Рухова поведінка - система поведінки, що проявляється у специфічній та неспецифічній руховій активності тварин. Як результат життєдіяльності м'язової системи організму специфічна рухова активність проявляється у м’язових скороченнях, які відрізняються за силою, амплітудою та тривалістю, а також у кінетичній діяльності кінцівок та рухливих частин тіла.
Неспецифічна система рухової поведінки проявляється у цілісній діяльності організму тварин , або будь-якій системі поведінки (статевої, харчової, адаптивної, популяційної, продуктивної) де спостерігається той чи інший вид активності. Всіляка поведінка проявляється у руховій активності, яка приймає той чи інший характер у залежності від початкових потреб, зовнішніх умов та особливостей нейрогуморальної системи тварини.
В умовах тваринницьких комплексів однією з актуальних проблем є питання керування руховим балансом сільськогосподарських тварин. Співвідношеннявнутрішньої потреби організму з можливостями її реалізації є насамперед функція рухової зони кори головного мозку тварини. Найважливішу роль при цьому відіграє комплекс зовнішніх аналізаторів, які здійснюють просторовий аналіз, тобто аналіз найбільш загальних відносин між організмом тварини та предметами навколишнього середовища. Вивчення фізіологічних механізмів та генетичної детермінації рухової активності сільськогосподарських тварин має важливе значення як в селекції свійських тварин з оптимальним балансом рухової активності в умовах промислової технології, так і в розробці методів оцінки поведінки тварин.
У дослідах В. І. Велікжаніна (1974) була встановлена позитивна кореляція загальної рухової активності з молочною продуктивністю корів.
Реалізація рухової поведінки здійснюється у користуючих та сигнальних діях тварини.