Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Гомеровський період

В цей період у греків не існувало держави. Рабство практично було відсутнє. Верховним органом були народні збори, які обирали керівника-вождя (василевса). У гомеровський період переважало натуральне господарство, худоба вважався мірилом багатства, грошей суспільство не знало. Однак у цей період відбулися важливі зміни, а саме: у грецьку економіку широко впровадилося залізо. На перший план висунулося господарство малої патріархальної родини. Земельні ділянки міцно закріпилися за окремими родинами. І навіть найвищі верстви населення жили в простоті, комфорт був відсутній навіть у палацової еліти.

Політичним й економічним центром стало поселення поліс. Основним населенням міста були скотарі й хлібороби.

 

 

Рис. 1 Періодизація економічної історії Древньої Греції

В архаїчний період (VII-VI ст. до н.е.) зміни в господарському житті призвели до створення нової економічної системи. Греція обігнала у своєму розвитку усі сусідні країни. Зокрема в сільському господарстві селяни перейшли до вирощування більш дохідних культур (винограду й маслин). Основними осередками сільськогосподарського виробництва були дрібні селянські господарства й більш великі маєтки родової знаті. Ремесло зосередилося в містах. Чітко оформилися його галузі (металургія, металообробка, кораблебудування). Торгівля стала провідною галуззю. З'явилися гроші, угоди купівлі-продажу поширилися на всі види матеріальних цінностей. Зародилося лихварство, а разом з ним і боргове рабство. Раби надходили також з колоній, але їхня роль була незначною. Основну масу ремісників становили вільні люди.

В VIII-VI ст. до н.е. у Греції здійснилася Велика грецька колонізація. Серед причин її виникнення можна виділити наступні:

- недолік землі внаслідок збільшення її концентрації в руках знаті;

- необхідність одержання нових джерел сировини;

- пошук ринків збуту для продуктів сільського господарства й ремесла;

- політична боротьба, яка змушувала потерпілих поразку шукати удачу в колоніях.

Колонізація трохи приглушала внутрішні соціальні конфлікти в суспільстві, сприяла розвитку ремесла й торгівлі. Вона широко поширювала елліністичну культуру, відкривала простір для здібностей людини, вивільняючи особистість з-під контролю роду.

В цей період активно здійснювалося формування античних полісів серед яких виділяють аграрний і торгово-ремісничий.

Аграрний поліс характеризувався абсолютною перевагою сільського господарства, слабким розвитком торгівлі й ремесла, товарно-грошових відносин і великою питомою вагою праці залежних рабів. До таких полісів відносять Спарту, Фессалію, Беотію.

Торгово-ремісничому полісу була властива велика питома вага ремесел і торгівлі, розвинені товарно-грошові відносини й впровадженням рабської праці у виробництво (Афіни, Коринф, Сіракузи).

В історії Древньої Греції найбільш важливу роль зіграли два поліси: Афіни й Спарта.

Афінська держава виникла на території Аттіки. Утворення держави народна традиція пов'язує з ім'ям грецького героя Тезея, який провів ряд реформ, у результаті чого Афінське суспільство розділилося на три соціальних групи:

1) родову знать – евпатридів, які мали монополію на заняття державних посад;

2) простих хліборобів – деміургів;

3) метеків – вихідців з інших громад, особисто вільних, але обмежених у своїх політичних й економічних правах.

Вища влада належала ареопагу, який замінив раду старійшин й архонтам, які здійснювали безпосереднє керування, уособлювали адміністративну, судову й військову владу.

У класичний період основною рисою соціально-економічного розвитку стало панування полісів і поширення в них рабства класичного типу. При класичному рабстві раб втрачав не тільки власності на знаряддя праці й засоби виробництва, але і являв собою «знаряддя праці», яке повністю належало своєму хазяїнові.

У класичний період рабська праця проникла в усі сфери життя й виробництва. 30-35% загального населення Греції становили раби, вони приносили високий дохід. Однак цьому періоду характерні деякі успіхи. У сільському господарстві в IV ст. до н.е. частково вводиться трипільна система господарювання, застосовуються різні види добрив, удосконалюються знаряддя праці. В цей час у Греції вже виникають зачатки агрономічної науки, як певного узагальнення практичного досвіду античного землеробства. У найбільш родючих областях Греції було широко розвинене землеробство з перевагою зернових культур, у малородючих областях розводили сади, виноградники й маслинові гаї.

Каталізаторами торгівлі стали: зростання чисельності населення, нестача зерна й сировини, надлишки продукції.

Удосконалювалася розрахункова система. З'явилися зачатки банківських операцій. Однак IV століття до нашої ери дослідники визначають як час кризи давньогрецького класичного поліса. Він був викликаний наслідками Пелопонесської війни в 431-404 роках до нашої ери, у якій Афіни зазнали поразки.

В основі кризи лежали непримиренні протиріччя рабовласницького ладу: вільні селяни й ремісники не могли витримати конкуренції з дешевою рабською працею й розорялися, що підривало військову міць рабовласницьких держав. У такий спосіб технічні можливості рабовласництва швидко вичерпали себе. У результаті нескінченних війн між рабами й рабовласниками, грецькими містами економічне життя країни було паралізовано. Внаслідок чого, ослаблені грецькі рабовласницькі поліси були завойовані Македонською державою, а потім - Римом.


Читайте також:

  1. I період – адаптаційний.
  2. I. Грецький період (друга половина VII — середина
  3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  4. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
  5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  6. Академічний (класичний) період
  7. Аналіз статистичних залежностей періодичних відліків часу ПФС від температури
  8. Анатомо-фізіологічні особливості організму людини різних вікових періодів, які впливають на фармакокінетику й фармакодинаміку ЛП.
  9. Антічній період історії психології як частина философського періоду (VI ст. до н.ч. до I Y ст .н.ч.)
  10. Антропологічна періодизація первісної історії
  11. Ануїтети з виплатами в середині періодів
  12. Архаїчний і класичний періоди культури Давньої Греції




Переглядів: 1056

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Крито-микенський період | Господарський розвиток Давньої Греції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.