Виникали палаци (на рубежі III –II вв. до н.е.) у різних районах острова Кріт. Землі були палацові, приватні й общинні. Населення обкладалося натуральними й трудовими повинностями. Палац виконував універсальні функції: був адміністративним і релігійним центром, житницею й майстернею. У більш розвинених суспільствах таку роль відігравали міста. Найвищого розквіту держава на острові Крит досягло в XVI-XV ст. до н.е. У цей період були відбудовані чудові палаци, по всьому острову прокладені дороги. Існувала єдина система мер. У середині XV ст. Відбувся найсильніший землетрус, який зруйнував критську цивілізацію, і лідерство серед всіх грецьких племен перейшло до ахеян.
Ахєйське суспільство досягло найвищого розквіту в XV —XIII ст. до н.е. Провідну роль грали Мікени. Економічний розвиток характеризувався подальшим підйомом сільського господарства й ремесла. Земля ділилася на:
- державну (земля палацу). Державна земля давалася на правах умовного держання. Знать могла сдавати її в оренду невеликими ділянками;
- общинну (окремих територіальних громад), яка використовувалася майже також як і державна.
Основними центрами залишалися палаци, що містили великі ремісничі майстерні по переробці сільгосппродукції, прядильні, швейні, металургійні. Причому держава тримала під контролем всі види сировини, насамперед - металу.
Основну масу населення становили вільні селяни й ремісники (у написах з Пилосського палацу згадуються муляри, горшечники, зброярі, навіть парфумери й лікарі).
Наприкінці XII ст. Крито-микенська палацова цивілізація зійшла з історичної арени при загадкових обставинах (деякі дослідники говорять про дорійське завоювання). У другий раз класове суспільство й держава зародилася майже через три століття, але вже в зовсім іншій формі.