкоджених ділянок без порушення ритму роботи всієї системи щодо постачання споживачів.

Між ділянками системи повинні бути перемички, які дозволяють здійснювати подачу води в будь який трубопровід з обходженням пошкоджених ділянок.

Резервні ємності з чистою водою необхідно розташовувати під землею, але на підвищених місцях, щоб мати можливість подавати воду самоплином.

На станціях знезараження води зберігається хлор в металевих ємностях під високим тиском, що може привести до створення осередку хімічного ураження. Необхідно забезпечити безпечне зберігання хлору.

Забезпечення стійкості при постачанні газу на ОЕ також має важливе значення. При руйнуванні елементів системи газопостачання, крім порушення технологічного процесу з’являється велика небезпека виникнення пожеж, вибухів, загазованості місцевості, що значно ускладнює роботу рятівників і відновлювальні роботи.

Система газопостачання складається з таких елементів:

· джерел газу;

· магістральних трубопроводів;

· компресорних, газгольдерних і газорозподільних станцій;

· міської газової мережі;

· запірних (автоматичних) пристроїв.

Від природних джерел газ за допомогою компресорних станцій подається по магістральним трубопроводам великого діаметру (1420мм) під тиском до 75атм до споживачів.

Магістральні трубопроводи обходять великі місця або розподіляються на декілька ліній:

зовнішня, високого тиску (до 20атм) повинна проходити зовні зони можливих руйнувань;

середнього тиску (до 12атм) може проходити в зоні слабких руйнувань.

Міська газова мережа поділяється на мережу високого тиску (3-6атм), мережу середнього тиску (0,1-3атм) і мережу низького тиску (0,02-0,03атм). До міської мережі високого і середнього тиску під’єднуються промислові ОЕ, а газова мережа низького тиску подає газ для побутових потреб.

Для підвищення стійкості функціонування міського господарства при виході зі строю системи газопостачання всі його об’єкти переводять на інші види палива (мазут, нафта, вугілля, торф, дрова). Готовність цього переведення визначається наявністю необхідного обладнання і створенням достатніх запасів палива.

Для забезпечення надійної роботи системи газозабезпечення необхідно дотримуватися таких вимог:

· вікна, фрамуги, двері в наземних в газорозподільних пунктах повинні відкриватися назовні, давлючі вихід газу;

· газорозподільні станції розташовувати зовні зони можливих руйнувань і з різних сторін місця;

· газові мережі повинні розташовуватися під землею, бути обладнані надійною запірною апаратурою, закільцьовані і в визначених місцях повинні бути розташовані пристрої, що спрацьовують від надлишкового тиску ударної хвилі;

· на газопроводах використовувати телеметричну і запірну апаратуру дистанційного управління;

· забезпечити можливість роботи системи при пониженому тиску газу;

· здійснювати газопостачання від декількох джерел або мати декілька вводів з різних сторін;

· забезпечити наявність закільцьованої внутрішньозаводської розподільної мережі;

· створювати підземні сховища газу.

Забезпечення стійкості в роботі каналізації. Вихід зі строю системи каналізації або її елементів створює умови для виникнення осередків інфекції, захворювань і навіть епідемій. Це може в значній мірі ускладнити проведення рятувальних робіт.

Затоплення каналізаційними стоками частини території міста, ОЕ і підвальних приміщень особливо небезпечно, якщо робота каналізаційної мережі забезпечується насосними станціями. Надійність цієї системи можна підвищити використовуючи декілька колекторів з незалежною системою каналізації на кожному і з’єднавши її окремі ділянки перемичками.

Каналізаційні колектори перед переходами через річки, очищувальні споруди і інші небезпечні об’єкти повинні мати аварійні випуски для того щоб не допустити виходу каналізаційних стоків на поверхню. Станції перекачки каналізаційних і стічних вод повинні бути забезпечені надійним електроживленням і мати автономні джерела електроенергії.

Стійкість роботи систем теплопостачання. Елементи системи теплопостачання (теплоелектроцентралі, котельні, теплотраси) розміщуються в межах міської забудови. Характер руйнувань залежить від уразливості цих елементів під впливом уражаючих факторів.

Вихід гарячої води на поверхню призводить до затоплення значних ділянок території і являє велику небезпеку для живих організмів, а також веде до утворення значних пустот під поверхнею землі, куди можуть провалюватися люди і техніка.

Підвищення надійності роботи теплових мереж в основному аналогічно виконанню мір щодо підвищення стійкості роботи систем водопостачання.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. IV етап. Ситуаційний підхід
3. Абсолютні показники фінансової стійкості
4. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
5. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
6. Аграрний комплекс національної економіки.
7. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
8. Адміністративної економіки.
9. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
10. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
11. Алгебраїчні критерії стійкості
12. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності

Переглядів: 607