ПРОМЕНЕВИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ.

Променева терапія (ПТ) є основний компонент комбінованого лікування хворих на рак, а при Т1 раках шкіри, губи і слизової порожнини рота та лімфогранульоматозі застосовується як метод радикальної терапії.

Для променевої терапії застосовують іонізуюче випромінювання у вигляді фотонів(гама і рентгенівські промені) і корпускулярне (електрони,протони, нейтрони), які відрізняються вираженістю біологічної дії та розподілом енергії в глибину тканини, що опромінюється. В якості джерел випромінювання використовують радіонукліди і апарати, які генерують відповідно гама- та рентгенівські промені, прискорювачі електронів і протонів, генератори нейтронів.

Для характеристики полів опромінення в променевій терапії використовують позасистемні і системні одиниці виміру (СІ):

№	Одиниця виміру	позасистемна	системна (СІ)
1.	Активність (А)	К`юрі (КІ)	Беккерель (БК)
2.	Поглинальна доза (Д)	Рад (рад)	Грей (Гр)
3.	Еквівалентна доза	Бер (бер)	Зіверт (Зв)
4.	Експозиційна доза	Рентген (Р)	Кулон на 1 кг (Кл/кг)
5.	Потужність поглинальної дози	рад в секунду (рад/с)	Грей в секунду (Гр/с)
6.	Потужність еквівалентної дози	Бер в секунду (бер/с)	Зіверт в секунду (Зв/с)
7.	Потужність експозиційної дози	Рентген в секунду (Р/с)	Кулон на кг в секунду (Кл/кг*с

В залежності від способу опромінення розрізняють дистанційну променеву терапію (ДПТ), контактну і внутрішньотканинну(брахітерапія). Як різновид внутрішньотканинної променевої терапії використовують так зване “внутрішнє” опромінення. З цією метою хворому вводять довенозно відкриті рідкі радіоактивні препарати. Розрахунок робиться на вибірковість захоплення радіоізотопів тканиною певних органів. Так для лікування раку щитовидної залози після її видалення призначають радіоактивний йод 131. Введений радіактивний йод буде захоплений клітинами залишеної частини щитовидної залози, що буде сприяти девіталізації залишених поряд з нею або імплантованих інтраопераційно ракових клітин. З лікувальною метою застосовують тільки йод 131 у вигляді йодиду натрію, який є гама і бета-випромінювачем. Енергія гама-випромінювання препарату коливається від 80 до 723 кеВ. Енергія бета частинок в межах 0,8 МеВ, і саме вона діє деструктивно на тіреоїдну тканину.

На здатності печінкових клітин поглинати колоїдне золото застосовується методика регіонарного інтраопераційного або довенозного введення радіоактивного золота.

Якщо під час курсу променевої терапії застосовують дистанційне і контактне опромінення то такий метод носить назвупоєднаної ПТ. Для лікування наприклад хворих на рак шийки матки застосування методики поєднаної променевої терапії є загальноприйнятим стандартом.

Найчастіше ПТ застосовують у таких варіантах:

-доопераційна ПТ:-дистанційна: а) крупнофракційна, фракціями по 5 грей до СВД 20-25 Гр з наступною операцією, б) середніми (3-4Гр) або дрібними фракціями(2 Гр) до СВД 40-50 Гр з наступною 3-4-тижневою перервою і операцією.

-поєднана ПТ: - дистанційна ПТ + контактна – рак губи і слизової порожнини рота (Т2-Т3 пухлини),рак шийки матки (Т1) ---перерва 3-4 тижні--операція, - внутрішньопорожнинна – як підвид контактної ПТ-- рак стравоходу (Т1-Т2 пухлини) - рак прямої кишки Т1-Т2, - короткодистанційна - - рак губи і шкіри 1 стадія (коли відстань від джерела опрмінення до поверхні пухлини становить 7-10 см),

-післяопераційна ПТ: - дрібним фракціонуванням – після виконання умовнорадикальних операцій (Т3-Т4N2-N3 пухлинні процеси).

- паліативна ПТа) протибольова – опромінення зони здавлення пухлиною сусідніх нервових стовбурів, б) попередження повного розрушення кісткової тканини, результатом якої може бути виникнення патологічного перелому (довгі трубчасті кістки) або здавлення спинного мозку ( метастази в хребет).

Для проведення ПТ вимагається ретельна топометрична підготовка хворого, комп`ютерне планування і дозиметричний контроль лікування. Одною із головних умов є пошкодження пухлинної тканини за умов максимального збереження нормальних (здорових) органів і тканин. Найбільш повна реалізація цих умов можлива тоді, коли в тканині пухлини мітотична активність клітин є набагато вищою ніж в оточуючій здоровій. Така різниця носить назву радіобіологічного інтервалу. Від цього залежить як результат лікування, так і розвиток в подальшому променевих ускладнень, які виникають при збільшенні толерантних доз для здорової тканини.

В основі методів ПТ лежать принципи клінічної радіобіології, де основним поняттям при цьому є “радіочутливість пухлини”. Відомо, що радіочутливість обернено пропорційна ступеню диференціювання клітин пухлини. Розрізняють два види радіаційної загибелі клітин: інтерфазну, не зв”язану з процесами поділу, яка настає в перші години після опромінення, і репродуктивну,що наступає в момент поділу клітин у зв”язку з порушенням структури ДНК і втратою частини генетичної інформації.

Радіочутливими є: - пухлини лімфоїдного походження (лімфосаркома, лімфогранульоматоз, нейробластоми, семінома, рак яєчника). Лікувальною дозою для них може бути опромінення СВД 40 грей. Така вогнищева доза в більшості випадків при локалізованих формах цих пухлин дозволяє надіятись на виздоровлення.

Радіорезистентними є: - остеогенні саркоми, меланоми, рак легенів, рак нирки, фібросаркома, остеогенна саркома. Лікувальна доза для цих пухлин повинна бути не менше 70 грей. При цьому можливість для досягнення повної девіталізації пухлини є маловірогідною.

Для проведення дистанційної телегаматерапії використовують декілька типів гама-апаратів: для статичного опромінення – “Луч-1”, а для ротаційного – “Агат-Р”, РОКУС, де потужність заряду досягає 5000 Кі. З точки зору ефективності забезпечення лікувального ефекту у хворих на рак ці установки на сучасному рівні є минулим, а не майбутнім радіобіології. Оптимальним з точки зору забезпечення максимального протипухлинного ефекту в теперішній час є застосування для дистанційної гаматерапії кобальтових установок – високодозників типу “ТЕРАТРОН”, з потужністю заряду 15000 Кі. Потужність зряду визначає безпосередню девіталізуючу дію іонізуючого випромінювання. Чим більша потужність джерела тим вища вірогідність досягнення інтерфазної загибелі клітин пухлини. Звичайно інтерфазна смерть клітин залежить від експозиційної дози опромінення. Проте у випадку застосування джерела випромінювання високого заряду дозу в 6 Грей пухлинна тканина отримує за 5 хвилин, а на звичайному за 15-20 хвилин. На перший погляд різниці немає, проте якщо вирахувати при цьому потужність поглинальної дози то вона при застосуванні “низькодозника” відповідно буде в 3 – 4 рази нижчою. Таким чином, при застосуванні “низькодозних” гама-апаратів можна надіятись на те, що такої потужності випромінювання буде достатнім тільки для того, щоб досягти зупинки поділу клітин. Тобто при цьму може наступити тільки мітотична загибель клітин. Проте ступінь затримки поділу клітин залежить від дози і є зворотнім процесом. Найбільшу чутливість до опромінення мають клітини , які перебувають в пресинтетичній і фазі мітозу. Ведучою радіаційно-хімічною реакцією в біологічному субстраті є розрив хімічних зв`язків і виникнення вільних радикалів Н і ОН в результаті первинної іонізації води. Під впливом активних радикалів відбувається окислення і відновлення молекул та утворення перекисних з`єднань. Чим більше в тканині є кисню, тим буде більший вихід багатьох радіаційно-хімічних реакцій.

Клітинна популяція пухлини досить гетерогенна і відрізняється індивідуальною тривалістю мітотичного циклу. Клітини паренхіми пухлини складаються з: а/ проліферуючого пулу клітин, б/ які перебувають в спокої і не діляться, в/ стовбурових клітин

як зони росту пухлини. Доля проліферуючих клітин в пухлині, тобто таких де відбуваються мітози може бути не більшою як 20%. Якщо відома тривалість клітинного циклу, то логічним було б проведення наступного циклу опромінення саме на стадії поділу клітин. Сучасна наука неспроможна дати відповіді на питання яка тривалість циклу поділу клітин у конкретного хворого. Тому, в практиці використовуються спроби підсилення впливу опромінення шляхом застосування хімічних і фізичних середників, які можуть підвищити чутливість клітин пухлини до опромінення. Такі середники називають радіомодифікаторами. Є спроби досягнення синхронізації більшої частини проліферуючого пулу клітин з допомогою хіміопрепаратів, зокрема тривалим введенням 5-фторурацилу (5-ФU) перед опроміненням. Створення місцевої гіпертермії також сприяє тому, що ракові клітини стають більш вразливими до дії іонізуючого випромінювання. Місцева або загальна гіпероксигенація також сприяє підвищенню радіобіологічного ефекту опромінення. В якості радіомодифікатора можуть виступати деякі хімічні сполуки, зокрема метронідазол.

Ускладнення ПТ:, а) променеві реакції (ерітема, епітеліїт, дерматит,езофагіт, коліт, цистіт, стоматіт) вони проходять самостійно після припинення ПТ;

б)променеві ускладнення: ранні (перфорація порожнистого органу,виразка, індурат), пізні (променева виразка, фіброзно-дистрофічні зміни в опроміненому органі, променевий рак).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Електрохірургічні методики лікування хворих на рак.	\|	Класифікація протипухлинних хіміопрепаратів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.